ТРАНКВИЛИЗАТОРИ

Бензодіазепінові транквилизатори (діазепам, оксазепам, феназепам, лоразепам, нітразепам, та ін.); похідні карбамінових ефірів (мепробамат); производн похідні дифенілметану (бенактизин); транквілізатори інших груп (мебікар, триметоцин, тофізопам). Отруювання цими речовинами в теперішній час найчастіше зустрічаються в побуті. Токсичні смертельні дози цих препаратів знаходяться в широко у діапазоні в залежності від індивідуальної чутливості людини. Середня летальна доза для діазепаму — більше 1–2 г. При комбінації цих препаратів з снотворними, нейролептиками токсичність суміші значно підвищується.

Клініка. Клінічна картина виявляється в пригніченні центральної нервової системи. На фоні м'язової слабкості відзначається тремор (тремтіння) кінцівок, порушення серцевого ритму, падіння артеріального тиску. Підсилюється моторика або різко пригнічується перистальтика шлунково-кишкового тракту, що сполучається із зниженням секреції слини та відчуттям сухості у роті.

При важких отруюваннях переважають симптоми з боку ЦНС: сплутаність свідомості, психомоторне збудження, галюцинації, судоми. З боку серцево-судинної системи - тахікардія, схильність до колапсів; порушення дихання, ціаноз.