ПРАВОЗНАВСТВО 1 страница

С момента возникновения первоначального замысла этой книги до завершения ее написания прошло много лет. Однако именно в последние три года книга обрела свою окончательную форму^[19]. И это произошло благодаря Карен, любви всей моей жизни, на которой я женат вот уже сорок три года. Я хотел создать эту книгу, но она желала этого еще больше. Она сказала, что это нужно сделать ради детей всего мира. Она вдохновляла и поторапливала меня, и благодаря ее усилиям мы работали не покладая рук. Она неоднократно перечитывала каждое слово книги – и те, что были оставлены, и те, которые мы в итоге исключили.

Что еще важнее, именно Карен предложила мне поработать вместе с Томом, самым младшим из наших пятерых детей. Его умение выражать свои мысли на письме, последовательное изложение идей, а также способность быстро усваивать новые знания сделали возможным осуществление данного проекта. Он самостоятельно написал несколько глав этой книги и отредактировал еще большее их количество, внося ясность в изложенные мной положения.

Остальные наши дети (Нельсон и его жена Ким, Лианн, Кейт, Дэн) и внуки (Уитни, Колин, Стивен, Нельсон, Лаура) обеспечили нам максимальную поддержку. Их любовь и участие невозможно выразить словами.

Я также признателен другой своей семье: многочисленным студентам-отличникам, аспирантам, научным сотрудникам, получившим докторскую степень, и коллегам-профессорам, которые работали в моей научно-исследовательской группе и украсили ее. К сожалению, в этой книге я сослался лишь на небольшую часть их исследований, хотя многие другие труды также заслуживают упоминания.

Кроме того, значительный вклад в создание этой книги внесли многие мои друзья, коллеги и родственники, которые скрупулезно перечитывали различные версии рукописи и предоставляли подробные комментарии. Я перечислю их в алфавитном порядке: Антония Демас, Гленн Йеффет, Кимберли Катан, Кент Кэрролл, Нельсон Кэмпбелл, Рон Кэмпбелл, Дуг Лисл, Джон Роббинс, Пол Сонтроп, Джон и Марта Ферджер, а также Марк Эпштейн. Благодарю за советы и поддержку Нила Барнарда, Джоди Бланко, Роберта Гудланда, Майкла Джекобсона, Говарда Лаймана, Теда Ленджа, Боба Мекоя, Джона Аллена Молленхауэра, Джеффа Нельсона, Сушму Палмер, Джеффа Принса, Боба Ричардсона, Фрэнка Роудса, Кэти Уорд и Джунши Чена.

Я благодарен всем сотрудникам издательства BenBella Books, включая Гленна Йеффета, Шонну Коги, Меган Кукельман, Лору Уоткинс и Лию Уилсон, за то, что они превратили запутанный документ в формате Word в книгу, которую вы держите в руках. Хочу поблагодарить также Кена Кэрролла, который четко понял поставленные задачи и профессионально отредактировал текст.

В основе этой книге лежит само «Китайское исследование». Разумеется, книга им не ограничивается, но оно стало «поворотным пунктом» в развитии моих идей. Исследование в Китае было проведено благодаря профессиональному руководству и самоотверженному труду Джунши Чена и Ли Джуньяо в Пекине, Ричарда Пето и Джиллиан Боурхем в Оксфордском университете в Англии, а также Линды Янгмен, Мартина Рута и Бану Парпия из моей научно-исследовательской группы в Корнелле. Доктор Чен руководил более чем 200 сотрудниками, проводившими в Китае исследование национального масштаба. Его профессиональные и личные качества вдохновляли меня; именно такая работа и такие люди делают наш мир лучше.

Благодарю доктора Колдуэлла Эссельстина-мл. и Джона Макдугалла (а также их супруг, Энн и Мэри соответственно) за то, что они любезно согласились принять участие в создании данной книги. На меня производят большое впечатление их увлеченность работой и принципиальность.

