Українська Армія та Українська держава

1. Національна держава є визначальним чинником становлення й розвитку національних збройних сил, з другого боку - національні збройні сили є неодмінною умовою постання й збереження національної державності. З будівництва армії розпочинається будівництво держави, знищення армії вирішальне спричинюється до зруйнування держави.

2. Армія - гарант і доконечний атрибут незалежної держави, тому імперська пропаганда, всіляко сприяючи утвердженню тези про бездержавність українського народу, відбирала в нього високі здобутки не тільки в економіці, культурі, політиці, а й у військовій справі, привласнювала імена видатних синів України.

3. В основу концепції військової історії України слід покласти ідею безперервності (вічності) „української збройної сили, що не переставала діяти, незважаючи на ту чи іншу політичну історію українського народу"

4. Етапи української державності здебільшого збігаються зі змінами історичних епох. Початки києво-руської державності сягають початків середньовіччя (IV ст.), зникнення її припадає на початки пізнього феодалізму (середина XIV ст.). Існування української козацької державності накладається загалом на перший період нової історії (1648 -1780-ті pp.). Українські національні держави 1917 - 1921 pp. виникли на початку новітнього етапу всесвітньої історії. Через такий збіг є сенс означати етапи розвитку української військової справи не етапами української державності, а етапами всесвітньої історії.

5. Існування армії (збройних сил) і держави взаємозалежні: без армії немає держави, без держави - армії. Український нарід впродовж більшої частини свого історичного буття мав власну державу, тією чи іншою мірою залежну або суверенну, а також збройні сили, які становили органічну частину цієї держави і відповідно забезпечували тверду, самостійну політику або ж кров'ю розплачувалися за васалітет країни, слабкість і запроданство політиків.