Обмеження щодо розповсюдження інформації

Обмеження доступу до інформації та обмеження щодо її розпо­всюдження, хоча і є винятками із загального принципу свободи ін­формації, різняться способами реалізації. Основні способи обмежен­ня права на інформацію такі:

- установлення обов'язків щодо вжиття певних дій із захисту ін­формації з метою недопущення її несанкціонованого витоку, отримання та збирання;

- установлення зобов'язання утриматися від певних дій з метою запобігання розголошенню або розповсюдженню інформації.

Якщо до таємної і конфіденційної інформації застосовуються од­ночасно обидва способи обмеження, до забороненої або обмеженої до розповсюдження лише останній. Це стосується передбаченого ба­гатьма міжнародно-правовими актами, зокрема Конвенцією про за­хист прав і основних свобод людини (ч. 2 ст. 10), обмежень для за­безпечення територіальної цілісності або громадського порядку, для захисту здоров'я і моралі. В Україні існує система норм, різних зако­нодавчих актів, які обмежують або забороняють розповсюдження ін­формації з певною метою. Усі заходи досягнення цієї мети можна по­ділити на три основні групи:

- норми, що забороняють або обмежують виготовлення інфор­маційної продукції;

- норми, що забороняють або обмежують ввезення інформацій­ної продукції на митну територію України;

- норми, що встановлюють особливі правила здійснення інфор­маційної діяльності з розповсюдження певних видів інформації.

Закон України "Про захист суспільної моралі" (ст. 1) вводить поняття державного регулювання і контролю обігу продукції, що нега­тивно впливає на суспільну мораль, яка представляє собою визначення законом і прийнятими на його основі нормативно-правовими актами порядку й умов обігу відповідної продукції та контроль за ним, виро­блення правових механізмів і встановлення прав та обов'язків органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ і органі­зацій усіх форм власності по забезпеченню захисту суспільної моралі.

Основними напрямами державного регулювання обігу інформа­ційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є:

- формування єдиної комплексної системи забезпечення захис­ту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;

- недопущення пропаганди в електронних та інших засобах ма­сової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії;

- впровадження експертного оцінювання відео-, аудіо- та дру­кованої інформації й інформації на електронних носіях, роз­роблення механізмів і методик віднесення її до такої, що за­вдає шкоди суспільній моралі;

- підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зраз­ків світової літератури, культури та мистецтва;

- заборона демонстрації неліцензійної аудіо-, відеопродукції в усіх національних телерадіокомпаніях;

- установлення контролю за обігом продукції, що становить за­грозу суспільній моралі;

- приєднання до міжнародних договорів з питання захисту сус­пільної моралі.

Нормами ст. 2 зазначеного Закону встановлено такі обмеження і заборони щодо інформаційної продукції.

1) забороняється виробництво та обіг у будь-якій формі продук­ції порнографічного характеру;

2) забороняється виробництво та розповсюдження продукції, яка:

пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;

- пропагує фашизм і неофашизм;

- принижує або ображає націю чи особистість за національною

ознакою;

- пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних

і релігійних святинь;

- принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізич­
них вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

- пропагує невігластво, неповагу до батьків;

- пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички;

3) виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорсто­кості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, уста­новлених законодавством.

Зазначені обмеження передбачають розповсюдження продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства й жорстокості, у спеціально відведених для цього місцях, визначених цим Законом, та у спосіб, установлений органами державної влади й органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, запро­вадження ліцензування відповідних видів інформаційної діяльності.

Основні функції державного регулювання і контролю обігу про­дукції, що негативно впливає на суспільну мораль, покладено на На­ціональну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, яка є постійнодіючим державним експертним і контролюючим органом. Основні завдання цієї Комісії такі:

- проведення експертизи продукції, видовищних заходів сек­суального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, по­рнографії;

- проведення аналізу процесів і тенденцій у сфері захисту сус­пільної моралі, розроблення для органів державної влади та органів місцевого самоврядування рекомендацій з їх право­вого регулювання;

- здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі.

Комісія формується з провідних діячів культури, мистецтв, науки і освіти, психіатрів, сексопатологів, фахівців у галузі інформації та ін­ших осіб за рекомендаціями юридичних осіб, у яких вони працюють.

Персональний склад Комісії затверджує Кабінет Міністрів Укра­їни за поданням її Голови. Строк повноважень членів Комісії - 5 років.

Загальні правила, встановлені Законом України "Про захист сус­пільної моралі", додатково конкретизуються в законодавчих актах, що регулюють окремі напрями інформаційної діяльності.

Так, Закон України "Про видавничу справу" (ст. 28) передбачає, що діяльність у видавничій справі не може бути використана для за­кликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну кон­ституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне за­хоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалю­вання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на пра­ва і свободи людини, здоров'я населення. З цією метою, зокрема, за­бороняється:

- виготовляти чи розповсюджувати продукцію, яка містить ін­формацію, віднесену до недобросовісної реклами, або рекламу­вати товари, послуги, які можуть завдати шкоди громадянам, підприємствам, установам, організаціям або державі;

- виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію по­рнографічного характеру і таку, що пропагує культ насиль­ства і жорстокості;

- виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, що проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров'ю, моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до порушення громадського порядку.

Норми ст. 13 Основ законодавства України про культуру забо­роняють розповсюдження творів аналогічного змісту.