Мои успехи стали возможными благодаря замечательному старту в жизни, который мне дали родители, Том и Бетти Кэмпбелл, которым посвящена данная книга. Их любовь и самоотдача предоставили мне и моим братьям и сестрам больше возможностей, чем они могли когда-либо мечтать.

Я также обязан отдать должное моим коллегам, которые стремятся дискредитировать мои идеи и, не так уж редко, и лично меня самого. Они тоже вдохновляют меня. Благодаря им я невольно задаюсь вопросом, почему мои идеи, которые должны быть предметом научных дебатов, встречают столь враждебное отношение. В поисках ответа я стал более осведомлен в данном отношении и у меня сформировались более определенные взгляды на эту проблему.

И наконец, я должен поблагодарить всех американских налогоплательщиков. На протяжении более четырех десятков лет они финансировали мою работу, и я надеюсь, что, поделившись ее результатами, я могу начать возвращать этот долг.

Колин Кэмпбелл

Я присоединяюсь к благодарностям в адрес людей, перечисленных выше, но хотел бы выразить особую признательность моим родителям. Предоставленная мне возможность внести вклад в эту книгу была и продолжает оставаться подарком от них, за который я буду им благодарен до конца своей жизни. Невозможно описать словами, как мне повезло с родителями, которые поддерживают и мотивируют меня, являясь замечательными наставниками.

Значительная часть жизни множества людей была потрачена на формулирование идей, вошедших в эту книгу. Я польщен и благодарен, что смог принять участие в донесении этих идей до общества, а также вдохновлен возможностью посвятить собственную карьеру тем, кто стремится улучшить свое здоровье.

Томас Кэмпбелл

www.e-puzzle.ru

www.e-puzzle.ru

^[1] Джон Роббинс – один из ведущих специалистов в мире, занимающийся вопросами влияния диеты на здоровье людей. Его книги Diet for a New America («Диета для новой Америки»), Reclaiming Our Health («Восстановление нашего здоровья») и The Food Revolution («Революция в питании») стали бестселлерами. Прим. ред.

^[2] Библиография размещена на сайте www.mann-ivanov-ferber.ru/books/healthy_eating/the-china-study. Прим. ред.

^[3] Здесь и далее цифрами даны ссылки на источники, размещенные в библиографии на сайте www.mann-ivanov-ferber.ru/books/healthy_eating/the-china-study. Прим. ред.

^[4] Издано на русском языке: Аткинс Р. «Новая революционная диета доктора Аткинса», Попурри, 2007. Прим. ред.

^[5] Издано на русском языке: Агатстон А. «Новая экспресс-диета доктора Агатстона», Рипол Классик, 2005. Прим. ред.

^[6] Прозвище диктатора Гаити, правившего с 1957 по 1971 г., Франсуа Дювалье. Прим. ред.

^[7] Согласно «Словарю социологической статистики» (2004 г.), процентили – это величины, делящие выборку данных на 100 групп, содержащих (по возможности) равное количество наблюдений. Например, 30 % данных имеют значение, меньшее 30-го процентиля. Прим. ред.

^[8] Впервые книга была издана в 1962 г. Прим. ред.

^[9] Премия Бауэра присуждается Институтом науки и искусств имени Франклина за выдающийся вклад в развитие науки и технологий. Прим. ред.

^[10] Примерно 28–57 г. Прим. ред.

^[11] Слова из песни Collarbone («Ключица») британской группы Fujiya & Miyagi. Прим. ред.

^[12] * Взятые в равных частях помидоры, шпинат, лимская фасоль, горох, картофель.

** Взятые в равных частях говядина, свинина, курица, цельное молоко.

^[13] Книга The Food Revolution: How Your Diet Can Help Save Your Life and Our World вышла в 2001 г. Прим. ред.

^[14] Программа государственного медицинского страхования для населения старшего возраста и инвалидов. Прим. перев.

