УРСР – член ООН.

Установча конференція ООН відкрилась у Сан-Франциско (США) 25 квітня 1945 р. На першому ж її засіданні делегація СРСР поставила питання про запрошення представників України й Білорусії. Наступного дня надійшли звернення урядів УРСР та БРСР про їх бажання взяти участь у роботі конференції. 27 квітня делегація СРСР на засідання голів делегацій обґрунтувала повноваження УРСР і БРСР брати участь у міжнародних конференціях і мати дипломатичні відносини, ознайомила їх із Законом СРСР від 1 лютого 1944 р., який ці права підтверджував. У результаті того ж самого дня було прийнято рішення про включення України і Білорусії до числа засновників ООН. 30 квітня Виконком конференції рекомендував запросити делегації обох республік до Сан-Франциско.

Делегацію від УРСР очолив Д.Мануїльський. До неї входили: заступник РНК УРСР І.Сенін, віце-президент АН УРСР академік О.Палладін, учений секретар Президії АН УРСР П.Погребняк, ректор Київського університету професор В.Бондарчук, директор Інституту історії АН УРСР професор М.Петровський. 6 травня 1945 р. літаком делегація від УРСР прибула (разом з делегацією від БРСР) до Сан-Франциско. Вона взяла найактивнішу участь у роботі ООН в перші роки її існування.

Делегацією від УРСР було внесено чимало пропозицій до Статуту ООН, закріплюючи його демократичні принципи, більше десятка поправок вона внесла за 1945 – 1946 рр. також у тимчасові правила процедури Генеральної Асамблеї ООН та інші документи. Д.Мануїльський очолив перший комітет конференції, що мав підготувати текст преамбули й першого розділу Статуту «Цілі і принципи»; в інших комісіях активно працювали інші члени українського представництва. Зокрема, українська делегація внесла поправку до розд. ІV ст. 3 Статуту ООН, щоб вона не встановлювала ніяких обмежень прав чоловіків і жінок бути обраними до будь-яких органів як міжнародних організацій, так і урядових структур. Поправка була зроблена і до пропозиції США про процедуру голосування: США наполягали проводити голосування в ООН за схемою «простої більшості», а українська делегація, як і радянська, виступила з варіантом – «більшістю двох третин голосів».

Представники УРСР боролися проти намагання надати Асамблеї ООН права переглядати рішення Ради Безпеки ООН, проти намагання деяких країн включити в ООН колишні профашистські країни, зокрема Іспанію, і таки добилися свого. УРСР внесла доповнення до Статуту про гарантію права на працю в країнах-членах ООН. Делегація УРСР підтримала пропозицію делегації США щодо назви організації – Об’єднаних Націй, яку дав їй президент США Ф.Рузвельт. Було також внесено пропозиції уряду УРСР з питань щодо мирного договору з Німеччиною. Україна, до речі, виступала за єдину Німеччину без будь-яких її поділів.

УРСР була обрана членом деяких органів ООН, у тому числі Комісії з прав людини; вона піднімала свій голос на захист прав національних меншин, жінок, за свободу інформації та ін. Україна стала членом Всесвітньої організації охорони здоров’я (1946 р.), Всесвітнього поштового союзу (1948 р.), Всесвітньої метеорологічної організації (1948 р.), Міжнародного союзу електрозв’язку (1948 р.), Міжнародної організації праці (1954 р.), ЮНЕСКО (1954 р.) (посол СРСР у Великобританії Я.Малик підписав Статут ЮНЕСКО від імені Української РСР), Європейської Економічної Комісії (1956 р.), Міжнародного бюро вина (1956 р.), МАГАТЕ (1957 р.). УРСР сприяла створенню Міжнародного Надзвичайного фонду ООН допомоги дітям (1958 р.) тощо.