Нормування чистоти повітря робочої зони.

Згідно з рекомендаціями Спілки німецьких інженерів чисте повітря має такий склад:

Компонент	N	O	Ar	Co	Kr	Ne	Xe
Вміст, % (об)	78,10	20,93	0,93	0,03 – 0,04	0,0001	0,0005	0,00001

У чистому повітрі є шкідливі гази, такі, як оксид вуглецю, озон, водень, оксид та діоксид азоту, які не позначаються негативно на здоров’ї людей та фауни і флори Землі, через незначну їх концентрацію.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров`я лише в тому випадку, коли їхня кількість у повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранічно допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншою тривалості (але не більше 41 години на тиждень) за час трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров`я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

- 1-й - речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м (свинець, труть, озон);

- 2-й – речовини високонебезпечні, ГДК 0,1…1,0 мг/м (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).

- 3-й – речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1…10,0 мг/м (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).

- 4-й – речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м (аміак, бензин, ацетон, гас).

Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини:

О – гостронаправленої дії;

А – алергічної дії;

К – канцерогенної дії;

Ф – фіброгенної дії.

До шкідливих речовин односпрямованої дії відносяться речовини, які близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.

При одночасному вмісті у повітрі кількох шкідливих речовин, що не мають односпрямованої дії, ГДК залишається таким самим, як і при їх ізольованій дії.

Таблиця 7.2.

№ п/п	Назва речовини	ГДК, мг/м	Клас небезпеки	Агрегатний стан
	Азоту оксиди			П
	Амоніак			П
	Ангідрид сірчастий			П
	Ангідрид сірки			А
	Ацетон			П
	Бензин-розчинник			П
	Бензин паливний			П
	Гас			П
	Кислота сірчана			А
	Луги	0,5		А
	Озон	0,1		П
	Ртуть металічна	0,01		П
	Сулема	0,1
	Хлор			А

Примітка: П – пари; А – аерозоль.

Для контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень та робочих зон використовують такі методи:

- експрес-метод, який базується на явищі колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини) і дозволяє швидко і з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні;

- лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря з робочої зони і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколорометричного) в лабораторних умовах;

- метод неперервної автоматичної реєстрації вмісту у повітрі шкідливих хімічних речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (ФКГ-3М на хлор, «Сирена-2» на амоніак, «Фотон» на сірководень).