^[15] Американская система высшего образования предполагает изучение обязательных и необязательных предметов. Последние выбираются студентом по его личному усмотрению и оплачиваются им отдельно. Один кредит-час предполагает посещение аудиторных занятий не менее одного раза в неделю на протяжении семестра. Прим. ред.

^[16] Предостережение о возможном опасном эффекте лекарства. Прим. перев.

^[17] Данные на 2004 г. Прим. ред.

^[18] Примерно 4047–8094 кв. м. Прим. ред.

^[19] Книга на английском языке была издана в 2004 г. Прим. ред.

ПРАВОЗНАВСТВО

Підручник

За редакцією \В. В. Копєйчикова\ А. М. Колодія Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ Юрінком Інтер

Виникнення держави і права

ГЛАВА 1

Виникнення держави і права

Основні закономірності виникнення держави і права; первісне суспільство; термін «влада», основні види влади, особливості первісної влади; соціальне регулювання, соціальні норми; політичні, економічні та соціальні причини виникнення держави і права; особливі форми виникнення держави і права у різних народів; теорії виникнення держави і права; ознаки, що відрізняють державу від організації публічної влади у первісному суспільстві та право від соціальних норм первісного суспільства; типологія держави і права в різні періоди їх розвитку; роль держави і права щодо організації суспільства та здійснення політичної влади.

§ 1. Основні закономірності виникнення держави і права

Існує кілька поглядів на політичну організацію суспільства і на право в аспекті їх виникнення:

1) соціальний розвиток суспільства почався без політичної
організації та права;

2) соціальний розвиток не тільки почався, а й існуватиме за
комунізму без політичної організації та права;

3) політична організація та право виникли й розвивалися ра­
зом із виникненням і розвитком людського суспільства. Держа­
ву при цьому розглядають як частину політичної організації
суспільства.

Аби з'ясувати істину, необхідно проаналізувати визначення політичної організації суспільства і права та відслідкувати, на якому саме етапі його розвитку вони з'являються.

Однією з теорій виникнення держави і права є їсторико-матеріалістична, прихильниками якої були Л. Г Морган, К. Маркс, Ф Енгельс та ін. Сутність цієї теорії полягає в тому, що держа-

ва виникає внаслідок розвитку й занепаду первісного ладу, роз­витку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві. Ця теорія містить два аспекти: а) підхід радянської науки, пов'язаний з виникненням класів і класових антагонізмів, тобто держава і право виникають там і тоді, де і коли виникають класи; б) більш широкий погляд дослідників західної філософ­ської та юридичної науки, пов'язаний з ускладненням структу­ри суспільства та суспільних відносин, виникненням «загаль­них справ» і необхідності вдосконалення управління суспіль­ством (теорія морганістів). Обидва підходи однаковою мірою мали місце під час виникнення держави і права. Вони певним чином доповнюють один одного й розкривають об'єктивні за­кономірності виникнення держави і права.

Протягом тривалого часу люди жили, не маючи уявлення про державу і право. Це була епоха первісного суспільства. Та вже тоді люди прагнули до колективних форм життя. Вони разом виробляли примітивну зброю, полювали, добували їжу, виготов­ляли одяг із шкур тварин, об'єднуючись у невеликі групи — первісне стадо чи орду.

Поступово люди навчилися виробляти досконаліші знаряддя праці, будувати житло, добувати й готувати різноманітну їжу, одо­машнювати диких тварин, обробляти землю та вирощувати необхідні для харчування рослини. У статевих зносинах між людь­ми з'явилися заборони по вертикалі між батьками й дітьми, дідами, бабками та онуками. Це привело до появи кровноспорідненої сім'ї. що спонукало до іншої форми об'єднання людей.

Первісне стадо поступається місцем досконалішому об'єд­нанню людей — первісній родині, родовій общині (роду), тобто колективу людей, що походили від одного пращура і вели спільне господарство.

