Процес розкрою швейного виробу

Послідовність підготовки викрійки до розкроювання

1. Позначити двонаправленою стрілкою напрям нитки основи.

2. Відзначити місця згину тканини.

3. Записати назву і кількість деталей.

4. Нанести контрольні знаки для з'єднання основних деталей.

5. Визначити величину припусків на шви і обробку зрізів.

6. Вирізати лекала по контурних лініях.

Підготовка тканини до розкрою (прасування, визначення напрямку малюнка, лицьового та виворітного боків, ниток основи та піткання). Розкрій виробу.

Розкрій швейних виробів виконують у такій послідовності:

1) підготовка тканини до розкроювання;

2) настилання тканини;

3) розкладання викрійки на тканині;

4) обкрейдовування лекал;

5) викроювання деталей.

1. Підготовка тканини до розкроювання

Тканину прасують уздовж нитки основи з метою ліквідації зморшок. Тканини з натуральних волокон (бавовняну чи льняну) декатирують, тобто прасують, зволожуючи, для запобігання зсіданню.

Визначають напрям ниток основи і піткання за такими ознаками:

- нитки основи розташовуються паралельно пругу тканини;

- у напрямі ниток основи тканина розтягується менше, ніж у напрямі ниток піткання;

- нитки основи в тканині зазвичай більш тонші та розташовані рівномірніше порівняно із нитками піткання;

- у тканинах з малюнком у смужку або начісним ворсом напрям смужки та начосу зазвичай співпадає з напрямом ниток основи.

Визначають лицьову і виворітну сторони тканини за такими ознаками:

- у тканинах з малюнком лицьовий бік тканини яскравіший і чіткіший;

- у гладкофарбованих тканин лицьовий бік – більш гладкий та блискучий, а виворітний – ворсистий, матовий, з можливими ткацькими дефектами;

- у ворсових тканин на лицьовому боці розміщений довгий ворс, а на виворітному – короткий або без ворсу.

Визначають наявність дефектів тканини (дірок, плям, спотворень малюнка та інших) і обводять їх з вивороту крейдою для того, щоб обійти при розкроюванні.

1.Настилання тканини

Тканину для розкроювання можна розкладати на столі двома способами: 1) «у згин», коли тканина складена вздовж удвоє (лицьовим боком усередину); 2) «у розгортку», коли тканина розкладена на столі по всій ширині. Обирають той чи інший спосіб залежно від фасону виробу, ширини тканини, кількості деталей, які викроюються. Під час настилання тканину ретельно розправляють для усунення заломів і перекосів.

3. Розкладання лекал на тканині

Лекала розкладають на виворітному боці тканини, дотримуючись напряму ниток основи, малюнка та ворсу тканини. Спочатку розміщають великі деталі (переднє та заднє полотнище спідниці), потім – середні (кокетки, пояс, кишені), останніми – найменші (обшивки, шльовки, клапани), розташовуючи їх на тканині економно та оминаючи місця із ткацькими дефектами. Лекала прикріплюють до тканини шпильками для того, щоб вони не зсувалися під час розкроювання. Потім перевіряють правильність розкладання лекал, а саме: наявність усіх деталей, урахування припусків на обробку зрізів, напряму ниток основи, малюнка, ворсу тощо.

4. Обкрейдовування лекал виконують кравецькою крейдою з дотриманням таких правил:

- товщина лінії обкрейдовування – 0,1 см;
- тонка суцільна лінія повинна співпадати з контурами лекал;
- штрихова лінія, яка наноситься паралельно тонкій суцільній лінії на відстані величини припусків на шви і підгин, є лінією розкроювання;
- на деталі крою переносяться контрольні знаки і мітки (на спідниці це місце
5. Викроювання деталей

Викроюють деталі точно по штриховій лінії розкроювання: спочатку – великі деталі, а потім – малі. Виточки на тканині не вирізують.З метою економного використання тканини малі деталі дозволяється розкроювати із декількох частин (наприклад, пояс – із двох частин з розташуванням шва по бічному шву виробу). Після розкроювання деталей виробу витягують із тканини шпильки і знімають лекала.

· Правила безпечної роботи під час розкроювання

1. Шпильки зберігати тільки у спеціальному гольнику або у коробці.

2. Ножиці під час роботи класти на столі праворуч, із зімкнутими лезами. Не класти ножиці на тканину.

3. Під час розкроювання притримувати тканину пальцями лівої руки, розміщуючи їх на безпечній відстані від леза ножиць.

4. Ножиці слід розкривати на всю ширину і повністю змикати леза. Гострий кінець ножиць слід розміщувати під тканиною.

5. Передавати ножиці кільцями вперед із зімкнутими лезами.

В умовах індивідуального виробництва одягу розкроюванням деталей виробу займається закрійник. Крім того, його завданнями є вибір фасону виробу, знімання мірок, оформлення замовлення, виготовлення викрійки, розподіл операцій пошиття виробу між швачками; проведення примірювання і видача замовлення клієнту.