Моделювання спідниць

Прямі спідниці можуть бути широкими, вузькими або розширеними внизу (мал. 1, 2).

При заміні талієвої виточки на склади у прямій спідниці надлишок тканини, що переходить у складки, застрочують, а іноді запрасовують до лінії стегон або на всю довжину спідниці; зборки і складки від лінії кокетки, а також верхній зріз спідниці оформляють відповідно до вимог моди. Низ прямих вузьких спідниць звужують нижче від лінії стегон. Ширина спідниці внизу має бути на 5-8см меншою за ширину спідниці на лінії стегон або згідно моделі. Зміна фасону спідниці не впливає на зміну довжини і ширини виробу по лінії талії.

При моделюванні спідниць з м'якими складками або зборками по лінії талії, талієві виточки не зшивають, а закладають у м'які складки або зборки.

Якщо за моделлю у спідниці передбачаються складки більшої величини, то викрійку розрізають від кінця талієвої виточки до низу і розсувають на бажанувеличину.

Спідниці з рельєфами моделюють на основі заданої конструкції (мал. З, 4), Якщо рельєф спрямовано від лінії талії або від верхньої частини бокового зрізу, то талієві виточки переміщують на лінію рельєфу. Лінія рельєфу може бути прямою або фігурною.

Спідниці з кокетками (мал. 5) за формою бувають прямі, овальні, фігурні; за способом оформлення лінії з'єднання з основним полотнищем виробу — пришивні, накладні, відрізні. Кокетки не тільки забезпечують щільне прилягання спідниці до стану по лінії стегон, але дозволяють урізноманітнювати форму виробу, надають йому привабливого зовнішнього вигляду. Крім того, кокетки малих розмірів візуально видовжують стан людини, а великих зменшують.

У спідницях з кокетками виточки з лінії талії переміщують на лінію кокетки. Кокетки моделюють на передньому і задньому полотнищах спідниці. Якщо лінія кокетки проходить поблизу кінця виточок, то весь розхил талієвої виточки переміщують у лінію пришивання кокетки. Це можливо лише у спідницях з кокетками великих розмірів. Якщо у моделі спідниці передбачено кокетку малого розміру, (це значить, що лінія кокетки проходить значно вище від кінця талієвої виточки) тоді залишок виточок закладають у складки, зборки, рельєфи або запрасовують.

Привабливий вигляд мають спідниці зі складками: однобічними, зустрічними, байтовими, розміщеними рівномірно або групами, прямими або віялоподібними. За конструкцією вони можуть бути відкритими від лінії талії або застроченими (18-25см). Основним прийомом моделювання складок є паралельне розміщення, за якого розхил талієвої виточки рівномірно розподіляється на кожну складку. Після цього кожну складку по лінії талії поглиблюють на величину визначеної глибини талієвої виточка, а внизу глибину складки відповідно зменшують. Точки лінії талії та низу з'єднують через точки на лінії стегон, одержуючи лінії складок.

Моделюючи складки необхідно:

— попередньо уточнить форму та силует моделі, вид складок, місце їх розміщення;

— позначити лінії складок та розрізати їх;

— розсунути частини викрійки;

— кожну складку поглибити на лінії талії, а внизу звузити на величину, яка дорівнює розхилу талієвої виточки, поділеного на кількість складок.

У моделюванні спідниць із однобічною складкою (мал. 1,в) або із шлицею необхідно врахувати додачі на глибину складки або шлиці. Однобічна складка може бути завширшки 3-7см, і завглибшки удвічі більше за ширину. Зустрічні складки (мал. 6) моделюють на основі однобічних, тільки удвічі ширші. Бантові складки (мал. 7) моделюють так само, як і зустрічні з відмінністю у відстані між ними (6-8) або згідно моделі. Для моделювання шлиці у передньому або бокових швах, або середньому шві заднього полотнища спідниці, використовують додачі на одну або дві шлиці. Спідниці зі складками на передньому або задньому полотнищах (мал. 8) моделюють методом переміщення талієвих виточок у складки, рівномірно розподіляючи їх на величину, яка дорівнює сумі виточок по лінії талії.