Поступово здійснюється перехід від кровноспорідненої сім'ї до екзогамної (сім'ї паналуа). Це такий ступінь розвитку сім'ї, коли вступати у статеві стосунки не можуть не тільки батьки та діти, а й брати та сестри. Перехід від колективного до парних шлюбів, заборона шлюбів усередині роду приводили до актив­ного спілкування між окремими родами, внаслідок чого вони об'єднувались у фратрії та племена на основі мовної, економіч­ної, територіальної та шлюбної спільності.

8

Глава 1

Виникнення держави і права

Отже, уже в період первісного розвитку люди об'єднувалися у різні соціальні спільноти. Соціальною спільнотою називають реально існуючу сукупність індивідів, що характеризується відносною самостійністю та об'єднує людей за різними зовніш­німи і внутрішніми ознаками. Наприклад, за кровноспорідне-ними зв'язками: родина, рід, плем'я, фратрія - це внутрішні при­чини об'єднання людей. Серед зовнішніх причин такого об'єд­нання слід назвати виробничі, релігійні, політичні, культурні тощо. Інтеграція та об'єднання людей у різні соціальні спільно­ти приводить до виникнення первісного суспільства, суспіль­них відносин, первісної суспільної влади.

Влада - це здатність її носія підкоряти своїй волі інших, ви­значати варіанти поведінки підвладного і домагатися здійснен­ня такої поведінки. В етимологічному розумінні «влада» може розглядатися як притаманне суспільству вольове ставлення лю­дей до природи чи собі подібних¹. Влада може бути людини над людиною (соціальна влада) і людини над природою (технічна влада). Соціальна влада — це притаманні суспільству вольові відносини між людьми в яких особи, що мають владу, викорис­товуючи певні засоби, прийоми і способи, формують програму поведінки підвладних осіб і домагаються її здійснення. Соціаль­на влада здійснюється у суспільних відносинах між людьми. Існують різні критерії для класифікації влади. Залежно від соці­ально-економічної формації розрізняють такі види соціальної влади: первісного суспільства; рабовласницька; феодальна; ка­піталістична; соціалістична; постсоціалістична чи демократич­на тощо. За змістом розрізняють такі види соціальної влади: суспільна; політична; економічна; державна тощо.

Колективна власність на засоби виробництва, соціальна єдність членів роду (племені) визначили й відповідні форми організації суспільної влади. В суспільстві вона здійснюється суспільними суб'єктами. Наприклад, у родовій общині управ­ління здійснювали всі дорослі члени роду (чоловіки і жінки). Усі важливі справи вони вирішували спільно на зборах членів роду (племені), де обирали старшин, вождів, керівників та лов-

¹ Див. докладніше: Юридична енциклопедія. - Т.'І. - К., 2001. -С 489.

чих. Ці особи були першими серед рівних, їхня влада базува­лася виключно на авторитеті. їх поважали всі члени роду, схи^ лялися перед їхньою мудрістю, хоробрістю, кмітливістю, спритністю тощо.

Суспільна влада в первісному суспільстві:

а) базувалася на родових відносинах (рід об'єднував людей
за дійсною чи допустимою кровною спорідненістю, був власни­
ком засобів виробництва, об'єднував членів роду для колектив­
ної праці, виступав господарським осередком для виробництва
матеріальних благ);

б) у соціальному розумінні була безпосередньо суспільною
(не існувало спеціального апарату управління та примусу);

в) мала такі якості, як єдність, взаємодопомога, співробіт­
ництво (члени роду виконували свої функції на засадах переко­
нання. Примус застосовувався дуже рідко і виконував роль гро­
мадського виховання. Винятковою формою примусу було ви­
гнання з роду. Сторони, які не могли порозумітися, зверталися
до вибраної ними ж авторитетної особи чи ради старійшин і, як
правило, добровільно виконували їх рішення. Рід також захи­
щав своїх членів від зовнішніх ворогів, для чого використову­
валася військова сила чи помста родичів);

г) здійснювалася рядовими та виборними членами роду
добровільно, без спеціального апарату управління. Військо фор­
мувалося з усіх чоловіків роду чи племені, здатних носити зброю.

