П. Могила - визначний діяч української культури

Майбутній Київський митрополит Петро Могила народився 21 грудня 1596 року. Він походив зі старовинного молдавського роду Могил і був третім сином Симеона Могили, молдавського господаря (князя). Початкову і середню освіту Петро Могила отримав від учителів Львівської братської школи. Після цього Петро Могила здобував вищу освіту в університе­тах Західній Європі, спочатку в Польській академії в Замості (Замойській академії), згодом вчився у різних навчальних закладах Голландії, Парижу.. Він добре знав грецьку мову та латинську. При дворі польського гетьмана Станіслава Жолкевського молодий Петро Могила вивчав військове мистецтво. Зі своїм влас­ним людом він брав участь у Хотинській битві 1621 року між поляками і турками. Петро Могила вступив на поле церковно-православної діяльності і співпра­цював з ієрархією, висвяченою Єрусалимським патріархом Феофаном, при королі Сигізмунді III, коли становище Пра­вославної Церкви в Польщі було безправним, а православну ієрархію державна влада не визнавала. Петро Могила розгортав свою діяльність у лаврі, зміцнюючи та поширюючи її друкарню, засновану у 1615 році архімандритом Єлисей Плетенецьким. Це була перша друкарня в Києві. За часів керування Петра Могили у 1629 році тут було видано «Літургіаріон», або «Служебник», і священнослужителі Української Православної Церкви вперше одержали потрібну для них книгу. Петро Могила прийняв рішення, щоб будь-яку церковну книгу, яка друкувалася в Україні, було звірено з джерелом перекладу, і особисто звіряв слов’янські переклади з грецькими оригіналами. У 1631 році в цій же друкарні було надруковано «Тріодь Цвітну», яка містила всі церковні служби, починаючи від Великодня і аж до свята Всіх Святих. За п’ять років його керівництва у лаврській друкарні було надруковано п’ятнадцять різних книжок. У 1636 році було надруковано книгу під назвою «Анфологіон», це був збірник моральних і життєвих повчань. Він почав свою культурно-просвітницьку діяльність у Церкві виданням книг на базі Печерської друкарні та заснуванням школи у Києво-Печерській лаврі восени 1631 року. Петро Могила як архімандрит поновив Успенський собор, печери, побудував у Голосієвому під Києвом монастир, а також притулок для жебраків; і все це — на свої власні кошти. Захищаючи права Києво-Печерської лаври чи інших православних церков, він діяв сміливо і наполегливо. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латиною,польською мовою, створювалася за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колегій, всього навчалося понад сто учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства, прагнув заснувати в Києві школи, які відповідали б потребам часу, ні в чому не поступалися б подібним європейським навчальним закладам. з початком навчання противники Петра Могили стали вбачати у лаврській школі конкурента Київській братській школі. Київське братство та козацтво підняли питання про об'єднання Київської братської школи та лаврської, їх підтримав новий митрополит Ісая Копинський. Петро Могила погодився об'єднати лаврську школу з братською, за умови, що буде охоронцем і опікуном об'єднаного закладу. Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію, яку було проголошено правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим Колегія була організована за зразками єзуїтських навчальних закладів. Студенти вивчали тут три мови: грецьку, латинську і церковнослов'янську, студіювали богослов'я та світські науки. З огляду на швидке зростання кількості учнів в 1634 році була відкрита філія колегії у Вінниці, яку пізніше перенесли до Гощі наВолинь (проіснувала до кінця 17 століття), 1636 року Петром Могилою була заснована колегія в Крем'янці. З іменем Петра Могили пов'язане розгортання православної системи вищої і середньої освіти в Україні, яка копіювала католицькі школи, намагаючись конкурувати з ними. Отже, Києво-Могилянський колегіум від самого початку відіграв важливу роль освітнього центру в Україні — став центром розвитку наукової думки, а головне — центром захисту православної віри. Сам Господь воздвигнув світильник Православної Церкви в Україні — Петра Могилу. Він через свій колегіум виховав духовних пастирів, учених і багато визначних церковних діячів, які зробили вагомий внесок у розвиток православного богослов’я і культури не лише в Україні, а й у сусідніх державах. Велика заслуга Петра Могили в тому, що він домігся зрівняння у правах Право­славної Церкви з Греко-Католицькою, про що було записано у «Статтях, або пунктах заспокоєння руського народу» 1632 року. Відтоді польський уряд став визнавати право­славну ієрархію. У Варшаві був обраний Київським митрополитом Петро Могилу в листопаді 1632 року. У 1636 році Петро Могила звернувся до православних із закликом примиритися з греко-католиками. За життя Петра Могили було здійснено не одну спробу об’єднання церков. Між позицією Петра Могили і позицією Католицької Церкви в справі об’єднання розділених церков була суттєва відмінність. Він хотів об’єднати, а не злити церкви, не підпорядковувати одну церкву іншій. Умовою об’єднання церков мала б бути віра неподільної церкви. Тому митрополит Київський не повинен призначатися ні папою Римським, ні Константинопольським патріархом, а мусить бути обраний собором своїх єпископів. Петро Могила для усунення анархію в церковному житті ретельно стежив за моральними вимогами щодо богослужін­ня. Він особисто стежив за дотриманням церковних канонів. У 1644 році Петро Могила надрукував книгу «Літос», в якій спростував наклепи на Православну Церкву і підкреслив різницю між її догматами та обрядами з католицькими. Петро Могила постійно турбувався про видання літе­ратури українських книжників. Він благословив у 1635 році друкування «Патерикону» Сильвестра Косова , що був своє­рідною переробкою написаного ще преп. Нестором «Києво-Печерського патерика». У 1638 році Петро Могила передав дбайливо зібрані ним повісті про чудеса печерських угодників Афанасію Кальнофойському, який уклав книгу «Чуда, що були як у самому чудотворному Печерському монастирі, так і в обох святих печерах, де з волі Божої благословенні печерські отці жили та скинули з себе тягар своїх тіл». Останньою великою працею Петра Могили став Треб­ник, що його було випущено у світ за два тижні до його смерті, тобто 16 грудня 1646 року. Це величезний том на 1700 сторінок, у якому докладно описано таїнства і обряди Православної Церкви. За дев’ять днів до смерті, відчуваючи наближення кінця свого земного подвигу, він власноручно склав заповіт, у якому, серед іншого, просив поховати його тіло в Успенсь­кому соборі Києво-Печерської лаври. За заповітом, Київський митрополит віддав заснованій ним школі більшу частину свого майна, всю свою бібліотеку (а вона була на той час найкращою і найбільшою в Києві і однією з найкращих у всій Польській державі). Митрополит Петро Могила скінчив свій земний подвиг 1 січня 1647 року.