Козацько-селянське повстання 1637-1638 рр.

Грудень 1637р. запорожці захопили артилерію й рушили на волость під проводом Павла Бута, якого звали Павлюком. Це військо налічувало 23000 і поділене на полки й сотні, але не мало доброї зброї; частина була зі самопаламиабо мали рогатини, коси, сокири. Артилерія 10 пушок. 16грудня під Кумейкаминад р. Россю. Поляки вислали на козаків кінну драгонію й за нею піші полки. Павлюк необережно відслонив лівий бік табору; туди вдарили поляки, розірвали лінію возів, підпалили порох, що лежав на них, укозацьких рядах полягло багато війська. Битвабула програна. Павлюк залишив оборону табору Дмитрові Гуні та сам з артилерією повернувся назад, щоб підготовитися зустріти поляків. Він спинився під Боровицею заклав табір та укріплення до оборони. Козацьке військо завело переговори з поляками й видало їм старшину. Павлюка й давнішого гетьмана Томиленка постигла смерть. Частина старшини врятувалася від польської неволі на Лівобережжі почала організувати наново боротьбу. Гетьманом був спершу Яцко Острянин. Він укріпився в Голтві, тут 5-6 травня 1638видержав наступ польських сил, погромив їх і присилував до втечі. 2-га битва, під Лубнями, не повелася; Острянин пробував ще боротися, але не мав щастя,неохочений уступив з гетьманства й переселився за московську гряницю, у Слобідщину.

Новим гетьманом вибрано Дмитра Гуню. Він почав відворот до Дніпра, щоб бути ближче Запорожжя, і укріпився на урочищі Старець при усті Сули до Дніпра. Місце для оборони було дуже добре, високе й недоступне: з двох сторін річка, з третьої болота й луги; доволі було дерева, паші для коней і води. Гуня скріпив цю позицію шанцями, заслонами з землі та дерева. Козацьке військо видержало тут 6-тижневу облогу, від 22 червня до 7 вересня 1638. Всі наступи поляків були безуспішні, козаки відбивали їх, а то й часто робили випади на польський табір.Їх завзяття піддержували все надії, що прийде поміч Дніпром з Запорожжя. Але полковник Филоненко, що йшов із підмогою, попав у польську засідку і прорвався до Старця лише з невеликим відділом і частиною харчів. Козаки були приневолені завести переговори з поляками. На козацьких радах у Києві (вересень) та МасловомуСтаві в Канівському повіті (грудень) реєстровці під тиском польського уряду визнали ухвалену сеймом «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», за якою скасовувалося козацьке самоврядування, число реєстрових козаків обмежувалося до 6 тис. до війська допущено тільки тих, що не брали участи в повстанні. Козаки мали право селитися в 3 староствах — Черкаському, Чигиринському та Корсунському. Замість обраного гетьмана уряд направляв свого комісара. Нереєстрові козаки переходили до стану посполитих. Козаки мусили передати полякам артилерію, корогви, булави й усі військові відзнаки.Полковниками мали бути не козаки, а польські офіцери. Це був такий тяжкий погром, що козаки не моглипрочуняти з нього цілих десять років.