Дипломатія.

У людському суспільстві завжди існували засоби мирного вирішення міжнародних спорів. Найпоширенішим серед них є інститут, який спеціально призначений для здійснення зовнішньої політики мирними засобами – дипломатія. В сучасному світі дипломатія постає одним з найважливіших засобів здійснення зовнішньої політики тією чи іншою країною. Поняття «дипломатія» походить від давньогрецького «diploma», що означало «лист, складений навпіл». Дипломатом уважали особу, яка мала такий лист, тобто документ, що засвідчував її державні повноваження.

Серед головних завдань дипломатії спочатку було здобуття й використання переваг у конфліктних ситуаціях, регламентація і впровадження процедури їх розв’язання. З цією метою були розроблені і впроваджені процедури оголошення війни, надання політичного притулку, звертання до третьої сторони задля запобіганню війні, вимоги й правила недоторканності культових споруд тощо. Практика постійної дипломатичної служби була встановлена в Європі у ХІV – ХVст., у добу Ренесансу (Відродження). Формується професійний корпус дипломатів. Починаючи від ХІХ століття поруч з двосторонньою дипломатією поширюються багатосторонні контакти, проводяться міжнародні конференції, утворюються постійні дипломатичні, економічні, культурні міжнародні організації.

Нині дипломатією прийнято вважати офіційну діяльність держав, урядів, інших уповноважених осіб, органів та установ, які здійснюють зовнішні зносини держави, проводять визначену офіційними документами держави міжнародну політику, представляють інтереси держави за кордоном, у міжнародних та міждержавних організаціях.

У сучасному суспільстві дипломатія виконує функцію регулятора спірних міждержавних питань, розширення контактів, взаємин і співробітництва між країнами та народами. Обмін інформацією між урядамипо дипломатичних каналах робить можливою зміну позицій сторін, їх корекцію, досягнення компромісу, згоди. То ж дипломатія – це ще й мистецтво ведення переговорів, досягнення порозуміння при одночасній тонкій грі, що ведеться задля здійснення поставлених державою перед дипломатом цілей. У цьому зв’язку доречно нагади знамениті, що стали вже крилатими, слова Генрі Пальмерстона: «В Англії немає довічних друзів і немає довічних ворогів, у неї є лише довічні інтереси».

Дипломатія є надзвичайно витонченою технікою спонукання, використання різноманітних чинників упливу. Хоча, на жаль, мистецтво дипломатії й донині більш успішне там, де вона спирається на все ще більш переконливий «аргумент» – силу.