Органи сечовиділення у птахів

Нирки птахів. Нирка птахів складається із часток пірамідної фор-ми, в кожній із яких на периферії виділяється кіркова речовина, в цен-тпрі — мозкова. Кіркова речовина в основному складається з нефронів і продукує сечу. Мозкова речовина виконує сечовивідну функцію, тому складається із сечових трубочок. Більшість нефронів частки короткі, не мають петлі. В судинному клубочку капілярів менше, ніж у судин-ному клубочку ссавців, вони слабо анастомозують між собою. Ниркові тільця периферійних нефронів в 1,5-2 рази менші від центральних. У цілому будова нефрона нирки птахів подібна до будови нефронів нир-ки ссавців з деякими особливостями. Із капсули нефрона сеча надхо-дить у звивистий проксимальний каналець. Його стінка складається із кубічного епітелію з мутною оксифільною цитоплазмою та мікровор-синками на апікальній поверхні, що утворюють щіткоподібну кайму і складки на базальній частині клітини. Потім сеча надходить у прямий каналець — петлю нефрона, яка опускається в мозкову частину. Пет-ля нефрона переходить в дистальний звивистий каналець, після чого

Розділ 4 Спеціальна гістологія

в систему збірних трубочок. Збірні трубочки -г кінцеві розгалуження сечівника, тобто початкові частини сечовивідної системи. Сечівник містить 17 первинних гілок. Збірні трубочки побудовані із одношаро-вого кубічного епітелію, який послідовно стає призматичним, а потім дворядним. Сечовід виходить за межі нирки, впадає в уродеум клоаки. В його стінці розрізняють слизову, м'язову та серозну оболонки. Епі-телій слизової оболонки — багаторядний миготливий, містить келихо-подібні клітини. Власна пластинка слизової оболонки має лімфоїдні утворення. У початковій частині м'язова оболонка побудована з по-здовжнього і зовнішнього кільцевого шарів. В ділянці клоаки до них приєднується зовнішній поздовжній шар. Будова серозної оболонки не має особливостей.

4.10 Статева система

Статева система забезпечуе репродуктивні функції, що здійсню-ються шляхом утворення статевих клітин - сперматозоїдів та овоци-тів, злиттям яких починається розвиток зародка. Разом з тим органи статевої системи забезпечують його подальший розвиток, синтезують гормони, які регулюють процеси розмноження.

Статева система самця та самки складається з гонад — статевих залоз, статевих вивідних гиляхів, додаткових статевих залоз і копуля-тивних органів.

Стать зумовлюється генетично через статеві хромосоми (ХУ — самця, XX у самиці). Розвиток статевої системи спочатку відбувається у вигляді морфологічно індеферентної стадії і тісно пов'язаний з роз-витком органів сечовиділення. Статеві клітини у самців утворюються в сім'яниках, у самок — в яєчниках. Ці органи закладаються у вигля-ді статевих складок — потовщень серозної оболонки на поверхні пер-винних нирок. У ці потовщення вростають клітини серозної оболонки. Потім складки відокремлюються від первинних нирок і всередину їх епітелію мігрують гематогенно із жовткової ентодерми статеві клі-тини — гаметобласти, що характеризуються великими клітинними ядрами, високою активністю лужної фосфатази і підвищеним рівнем глікогену в цитоплазмі.

При розвитку статевих органів самця в індеферентній статевій за-кладці інтенсивно розмножуються епітеліальні клітини, які формують

В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія

тяжі, що перетворюються у звивисті сім 'яні канальці. В них продовжу-ється розвиток статевих клітин. Звивисті сім'яні канальці з'єднують-ся з канальцями первинної нирки за допомогою проміжних канальців, останні являють собою зачатки прямих канальців і сітки сім'яника. Канальці первинної нирки перетворюються у придаток сім'яника, а проток первинної нирки (вольфів) — в сім'япроводи. Поряд з прото-ками первинної нирки — паралельно їм — утворюються парні мюлле-рові (навколишні) протоки, які зливаються на задньому кінці тіла в загальну непарну протоку. У самців мюллерові протоки редукуються і від них залишаються рудименти краніальних і каудальних кінців. До-даткові статеві залози розвиваються за рахунок стінок сім'япроводу.

Опускаються сім'яники в результаті скорочення зв'язки зачатка при його рості, направляється від сім'яників до пахвинного кільця. За-тримка опускання сім'яників із черевної порожнини в мошонку є при-чиною крипторхізму.

При розвитку статевих органів самки епітеліальні клітини статевої закладки розмножуються, формують групи, а закладка перетворюється у яєчник. В другій половині ембріонального розвитку ці клітини реду-куються у центральній частині і зберігаються лише на периферії, поді-ляються мезенхімою на яйцеві шари. Всередині цих шарів знаходяться статеві клітини. Шари поділяються на фолікули. Останні складаються з однгеїяйцевоїклітини, покритої фолікулярним епітелієм. В одному фолі-кулі кішок буває до семи яйцеклітин. В закладці яєчника, як в сім'янику, через проміжні канальці встановлюється зв'язок з первинною ниркою, потім ці структури редукуються і від останньої залишаються лише при-даток яєчника, а від її протоки — сполучнотканинний тяж — гертнерів канал. Протоки первинної нирки (вольфові) редукуються. Мюллерові протоки, навпаки, розвиваються у маткові труби та роги матки. Задня частина мюллерових протоків зростається у матку і піхву.

Розвиток зовнішніх органів пов'язаний з перетворенням в ділянці клоаки.

По середній лінії краніальніше проктодеума утворюється статевий горбик, на його каудальній поверхні знаходяться дві статевих склад-ки, що тягнуться до проктодему. 3 кожного боку утворюються стате-ві валики. Між статевими складками знаходиться сечостатевий отвір, який відмежовується від анального при поділі клоаки уроректальною складкою. У зародка самця статевий горбик утворює пеніс, а статеві

Розділ 4

Спеціальна гістологія

валики — мошонку. Сечовидільний канал формується за рахунок ста-тевих складок.

У самок із статевого горбика утворюється клітор, із статевих скла-док і валиків — статеві губи.