Отже, суспільна влада має свої історичні корені і вже у пер­вісному суспільстві слугувала вольовим відносинам між влад-номожними і підвладними для здійснення програми певної по­ведінки, яку особи, що мають владу, примушували здійснювати підвладних, вступаючи з ними у різноманітні відносини.

Первісне суспільство, як і будь-яке інше суспільство, має свою систему і структуру. Найчастіше виокремлюють такі струк­турні елементи суспільства:

а) діяльність людей, що спрямована на задоволення певних
суспільних потреб;

б) суспільні відносини, в які вступають люди в процесі діяль­
ності із задоволення потреб;

в) соціальні суб'єкти, тобто люди та їх об'єднання.

10

Глава 1

Виникнення держави і права

11

Діяльність людей — це умова існування суспільства. Вона є специфічною людською формою ставлення до навколишнього світу, зміст якої є його доцільна зміна і перетворення в інтере­сах людей. Діяльність включає в себе мету, засоби, результат і сам процес. Це органічна єдність теоретичного (пізнання явищ, предметів) і матеріально-практичного (використання явищ, предметів в інтересах людей) процесів.

Кожна зі сфер суспільного життя охоплює різні галузеві види діяльності. Наприклад, економіка — це діяльність у промисло­вості, сільському господарстві, діяльність на транспорті тощо.

У процесі діяльності люди та їх групи вступають між со­бою в суспільні відносини, тобто такі, що виникають між соці­альними суб'єктами в усіх сферах суспільного життя: еко­номічній, політичній, соціальній, духовній. У суспільних відносинах розрізняють первісні — матеріальні, базисні — ви­робничі відносини і вторинні — ідеологічні, надбудовні відно­сини (політичні, правові, моральні, релігійні тощо). Однак не­обхідно зважити на те, що надбудовні відносини чинять зво­ротний вплив на базисні, в деяких випадках цей вплив є вирішальним.

Соціальні суб'єкти як структурний елемент суспільства неод­накові за кількістю людей, що їх становлять, призначенням, місцем у суспільстві, організації, функціями.

Елементарним соціальним суб'єктом і первісним елементом суспільства є особа — це людина в аспекті біологічних і соціаль­них якостей, які формуються в процесі історично-конкретних видів діяльності і суспільних відносин. Точніше, особа — це ди­намічна, відносно стійка цілісна система інтелектуальних, со­ціально-культурних і морально-вольових якостей, які втілюють­ся в індивідуальних особливостях свідомості та діяльності лю­дини.

Поняття «особа» треба відрізняти від поняття «людина» (біо-соціальна істота, яка виділилася з інших форм земного життя завдяки можливості виробляти знаряддя праці, наділена члено­роздільною мовою, мисленням і свідомістю), «індивід» (одиноч­ний представник людського роду), «громадянин» (член держав­ного суспільства).

Наступний вид соціальних суб'єктів — соціальні групи, які є соціально стійкою сукупністю людей (осіб), що мають загальні інтереси, цінності та норми поведінки, сформовані в межах істо­ричного певного суспільства.

Розрізняють великі соціальні групи: групи за віком, соціальні прошарки, групи за професією. До середніх соціальних груп можна віднести працівників одного підприємства, жителів ок­ремої території. До малих соціальних груп, специфічна ознака яких — безпосередній контакт її членів, належать, наприклад, сім'я, група слухачів тощо.

Існує і такий вид соціальних суб'єктів, як соціальна органі­зація, що є об'єднанням людей, які разом реалізують певну про­граму і діють на основі певних правил і процедур, наприклад, держава, партія.

