ІНФУЗІЙНА ТЕРАПІЯ

Першим обов'язковою умовою при коматозному стані хворого і підозрі на гостре отруєння є внутрішньовенне (в/в) введення 40–60 мл 40% розчину глюкози. Це обумовлено, по-перше, лікуванням можливої гіпоглікемічної коми, по-друге, корекцією гіпоглікемії, яка спостерігається при багатьох видах отруювань.

Екзотоксичний шок при гострих отруюваннях носить характер яскраво вираженого гіповолемічного шоку, внаслідок абсолютної (при отруюваннях припікальними речовинами, хлорованими вуглеводнями, блідою поганкою та ін.) або відносної гіповолемії (отруювання психотропними медикаментозними засобами, фосфорорганічими інсектицидами).

Внаслідок цього для корекції гіповолемії як основного патофізіологічного механізму розвитку екзотоксичного шоку застосовують кристалоїдні ізотонічні розчини (глюкози, натрію хлориду).

Використання колоїдних розчинів (електролітів в комбінації з іншими препаратами — сорбілактом, реосорбілактом) не показано, тому що вони значно знижують поглинальну ємність сорбенту при проведенні наступної гемосорбції, яку часто призначають при важких гострих отруюваннях.

Переважна більшість гострих отруювань супроводжується розвитком метаболічного ацидозу, тому хворим показано введення лужних розчинів (натрію гідрокарбонату та ін.), але тільки в умовах стаціонару під контролем pH крові.

Будь-яка початкова терапія, що спрямована на дегідратацію организму хворих, сприяє посиленню гіповолемії і прогресуванню екзотоксичного шоку. Перебільшено значення введення вітамінів в якості обов'язковий лікарських засобів при гострих отруюваннях. Вітамінні препарати, як і інші ліки, необхідно вводити за показаннями, тобто коли вітаміни грають роль антидотів або при специфічній терапії (наприклад, вітамін В₆ – при отруєнні ізоніазидом, вітамін С – при отруюваннях метгемоглобінутворювачами).