Запоріжжя

1. Выполните лабораторную работу по теме в лингафонном кабинете.

2. Выучите новые слова и выражения по теме.

3. Переведите тексты темы на русский язык.

4. Составьте план пересказа темы на русском языке (используйте графологическую структуру к теме).

5.Подготовьте пересказ и диалог по теме на английском языке.

ДІАГНОСТИКА, ЗАСОБИ НЕВІДКЛАДНОЇ ТЕРАПІЇ

Рекомендовано методичним

Кабінетом ЗДМУ в якості

Учбово-методичного посібника

Для студентів медичного факультету

Запоріжжя

УДК 615.099.07/.08

ББК 54.194

Гострі отруювання лікарськими препаратами: діагностика, засоби невідкладної терапії / Бєлєнічев Ігор Федорович, завідувач кафедрою фармакології та медичної рецептури, профессор, Бухтіярова Ніна Вікторовна, доцент, Моргунцова Світлана Андріївна, доцент, Крайдашенко Олег Вікторович, завідувач кафедрою клінічної фармакології, фармації та фармакотерапії,професор , Самура Ірина Борисівна, ст. викладач професор, Спахі Олег Володимирович, професор .– Запоріжжя, 2013.- 52 с.

Рецензенти:

Горчакова Н.О., д.мед.н., професор кафедри фармакології і клінічної фармакології Національного медичного університету ім. О. Богомольця

Мамчур В.Й, д.мед.н., професор., завідувач кафедрою фармакології, клінічної фармакології та фармакоекономікі Дніпропетровської державної медичної академії

Посібник складено відповідно до навчальної програми «Побічна дія лікарських засобів». В посібнику представлені дані про отруювання лікарськими препаратами, що трапляються найбільш частіше в клінічній практиці.

Діагностика та засоби невідкладної терапії викладені докладно і послідовно з позиції надання першої лікарської допомого на догоспітальному етапі.

Посібник призначений для студентів медичних факультетів, інтернів, курсантів ФПК, лікарів.

Вступ

При гострих отруюваннях можуть розвиватись наступні невідкладні стани:

· токсична кома;

· гостра дихальна недостатність;

· екзотоксичний шок;

· гостра серцево-судинна недостатність;

· гостра печінкова недостатність;

· ниркова недостатність.

У той же час, якщо розглядати гостре отруєння як захворювання хімічної етіології, важливим лікувальним заходом є виведення і нейтралізація отрути, що в клінічному плані також являється невідкладним станом.

Надання невідкладної допомоги при гострих отруюваннях полягає в поєднаному та одночасному проведенні трьох основних видів лікувальних заходів:

· прискорене виведення токсичних речовин;

· застосування специфічної (антидотної) терапії;

· симптоматична терапія, що спрямована на захист функцій тих органів і систем організму, що переважно вражаються отруйною речовиною.

Отруєння — патологічний стан, що розвивається внаслідок взаємодії живого організму і отрути.

Виділяють дві стадії гострого отруєння:

I. Токсикогенна (специфічна) — дія токсичної речовини на організм.

II. Соматогенна (неспецифічна) — відповідна реакція организму на дію токсичної речовини.

Детоксикація — процес припинення або зниження дії токсичної речовини і виведення ії з организму. Виділяють наступні методи детоксикації:

· природні процеси детоксикації организму;

· антидотна детоксикація;

· штучна детоксикація.

При деяких видах отруєнь суттєве значення набуває специфічна (антидотна) терапія за допомогою визначених лікарських засобів, що зменшують токсичність отрути, що потрапила в організм.

Методи симптоматичної терапії при гострих отруюваннях спрямовані на підтримання або заміщення порушених функцій системи зовнішнього дихання (інкубація трахеї, штучна вентиляція легенів) і кровообігу (інфузійна терапія, фармакотерапія шоку і порушень ритму, штучний апаратний кровообіг).

Методи штучної детоксикації зменшують кількість токсичної речовини в організмі, доповнюють природне очищення організму від отрути, а також заміщують при необхідності утрачені функції видільних органів (нирки, печінка). Деякі методи штучної детоксикації широко застосовують в сучасній клінічній токсикології (гемосорбція, гемодіаліз, гемофільтрація, ентеросорбція, плазмосорбція), значення інших методів (обмінне переливання крові, перитонеальний діаліз) у теперішній час менш актуально в результаті відносно низької ефективності виведення токсинів із організму.