Для регулювання різноманітних відносин, що виникали між людьми, застосовувалися соціальні норми. Людське суспільство, як і будь-яка складна система, може нормально функціонувати й розвиватися лише спираючись на певні правила, на основі яких обирається один із багатьох можливих варіантів поведінки пев­ного суб'єкта. У суспільстві з часу його виникнення існують дві протилежні тенденції — організації та дезорганізації. В умовах їх дії збереження стабільності, відносної постійності, упоряд­кованості суспільства можливе шляхом соціальної регуляції, призначенням якої є підтримка суспільної дисципліни, органі­зованості суспільства. Об'єктивна необхідність соціального ре­гулювання випливає з самої суті людського суспільства, що скла­дається з багатьох осіб, спільна діяльність яких породжує по­требу погоджувати їх поведінку в усіх сферах суспільного життя. Регулювати (в соціальному житті) — означає цілеспрямовано упорядковувати, визначати поведінку людей і їх колективів, надавати їм напрям функціонування і розвитку. Мета соціаль­ного регулювання — приведення поведінки індивідів і їх груп у відповідність до об'єктивної закономірності, що діє в суспільстві, тобто досягнення оптимально можливої відповідності між дія­ми суспільних законів і життєдіяльністю людей, в якій ці зако­ни так чи інакше об'єктивуються. Кожній суспільно-економічній формації, поряд із загальними закономірностями соціального регулювання, притаманні і свої специфічні особливості, які

12

Глава 1

Виникнення держави і права

13

проявляються в змісті, цілях, завданнях, формах і методах їх практичного втілення, обсязі та інтенсивності регулювання. На­приклад, у первіснообщинному суспільстві більш характерни­ми були процеси саморегулювання, а з виникненням держави і права місце саморегулювання посідають процеси державно-пра­вового регулювання.

Таке регулювання покликане забезпечувати порядок і стабільність у суспільстві. Регулювання відносин між суб'єкта­ми здійснюється через: 1) установлення моделей поведінки лю­дей, які повинні або не повинні здійснюватися, 2) визначення умов, за яких закріплена модель поведінки дозволяється або за­бороняється, чи 3) визначення суб'єктів, на які за цих умов по­ширюється певне правило, встановлене тією чи іншою нормою. Призначення соціальних норм полягає в упорядкуванні поведінки суб'єктів, що сприяє забезпеченню системності та певної передбачуваності суспільних відносин. Завдяки цьому учасники таких відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях, передбачених у конк­ретних соціальних нормах. Вони регулюють ту поведінку, яка має соціальний характер, атому пов'язана з взаємовідносинами між людьми, їхніми об'єднаннями, соціальними групами.

Суспільні відносини первісного суспільства регулювалися нормами первісної моралі, звичаями і традиціями, релігійними нормами та всілякими заборонами (табу).

Норми первісної моралі — це правила поведінки різних про­шарків родоплемінної організації суспільства, що характеризу­вали ставлення первісної людини до добра чи зла, правди чи не­справедливості, культу поваги до пращурів, до слабших, хворих та знедолених.

Первісні звичаї — правила поведінки людей у первісному суспільстві, що історично складалися протягом довгого часу їх неодноразового застосування та увійшли у звичку первісних людей і здійснювалися цими людьми добровільно.

Первісні традиції — це різновид звичаїв, що характеризува­лися певною програмою дій Наприклад, традиційні види діяль­ності щодо: лікування хворих (вигнання духів); вирощування та збирання урожаїв (танець дощу); військових перемог (де-

монстрація трофеїв); прийняття у члени роду (одягнення спеці­ального одягу, виголошення присяг) тощо.

Релігійні норми — це правила поведінки первісних людей стосовно віри у їх богів чи одного бога (наприклад, віра у за­гробне життя, ритуали захоронения померлих тощо).

Первісні заборони (табу) — це такі правила поведінки лю­дей, які забороняли певні дії первісній людині. Наприклад, за­борони вступати у статеві зносини з дідами та бабами, батьками та дітьми, братами та сестрами тощо.

