Зайнятість

Використання трудових ресурсів характеризується показни­ком зайнятості.

Зайнятістьявляє діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Вона відбиває до­сягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досяг­нення виробництва. Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Демографічна сутність зайнятості відображає взаємозалеж­ність зайнятості з віково-статевими характеристиками населення, його структурою тощо. Важливою проблемою економічної науки, ключовим завдан­ням соціально-економічної політики держави є досягнення по­вної й ефективної зайнятості. У сучасній економічній теорії і практиці під повною зайнятіс­тю розуміють такий стан економіки, за якого всі бажаючі працю­вати мають роботу з оплатою на рівні реальної зарплати, що склалася на даний час. Повна зайнятість може бути досягнута за будь-якого рівня за­лучення до оплачуваної праці, якщо кількість робочих місць від­повідає потребам у них населення. Проте не кожне робоче місце може задовольнити потребу в ньому. Тому мова повинна йти про економічно доцільні робочі місця, тобто продуктивні робочі місця, які дають змогу людині реалізувати свій особистий інтерес, досягти високого рівня про­дуктивності праці і мати достойний заробіток, що гарантує нор­мальне відтворення працівника і його сім'ї. Отже, повна зайнятість означає відповідність попиту на еко­номічно доцільні робочі місця пропозиції робочої сили.

В умовах соціально орієнтованої економіки повна зайнятість може бути ефективною, якщо вона забезпечує достойний дохід, здоров'я, підвищення освітнього і професійного рівня кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.