Відповідні переліки видів інформаційної продукції, які теле-радіоорганізації не мають права розповсюджувати в своїх програмах, визначені нормами ч. 2 ст. 2. Закону "Про телебачення і радіомовлення".

Регулювання питань захисту моральності та інформаційної без­пеки суспільства в галузі виробництва, розповсюдження, зберігання і демонстрування кіно та відеопродукції здійснюється на основі За­кону "Про кінематографію".

Ще одна група правових норм спрямована на недопущення вве­зення забороненої до розповсюдження інформаційної продукції на те­риторію України або вивезення її з цієї території. Так, згідно із Зако­ном "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформ­лення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних за­собів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну терито­рію України"¹⁹⁸ (ст. 9), не підлягають пропуску через митний кордон України: літературні та художні твори, поліграфічна та інша друко­вана продукція, кіно-, фото-, аудіо- та відеоматеріали, що пропагу­ють війну, жорстокість, порнографію, расову, етнічну або релігійну ворожнечу, закликають до насильницького повалення конституцій­ного ладу в Україні.

Окремою сферою обмежень щодо розповсюдження інформацій­ної продукції є комерційна реклама. Так, ст. 7 Закону України "Про рекламу" визначає, що "основними принципами рекламної діяльнос­ті є: законність, точність, достовірність, використання державної та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди". Крім того, цей Закон установлює низку за­гальних обмежень в рекламній діяльності, серед яких заборони:

- поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або ре­алізацію якої заборонено законодавством України;

- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мов­ними ознаками, за родом і характером занять, місцем прожи­вання, за інших обставин або такі, що дискредитують продук­цію інших осіб;

- подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричи­нити порушення законодавства, завдають чи можуть завда­ти шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому при­родному середовищу, а також спонукають до нехтування за­собами безпеки;

- використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;

- наводити твердження, що дискримінують осіб, які не корис­туються продукцією, що рекламується.

Інформаційно-психологічну безпеку особи захищає також норма ч. 8 ст. 20 Закону України "Про рекламу", якою встановлено заборо­ну реклами "лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з вико­ристанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу без дозволу Міністерства охорони здоров'я України".

Законодавець приділяє також увагу захисту неповнолітніх від не­гативного впливу рекламної інформації. Така увага зумовлена під­вищеною вразливістю, недостатнім життєвим досвідом цієї соціаль­ної групи, внаслідок чого її представники дуже часто наражаються на вплив сторонніх осіб. Так, у рекламі, розрахованій на неповноліт­ніх (ст. 19 Закону "Про рекламу"), забороняється використовувати ін­формацію, яка може підірвати авторитет дорослих або дискредиту­вати довіру неповнолітніх до них; використовувати легковірність чи брак досвіду у неповнолітніх; використовувати справжню або іграш­кову зброю. Крім того, така реклама не повинна містити тверджень або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолітнім або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення неповнолітніх до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.

Додаткові обмеження визначено щодо телевізійної реклами відпо­відно до ст. 31 Закону "Про телебачення і радіомовлення".

Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансля­ції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Пре­зидента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-Міністра України, Голови Конституційного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України.

Для молодшого покоління захист від негативного інформаційно­го впливу визначено, що реклама не повинна містити в тексті і зобра­женні того, що може завдати духовної, моральної або психічної шко­ди молоді і дітям, а реклама в передачах, розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію, взагалі забороняється.

Разом з тим у демократичному суспільстві необхідний пошук від­повідного балансу між питаннями захисту моральності та правом на інформацію. І в цьому разі випадку на перше місце потрібно стави­ти право кожної дієздатної людини самостійно вирішувати питан­ня про відповідність її моральним принципам конкретної інформації. І головним стандартом у цій сфері є вимоги щодо обов'язкового по­передження про зміст інформаційного продукту та обмеження досту­пу до такого продукту неповнолітніх. В інших випадках застосуван­ня імперативних обмежень певною мірою починає межувати з цензу­рою та порушенням права на доступ до інформації.

Ще одним важливим аспектом проблеми, який, на жаль, все ще залишається поза увагою законодавця, є необхідність встановлення нормативно-правового регулювання пропаганди вчень та релігійної практики релігійних культів тоталітарного характеру. Проте, за да­ними досліджень, пропаганда нових релігійних учень та релігійної практики, що включає елементи нейрон-лінгвістичного програмуван­ня людини, набуває дедалі більшого поширення, в тому числі з вико­ристанням електронних ЗМІ.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняття «інформація».

2. Розкрийте наукові погляди на правову природу інформації.

3. Які Ви знаєте види інформації?

4. Які знаєте джерела інформації?

5. Розкрийте об'єктивний та суб'єктивний зміст поняття «доступ до інформації»

6. Порівняйте поняття «доступ до інформації» та «свобода слова».

7. Розкрийте міжнародно-правові гарантії реалізації права громадян на інформацію та на доступ до інформації.

8. Охарактеризуйте національне законодавство, що гарантує право громадян на доступ до інформації.

9. Які конституційні гарантії реалізації права на доступ до інформації?

10.Як забезпечується правова охорона права на доступ до інформації в діючому законодавстві?

11.Які існують механізми доступу до відкритої інформації?

12.Що розуміється під інформацією з обмеженим доступом і
яка її структура?

13.Які основні ознаки інформації з обмеженим доступом?