Сутність портфеля цінних паперів банку

У банківській справі під поняттям інвестиції розуміють кошти, вкладені на певний період у цінні папери, випущені урядом, місцевими органами влади, недержавні боргові зобов'язання, акції і облігації акціонерних товариств, похідні фінансові інструменти, деривативи й інші види цінних паперів.

Банківські інвестиції здійснюються з метою забезпечення притоку доходів протягом тривалого часу до того, як вкладені кошти повернуться до їх власника. Крім того, для кредитних установ існує специфіка, яка проявляється у тому, що метою довгострокових інвестицій є не тільки отримання прибутку від безпосередньої участі у капіталі підприємства, але й отримання контролю над ним з метою залучення додаткових фінансових потоків у банк.

Під час перебігу інвестиційної діяльності банк керується різноманітними і суперечливими цілями: підтримка необхідної ліквідності, одержання прибутку, збереження коштів до появи можливостей більш вигідного їх розміщення, зменшення ризиків шляхом диверсифікації вкладень коштів. Інвестиційна діяльність комерційних банків залежить від величини їх статутних фондів, законодавчих і нормативних вимог, від розміру їх активів, наявності ліквідних коштів, рівня достатності капіталу та платоспроможності, наявності розвиненого фондового ринку.

Інвестиційна активність банків залежить від прибутковості банківської справи, темпів інфляції, розміру банку, його конкурентоспроможності. Можливість інвестування банком коштів на довгостроковій основі залежить від характеру й обсягу сформованої ресурсної бази.

Інвестиційна діяльність банку належить до його активних операцій. Тому інвестиційний портфель комерційного банку - це портфель цінних паперів у структурі його активів. Портфель цінних паперів (інвестиційний портфель) – це сукупність придбаних банком цінних паперів, право на володіння, користування та розпорядження якими належить банку та які згруповані за певними ознаками.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні можуть перебувати в обігу такі фінансові інструменти: акції, облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. Комерційні банки можуть здійснювати інвестиційну діяльність на ринку цінних паперів, формуючи портфель цінних паперів (інвестиційний портфель). Емітентами державних цінних паперів є уряд чи інші урядові структури. Агентами з розповсюдження цих паперів найчастіше виступають центральні банки.

Казначейські векселі – короткострокові цінні папери на пред'явника, що випускаються Казначейством на термін до одного року для ефективного касового виконання держбюджету.

Казначейські зобов'язання – вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Казначейські зобов'язання випускають на термін до одного року – короткострокові, від року до п'яти – середньострокові та більше п'яти років – довгострокові.

Державні облігації - цінні папери, що засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету і підтверджують зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість паперів у передбачений у них термін з виплатою фіксованого доходу, якщо інше не передбачено умовами випуску.

Облігації – це електронні записи на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів, кожний випуск оформлюється глобальним сертифікатом.

Сьогодні в Україні основним типом державних цінних паперів є облігації внутрішньої державної позики, хоча знаходять застосування і казначейські векселі.

В умовах ринкової економіки комерційному банку без здійснення інвестиційної діяльності практично неможливо розраховувати на якісне проведення активних операцій. Формування інвестиційного портфеля банку – необхідна умова вигідного розміщення його активів. Враховуючи світовий досвід, банківський портфель цінних паперів може виконувати різноманітні функції, до яких належать: стабілізація доходів банку, компенсація кредитного ризику за портфелем банківських позик, забезпечення географічної диверсифікації, підтримка ліквідності, зниження податкового тягаря банку, використання як застави тощо. Формування саме інвестиційного портфеля банку викликане перевагами портфельного інвестування порівняно з придбанням окремих цінних паперів.

Переваги портфельного інвестування полягають у можливостях:

· поліпшувати умови інвестування, надавши сукупності цінних паперів таких інвестиційних якостей, які недосяжні з позиції окремо взятого цінного папера і досяжні тільки при їхній комбінації (наприклад, диверсифікація ризику);

· оцінювати, планувати, контролювати результати всієї інвестиційної діяльності на різних секторах фондового ринку;

· вибирати портфель для вирішення специфічних інвестиційних завдань.