Гарантом їх дотримання здебільшого був не примус, а страх перед надприродними силами та богами. Для первісних людей звичай був пов'язаний із міфічною побудовою світу. Додержан­ня звичаїв означало повагу до пращурів, дух яких постійно «спостерігає» за життям на землі. Будь-яке порушення звичаїв могло призвести до негативної реакції духів землі та накликати небезпеку на окрему людину чи навіть на цілу етнічну групу

Отже, первісні люди виконували соціальні норми добровільно, без спеціального примусу, що притаманний державі.

Проте, незважаючи на позитивну організацію соціального життя в суспільстві, первісний лад не був ідеальним, оскільки:

а) праця людей базувалася на примітивних засобах вироб­
ництва, давала мізерні результати й не задовольняла всіх по­
треб членів роду. Виробнича діяльність людей зводилася до ви­
добування їжі та одягу, влаштування примітивного житла, ви­
готовлення деяких знарядь праці тощо;

б) роди і племена активно не спілкувалися між собою, не на­
лагоджували взаємних доброзичливих відносин, що часто при­
зводило до збройних сутичок і навіть війн;

в) численні забобони, відсутність освіти та писемності по
роджували жорстокість людей у ставленні одне до одного;

г) відсутність нормальних умов життя робила людину безза­
хисною перед явищами природи та стихією, що скорочувало
тривалість її життя.

Необхідними були подальший розвиток суспільного вироб­ництва, пошук способів удосконалення знарядь виробництва, засобів праці.

Отже, первісні люди від привласнювального господарства, що базувалося на мисливстві, збиранні коріння, ягід, іншої їжі рос-

14

Глава 1

Виникнення держави і права

15

линного світу, рибальстві, поступово почали переходити до ви­робництва. Розвивалися (або виокремлювалися) скотарство, обробіток землі, вирощування злаків, ремесло й торгівля.

Загальними причинами виникнення держави і права за істо-рико-матеріалістичною теорією стали економічні, соціальні та політичні передумови.

До економічних передумов належать: 1) три великі поділи праці: а) вирізнення скотарських племен; б) відокремлення ре­месла від рільництва; в) виникнення й розвиток торгівлі; 2) ви­никнення виробничої економіки замість привласнюючої; 3) по­ява: а) надлишкового продукту, б) приватної власності; в) май­нової нерівності; г) бідних і багатих.

До соціальних передумов: 1) виникнення патріархальної сім'ї: а) об'єднання родини навколо батька; б) прізвище батька мають дружина і діти; в) спадкування здійснюється по батьківській лінії тощо.

Політичні передумови: 1) неспроможність здійснювати публі­чну владу застарілими формами і методами в нових умовах госпо­дарювання; 2) утворення класів як великих груп людей із проти­лежними інтересами; 3) виникнення міжкласових конфліктів; 4) неспроможність суспільної влади первісного ладу врегульо­вувати класові суперечності та конфлікти; 5) виникнення полі­тичної і правової систем та державної влади.

Отже, проаналізовані передумови співвідносяться як скла­дові історико-матеріалістичної теорії виникнення держави і права. Розрізняють два погляди щодо цієї теорії: морганістів і марксистів. Прихильники теорії Моргана вважають, що держав­но-правові інститути з'явилися в результаті розпаду первісного ладу, ще до утворення класів. Вони не відкидають економічних і соціальних передумов. Причиною виникнення держави і пра­ва, на їх думку, були нові суспільні відносини між людьми, які виникли в результаті переходу від привласнювальної до вироб­ничої економіки. Саме в нових умовах не могла бути реалізова­на стара форма організації і здійснення первісної суспільної вла­ди. Марксисти ж вважають, що держава і право виникли як ре­зультат поділу суспільства на класи - великі групи людей з різними інтересами і потребами. Саме це, на їх думку, призвело

до неспроможності первісної суспільної влади урегулювати ви­никаючі між класами конфлікти. Обидва різновиди названої теорії однаковою мірою можна вважати науковими¹.

Таким чином, розпад первісного родоплемінного суспільства, розвиток засобів виробництва, зміна соціальної структури сус­пільства привели до зміни способу виробництва і споживання та до утворення політичної організації суспільства і держави.