В. Городецький – визначний український архітектор другої половини XIX – початку XX ст.

Лешек Дезидерій Владислав Городе́цький народився у травні 1863 року (за старим стилем) в родині польського шляхтича Владислава Городецького-старшого в селі Шолудьки Подільської губернії Російської імперії (тепер Немирівський район, Вінницька область, Україна).

Рід Городецьких належав до католицької шляхти гербу Корніц. Антоній Городецький, прадід Олександра Віктора Городецького, діда майбутнього архітектора, був дідичем земель у Петрашівціта Дубинова на Поділлі в 1782 році.

Після закінчення реального училища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв уПетербузі (1890) Городецький переїхав до Києва, де жив і плідно працював впродовж майже 30 років. В Києві мав посаду міського будівничого.

Був власником фабрики з виробництва вуглекислоти та сухого льоду в Сімферополі. Член імператорського товариства мисливців.

Після відновлення незалежності осів у Варшаві. У 1920-23 роках працював в міністерстві громадських робіт (пол. Ministerstwo Robót Publicznych. Очолював проекторське бюро американської фірми «Генрі Улен і К°» (інвестиції в розбудову зруйнованого війною міського господарства) з 1925 р. За його кресленнями збудували водонапірну вежу й торгові ряди в Пьотркові-Трибунальському, м'ясокомбінат у Любліні, лазню у Згєжу (Zgierz) та будинок казино в Отвоцьку.

1928 року та сама американська компанія запросила Городецького на роботу до Персії (Іран) на посаду головного архітектора«Синдикату зі спорудження Перських залізниць». Про його діяльність в Ірані існує багато суперечливої та документально не підтвердженої інформації (нібито в Тегерані спорудив залізничний вокзал, палац для шаха, спроектував готель тощо). Справді, палац «Шамс» (входить до архітектурного комплексу Са'ад-Абад у Тегерані), збудований на замовлення шаха Рези Пехлеві (за різними джерелами, 1925–1929 або 1936–1940), разюче подібний до споруди лазні в Зґєжу, побудованої за проектом Городецького десь у 1926–1927 рр. Однак документальні підтвердження того, що Городецький є автором палацу «Шамс» — відсутні.

Владислав Городецький похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури. Нехай чужа земля йому буде легкою» («Niech mu obca ziemia będzie lekka»)"

В Україні В.Городецький спорудив понад 30 будівель.

· Будинок Національного художнього музею України, по вулиці Грушевського, 6, зведено у 1897–1899 роках із застосуванням у центральному порталі колон класичного давньогрецького доричного ордеру, а горельєф у фронтоні зображує алегорію торжества мистецтв.

· Костел Святого Миколая, по вулиці Великій Васильківській, 75, збудовано у рафінованих формах готики — з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглими вікнами — «трояндою», з насиченим ліпним декором.

● Караїмська кенаса, по вулиці Ярославів Вал, 7, зведено 1900 року в ретельно оздоблених формах і деталях мавританського стилю. На жаль, під час реконструкції купол було знищено.

· Монументальні фасади колишньої меблевої фабрики Йосифа Кімаєра, по вулиці Архітектора Городецького, 13, та колишнього прибуткового будинку, по вулиці Великій Васильківській, 25, споруджених за проектами Городецького.

● Будівлі Введенської каналізаційної насосної станції на Подолі (стара станція — 1894 та нова станці — 1912 роки) та споруджував цементний завод «Фор». Також Городецький спорудив у спрощених формах (1908 рік) виробничі приміщення пивзаводу Маррів.

● Найбільшу славу принесла Городецькому найоригінальніша споруда XX століття у Києві — власний прибутковий будинок, зведений ним по вулиці Банковій, 10 у стилі модерн у 1901–1903 роках. Розташований на стрімкому крутосхилі і тому — на три поверхи з вулиці і на шість — із двору, розкритий на всі чотири боки різними асиметричними фасадами, будинок Городецького вражає уяву кожного, хто його бачить. Раціонально розпланований, технічно досконалий будинок оздоблений ззовні і зсередини безліччю скульптурних прикрас. Їх виконав талановитий італійський скульптор і близький друг архітектора — Еліо Саля (1864–1920), співавтор усіх архітектурних творів Городецького у Києві. Новація полягала в тому, що всі оздоби виготовлено з цементу — найпередовішого матеріалу сторіччя, і в тому, що скульптор проходив вже по готовому твору карбом, залишаючи авторську руку, надаючи поверхні виду натурального каменю. Справжній зоопарк прикрасив фасади будинку на Банковій: голови слонів та носорогів, ящірки та жаби, пітон і крокодил, пантера й орли, нарешті величезні квітки латаття, казкові риби, косулі й дівчата в ретельно й дотепно продуманих та не менш майстерно виконаних композиціях створили незабутній фантастичний образ будинку-казки.

· Керував розбудовою вулиць Миколаївської, Ольгінської, Мерінговської у Києві. Автор деяких проектів на Волині.

● Будував гімназії в Умані та Черкасах (також торгово-виставкову палату, бойню) в Мошнах — лікарню, в Шпикові — цукровий завод, зразкова холодильня в Рахнах-Лісових, ґуральня та ректифікаторня Байбузах, в Печері — мавзолей Потоцьких, вЄвпаторії — власну віллу (автор проекту), мавзолеї у Єкатєрінодарі, графа Вітте у Києві, тощо.