Загальнообмінна штучна вентиляція.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об`ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції.

Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.

Схеми зверху вниз та зверху вверх доцільно застосовувати у випадку, коли припливне повітря в холодний період року має температуру, яка нижча за температуру приміщення. Припливне повітря, перш ніж досягти робочої зони, нагрівається за рахунок повітря приміщення. Інші дві схеми рекомендується використовувати тоді, коли припливне повітря в холодний період року підігрівається і його температура вища за температуру внутрішнього повітря.

Якщо у виробничих приміщеннях виділяються гази і пари з густиною, що перевищує густину повітря (наприклад, пари кислот, бензину, гасу), то загальнообмінна вентиляція повинна забезпечити видалення 60% повітря з нижньої зони приміщення та 40% - з верхньої.

Якщо густина газів менша за густину повітря, то видалення забрудненого повітря здійснюється у верхній зоні.

Припливна вентиляція. Схема припливної механічної вентиляції включає: повітрозабірний пристрій, фільтр (Ф) для очищення повітря, повітронагрівач (калорифер) (К), вентилятор (насос) (Н); мережу повітроводів та припливні патрубки з насадками. Якщо немає необхідності підігрівати припливне повітря, то його пропускають безпосередньо у виробничі приміщення через обвідний канал.

Повітрозабірні пристрої неохідно розташовувати в місцях, де повітря не забруднене пилом та газами. Вони повинні знаходитись не нижче 2 м від рівня землі, а від викидних каналів витяжної вентиляції по вертикалі – нижче 6 м і по горизонталі – не ближче 25 м.

Припливне повітря подається у приміщення, як правило, розсіяним потоком, для чого використовуються спеціальні насадки.

Рис. 7.5.б. Припливна вентиляція

Витяжна вентиляція складається з очисного пристрою (Ф), вентилятора (Н) і пристрію для вибросу повітря, центрального та відсмоктуючих повітроводів.

Рис. 7.5.в. Схема витяжної вентиляції

Повітря після очищення необхідно викидати на висоті не менше ніж 1 м над гребенем даху. Забороняється робити викидні отвори безпосередньо у вікнах.

В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції. У системі припливно-витяжної вентиляції обидві установки роботають одночасно. Можливе використання не лише зовнішнього повітря, але й повітря самих приміщень після його очищення. Таке повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією і здійснюється в холодний період року для економії тепла, витраченого на підігрівання припливного повітря.Однак можливість рециркуляції обумовлюється рядом санітарно – гігієнічних і протипожежних вимог.

У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу витяжка повинна бути на 10% більшою, ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.

Рис.7.5.г. Припливно – витяжна вентиляція

Місцева витяжна вентиляціяздійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, бортових отсосів та ін.

Рис.7.5.д. Приклади місцевої витяжної вентиляції: а – витяжний зонт, б – всмоктувальна панель, в – витяжний шкаф з комбінованою витяжкою, г – бортовий отсос з передувом.

Кондиціонування повітря – це створення та автоматична підтримка в приміщеннях постійних або змінних за програмою визначених метеорологічних умов, найбільш сприятливих для робітників або необхідних для протікання технологічного процесу. Кондиціонування повітря може бути повним або неповним. Повне кондиціонування повітря передбачає регулювання температури, вологості, рухливості і чистоти повітря, а також, за необхідністю можливість його додаткової обробки (знезаражування, ароматизація, іонізація). При неповному кондиціонуванні регулюється тільки частина параметрів повітря.

Кондиціонування повітря здійснюється кондиціонерами, котрі підрозділяються на центральні і місцеві. Центральні кондиціонери призначені для обслуговування більших за розмірами приміщень.