В основу класифікації інвестиційного портфеля можуть бути покладені різні ознаки. За джерелом отримання доходу портфель цінних паперів класифікують так: портфель зростання, портфель агресивного зростання, портфель консервативного зростання, портфель середнього зростання, портфель доходу.

Портфель зростання формується з акцій компаній, курсова вартість яких зростає. Мета даного типу портфеля – зростання капітальної вартості портфеля разом з отриманням дивідендів. Однак дивідендні виплати здійснюються в невеликому розмірі. Темпи зростання курсової вартості сукупності акцій, що входять у портфель, визначають види портфелів, які складають дану групу.

Портфель агресивного зростання спрямований на максимальний приріст капіталу. До складу даного типу портфеля входять акції молодих компаній, що швидко розвиваються. Інвестиції у портфелі є досить ризикованими, але разом з тим можуть приносити найвищий дохід.

Портфель консервативного зростання є найменш ризикованим, його склад залишається стабільним протягом тривалого періоду. Такий портфель складається в основному з акцій великих, добре відомих компаній, що характеризуються хоч і невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості. Інвестиції портфеля консервативного зростання націлені на збереження капіталу.

Портфель середнього зростання – це поєднання інвестиційних властивостей портфелів агресивного і консервативного зростання. У даний тип портфеля включають нарівні з надійними цінними паперами, що придбані на тривалий термін, ризиковані фондові інструменти, склад яких періодично оновлюється. При цьому гарантується середній приріст капіталу і помірний ризик вкладень. Надійність забезпечується цінними паперами консервативного зростання, а дохідність – цінними паперами агресивного зростання. Портфель середнього зростання є найбільш поширеною моделлю портфеля і користується великою популярністю у інвесторів, не схильних до високого ризику.

Портфель доходу орієнтований на отримання високого поточного доходу: відсоткових і дивідендних виплат. Портфель доходу складається в основному з акцій, які характеризуються помірним зростанням курсової вартості і високими дивідендами облігацій та інших цінних паперів, інвестиційною властивістю яких є високі поточні виплати. Метою його створення є отримання певного рівня доходу, величина якого відповідала б мінімальній мірі ризику, прийнятого консервативним інвестором.

Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперів і приносить середній дохід при мінімальному рівні ризику.

Портфель дохідних паперів складається з високодохідних облігацій корпорацій, цінних паперів, що приносять високий дохід при середньому рівні ризику.

Портфель зростання і доходу формується для уникнення можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсової вартості, так і від низьких дивідендних і відсоткових виплат. Одна частина фінансових активів, що входять до складу даного портфеля, приносить власнику зростання капітальної вартості, а інша – дохід, тому втрата однієї частини може компенсуватися зростанням іншої.

Збалансований портфель передбачає збалансованість як доходів, так і ризику, що супроводжує операції з цінними паперами, і тому в певній пропорції складається з цінних паперів, курсова вартість яких швидко зростає, та високодохідних цінних паперів. До складу портфеля можуть входити і високоризикові цінні папери. Як правило, до складу такого портфеля також можуть входити звичайні і привілейовані акції, а також облігації.

Портфель подвійного призначення складається з цінних паперів, які приносять власнику високий дохід при зростанні вкладеного капіталу. В даному випадку йдеться про цінні папери інвестиційних фондів подвійного призначення. Вони випускають власні акції двох типів, перші приносять високий дохід, другі – приріст капіталу. Інвестиційні характеристики портфеля визначаються значним змістом даних паперів у портфелі.

За ступенем ризику можна виділити такі типи портфелів: консервативний, помірно агресивний, агресивний і нераціональний. При цьому кожному типу інвестора буде відповідати свій тип портфеля цінних паперів залежно від мети інвестування (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Зв’язок мети інвестування інвесторів різного типу зі структурою портфеля

Вищенаведена класифікація інвестиційних портфелів не є вичерпною, оскільки сучасна портфельна теорія і практичний портфельний менеджмент постійно розвиваються і удосконалюються, виникають нові можливості для розміщення коштів, крім того, складно врахувати всі цілі, до яких прагнуть банки, формуючи свої інвестиційні портфелі.