Особливості моделювання спідниці з підрізами (мал. 9) є те, що підрізи можливо розміщувати на будь-якій частині виробу, симетрично й асиметрично. Підрізи проектують по всій довжині бокових швів, а також від лінії середини переднього або заднього полотнища. Якщо, лінія підрізу знаходиться вище ліній стегон, талієві виточки закривають, а якщо нижче-залишають без змін. Особливо ефектно виглядають спідниці з асиметричними підрізами (мал. 10), які розміщують найчастіше від бокових зрізів.

Лінію підрізів оформлюють складками, зборками або застосовують прийоми конічного чи паралельноконічного розміщення деталей виробу.

Спідниці з драпіруваннями виготовляють з тканин, що легко драпіруються (шовк, трикотаж) та утворюють об'ємні м'які або гнучкі складки. У спідницях з таким оздобленням виточки переносять у драпірування. У більшості випадків драпірування розміщують у верхній частині спідниці від лінії талії або бокових швів на лінії стегон. Драпірування проектують у вигляді симетричних чи асиметричних складок (мал. 11, 12).

Характерною особливістю моделювання спідниць з симетричним драпіруванням є використання викрійки спідниці у половинному розмірі. У моделюванні з асиметричним драпіруванням використання викрійки в розгорнутому вигляді. У разі, коли для створення ефекту драпірування недостатньо одного переміщення виточок, додатково виконують конічне розширення деталей спідниці.

Спідницю на запах (мал. 13) моделюють на основі креслення прямої спідниці. До переднього полотнища додають величину запаха до лінії середини, У таких спідницях переднє полотнище складається з двох частин.

Величина запаху має бути не менше 25см або згідно моделі. Запах на задньому полотнищі моделюють аналогічно попередньому (мал. 13).

У моделюванні спідниць, звужених до низу, використовують креслення основи прямої двошовної спідниці, змінюючи його за допомогою конічного звуження. Іноді для звуження спідниці досить зменшити її ширину внизу на бокових зрізах на 1-2см.

До конічних спідниць, розширених до низу, належать клинові, „сонцекльош”, напівкльош та їхні різновиди (мал. 14).

Ширина спідниці внизу залежить від моделі й може бути більшою у кілька разів за ширину лінії талії та стегон. За кількістю швів конічні спідниці бувають: без швів, одношовні, двошовні та багатошовні. Конічні спідниці, як і прямі, проектують з кокетками, зборками, складками тощо. Зборки утворюють за рахунок додач до обхвату талії, а якщо їх проектують від кокетки, то розширення спідниці виконують по лінії відрізу кокетки.

Моделюючи конічні спідниці, викроєні по колу із запрасованими складками по лінії стегон, на самперед позначають лінію стегон паралельно лінії низу. Глибина складок по лінії стегон повинна бути меншою за глибину складок по лінії низу виробу.

Якщо складки проектують від лінії талії, то ширину виробу по лінії талії збільшують на величину глибини всіх складок. Лінію низу ділять на кількість складок і проводять середні лінії складкою з обох боків визначених точок на лінії талії відкладають 1/2 глибини складки, а внизу — вдвічі більше (мал. 15), -побудова 1/4кльошу.

Клинові спідниці моделюють на основі типової конструкції або будують самостійну конструкцію.

Ширину клинів визначають від ділення величини обхвату стегон, врахувати додачу на вільне облягання, на кількість клинів (4,6,8). Ширину клина по лінії талії визначають діленням обхвату талії на кількість клинів (розміри повні).

Спідниці "годе" моделюють на основі конструкції клинкових спідниць. Відповідно до обраної моделі, форму "годе" моделюють вище або нижче від лінії коліна на 4см (мал. 16).

Величина розширення клинкових спідниць залежить від особливостей фігури і фасону виробу. Форма "годе" може бути повна і "напівгоде", 3/4 або відповідно до моделі клин "годе" проектують суцільнокроєм або вшивним.