Кампанія 1651

Зміцнення Укр. держави насторожувало Польщу, і в сер. лютого 1651р. 12-14 тис. польська армія на чолі з гетьманом Калиновським атакувала містечко Красне. У запеклому бою загинули майже всі козаки брацлавського полку, очолюваного Данилом Нечаем. Хоч і ворог втратив близько тисячі жовнірів. Під Вінницею поляків зупинили загони Івана Богуна. Вирішальні бої розгорнулися в кін. червня на поч. липня 1651на Волині під Берестечком між 200 тис.військом поляків та 100 тис. укр. армією і 30-40 тис татар. Перші 2 дні боїв були успішними для укр., які знищили близько 7 тис. поляків. Але у вирішальний момент битви татарські загони на чолі з ханом втекли з поля бою, захопивши в полон Хмеля, який намагався їх затримати. Залишившись без гетьмана, укр. армія була оточена ворогом. Наказним гетьманом обрано І.Богуна, під командуванням якого через непрохідні болота й р. Пляшівку з возів, хомутів, сідел, одягу було збудовано три переправи. 10 липня він вивів з оточення основні бойові сили, відхід яких прикривали кілька тисяч вояків. 300 з них героїчно загинули на одному з островів. Всього під Берестечком загинуло, за різними даними, від 4 до 30 тис. козацько-селянського війська.

Поразка під Берестечком була тяжким ударом для укр. нац.-визвольного руху. Литовському князеві Радзивіллу вдалося придушити повстання в Білорусі, прорватися вглиб Укр. і захопити Київ. До поч. вересня польсько-литовська армія окупувала пн, цнт й зх райони Укр. держави. Хмель, відпущений татарами на поч. липня, відновив боєздатність армії, зупинивпід Білою Церквою просування противника й змусити його до переговорів. 28 верес 1651 було підписано Білоцерківську угоду, за якою значно обмежувалася автономія держави: козацькою т-рією визнавалося лише Київське воєводство. У Брацлавське і Чернігівське воєводства поверталась польс. адміністрація, а магнатам і шляхті віддавалися їхні маєтки; козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чол.; ті, хто за межами реєстру, верталися у підданство до панів; гетьман підпорядковувався польському королю, розірвати союз із Кримським ханством і позбавлявся права дипломатичних зносин з іноземними державами; підтверджувалися права православної церкви та української шляхти.