Кампанія 1948.

Хмель розумів, що для переможної війни зі шляхтою потрібна зовнішня допомога. До сер. березня йому вдалося завершити переговори з Кримським ханством (Бахчисарайський договір). Пред'явлені хану Ісламу-Гірею III листи польського короля щодо приготувань Польщі до війни з Кримом зробили його зговірливим. Він зобов'язався надати допомогу проти поляків, причому, татари обіцяли не чинити шкоди укр. не палити їхніх міст і сіл. Українці обіцяли платити упоминки і не допускати морських походів. На доп. повстанцям направлено 3-4 тис. татар на чоліТугай-бея.Заключивши військовий союз з Кримським ханством, Хмель посилив свою армію татарською кіннотою. Поляки не мали піхоти рівноцінної козацькій, а польська кіннота явно поступалася татарській у маневреності, союз козаківз татарами таїв для польської армії величезну небезпеку. Крім військової доп. Укр. захищала себе від татарських нападів з півдня. Отримавши від розвідників інф. про час і напрямок виступу ворожих військ, Хмель на чолі 4-5 тис. українців і 3-4 тис. татар Тугай-бея вирушив назустріч, вдало використавши їхню роз'єднаність. Оточивши 29 квітня противника біля р.Жовті Води (Дніпропетровська обл.), він під час боїв, що набрали затяжного характеру, зумів заручитися підтримкою реєстрових козаків: 12 травня на його бік перейшли полки, що пливли Дніпром (Барабаша й Караїмовичавбито), а наступного дня — ті, котрі перебували при Стефанові Потоцькому. У вирішальному бою 16 травня польське військо було розгромлено. Близько 3 тис. поляків, у т.ч. смертельно поранений С.Потоцький, потрапили у полон. Дізнавшись про поразку під Жовтими Водами, гетьман М.Потоцький почав відступати, надіючись на об'єднання з 6-тис. військом Я.Вишневенького. 26 травня полки Потоцького потрапили неподалік від Корсуня в заздалегідь підготовлену пастку. Значна роль у цьому належала козакові Микиті Галагану (Бутові), який, попередньо домовившись з Хмелем, під виглядом розвідника навмисно потрапив у полон до поляків, щоб їх дезінформувати, і цим прирік себе на смерть. Він примусив польських керманичів повірити у вигадку, що слідом наступає кримський хан з усією ордою, та завів їх у завчасно підготовлену засідку. На тил табору всією силою напирали татари, спереду і з боків козаки із пристосованих шанців завдавали великої шкоди. У результаті польське військо зазнало нищівної поразки. Близько 8,5 тис. жовнірів, у т.ч. коронний і польний гетьмани — М.Потоцький і М.Калиновський — потрапили в полон. Поляки втратили також усю артилерію, обоз і прапори. З Корсуня Б.Хмельницький вирушив до Білої Церкви. Він розсилав універсали до укр. народу, закликав до всенародного повстання. Хвиля виступів охопила всю Україну. На сер. вересня були звільнені Лівобережжя, Брацлавське, Київське, Подільське воєводства. 21—23 вересня під Пилявцями (Хмельницької обл.), 80-90-тис. армія поляків зазнала нищівної поразки від близько 100-тис.укр. війська та 5 тис. татар. Було захоплено всю ворожу артилерію 100 гармат та величезний обоз з матеріальними цінностями. Блискуча перемога в битві під Пилявцями відкрила шлях до визвольного походу на західноукраїнські землі. Повстанці за допомогою місцевого населення здобули Збараж, Вишнівєць, Броди і на поч. жовтня підійшли до Львова, який взяли в облогу. Не бажаючи руйнувати старовинне місто та отримавши викуп від польського гарнізону в сумі 200 тис. злотих, гетьман зняв облогу й повів свою армію до міцної фортеці Замостя, де перебував протягом 6 — 21 листопада.