Періодизація військової історії україни, її зв‘язок з етапами національної державності

Самі дати в питанні №8

Існування армії (збройних сил) і держави взаємозалежні: без армії немає держави, без держави - армії. Український нарід впродовж більшої частини свого історичного буття мав власну державу, тією чи іншою мірою залежну або суверенну, а також збройні сили, які становили органічну частину цієї держави і відповідно забезпечували тверду, самостійну політику або ж кров'ю розплачувалися за васалітет країни, слабкість і запроданство політиків.

У порівняно короткі (середина XV - середина XVII ст., кінець XVIII - початок XX ст.) періоди повної відсутності державності українці служили в чужих арміях - як на території України, так і поза нею. Але навіть будь-який бездержавний (переддержавний) період позначений жорстокою збройною боротьбою, - як за повернення втраченої влади, так і за утворення нових, власних державних структур. Таким чином, українці ніколи не поривали з військовою справою. Власне, військова творчість українців і є об'єктом військової історії України; сюди належать усі без винятку війни і армії на території України, незалежно від національного характеру їх.

Тим часом в історії українських збройних сил вузловими стають не етапи еволюції зброї (озброєння), не способи комплектування (епохи найманих, масових та інших армій), не етапи розвитку стратегії й тактики, а моменти появи і зникнення національної державності. Національна держава є визначальним чинником становлення й розвитку національних збройних сил, з другого боку - національні збройні сили є неодмінною умовою постання й збереження національної державності. З будівництва армії розпочинається будівництво держави, знищення армії вирішальне спричинюється до зруйнування держави.

Етапи української державності здебільшого збігаються зі змінами історичних епох. Початки києво-руської державності сягають початків середньовіччя (IV ст.), зникнення її припадає на початки пізнього феодалізму (середина XIV ст.). Існування української козацької державності накладається загалом на перший період нової історії (1648 -1780-ті pp.). Українські національні держави 1917 - 1921 pp. виникли на початку новітнього етапу всесвітньої історії. Через такий збіг є сенс означати етапи розвитку української військової справи не етапами української державності, а етапами всесвітньої історії.

Це має суто методичне, дидактичне значення: українську військову історію буде простіше ввести до контексту всесвітньої військової історії.