Правовий статус повного і командитного товариств

Використання учасниками відносин у сфері господарювання таких видів господарських товариств, як повне і командитне (на­зивають також довірчими товариствами або товариствами на вірі) трапляється досить рідко.

Причиною цього є вищий ступінь відповідальності за зобов'я­заннями таких товариств для всіх учасників повного товариства і для повних учасників командитного товариства порівняно з від­повідальністю акціонерів в акціонерному товаристві і учасників у товариствах з обмеженою і додатковою відповідальністю.

Повне товариство (як і командитне, про що вже вказувалося раніше) створюється і діє на основі засновницького договору, який підписується всіма учасниками. Засновницький договір повно­го товариства, окрім загальних вимог законодавства до змісту установчих документів, повинен містити відомості про розмір і порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі товариства, про розмір, склад і порядок (включаючи строк) внесен­ня ними вкладів, а також про форму їх участі в справах товариства (ст. 120 ЦК України і ст. 67 Закону України «Про господарські товариства»).

Ведення справ повного товариства може здійснюватися або за спільною згодою всіх учасників, або одним чи декількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається засновницьким договором і дорученням, яке має бути підписане рештою учасників.

Учасники, яким було доручено ведення справ повного товари­ства, зобов'язані надавати іншим учасникам на їх вимогу повну інформацію про дії, що здійснюються від імені і на користь товари­ства. Учасники повного товариства не мають права від свого імені і в своїх інтересах укладати угоди, однорідні з цілями товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (окрім акціонерних), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 119 ЦК України особа може бути учасником лише одного повного товариства. Таке обмеження щодо участі у повному товаристві цілком обґрунтоване, оскільки учасники повного товари­ства займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть со­лідарну додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

Це означає, що кожен учасник відповідає за зобов'язаннями то­вариства додатково до майна товариства всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернене стягнення, незалежно від розміру його внеску в повному товаристві і від розміру внесків інших учасників. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, чи виникли вони після або до його вступу до товариства. Учасник, який повністю сплатив борги товариства, має право звернутися з регрес ною вимогою до ре­шти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у майні товариства.

Учасник повного товариства, яке було створено на невизначений термін, може у будь-який час вийти з товариства, попередивши про це решту учасників не пізніше, ніж за 3 місяці. Вихід учасника з пов­ного товариства, створеного на певний строк, допускається лише за наявності поважних причин (переїзд на постійне місце проживання в інший регіон або державу, призов на строкову військову службу та ін.) за умови, що попередження про це поступило не пізніше, ніж за 6 місяців.

Передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам такого товариства або третім особам може бути здійснена тільки за згодою всіх учасників. При цьому, разом з пере­дачею долі (її частини) третій особі здійснюється одночасний перехід всієї сукупності прав і обов'язків, які належали учасникові, що ви­був з товариства, або такому, що поступився частиною своєї частки.

До особливостей правового статусу повного товариства необхід­но також віднести відсутність вказівок у чинному законодавстві України на обов'язкове формування складеного капіталу і про його мінімальний розмір, що пояснюється солідарною відповідальністю учасників повного товариства за зобов'язаннями товариства всім своїм майном. Найменування повного товариства повинне містити прізвища (найменування) учасників (ст. 2 Закони України «Про господарські товариства»).

Командитне товариство є свого роду гібридним і об'єднує в собі ознаки повного товариства, з якого воно історично виникло, і товариства з обмеженою відповідальністю. Тому, для одних учас­ників такого товариства (повних учасників) головними є елементи повного товариства, оскільки такі повні учасники здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення згідно із законом, а для інших учасників (вкладників) — головними є елементи ТОВ, оскільки вони не беруть участі в управлінні справами і присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами, а їх відповідальність за зобов'язаннями товариства обмежена вартістю внеску.

Правовий статус командитного товариства визначається норма­ми ч. 6 ст. 80 ГК України, ст.ст. 133-139 ЦК України і ст.ст. 67-74 Закону «Про господарські товариства» (які регулюють створення і діяльність повних товариств, у тому числі вимоги щодо наймену­вання товариства, про порядок створення і ліквідації, відсутність вимог щодо мінімального складеного капіталу товариства і т. д.) з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 78-83 того ж Закону (що належать безпосередньо до командитних товариств). Засновницький договір командитного товариства, окрім спільних вимог до установчих документів господарських товариств (ст. 4 За­кони «Про господарські товариства» і ст. 88 ЦК України), а також вимог до засновницького договору повного товариства (ст. 67 Закону України «Про господарські товариства» і ст. 120 ЦК України), по­винен містити відомості про сукупний розмір часток вкладників у майні товариства, а також про розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Правове положення повних учасників командитного товари­ства є аналогічним описаному вище правовому положенню учас­ників повного товариства (ч.І ст. 135 ЦК України). Тому представ­ляється доцільним зупинитися на особливостях участі вкладників у командитному товаристві.

Вкладники можуть вступити в командитне товариство шляхом внесення грошових або матеріальних (майнових) внесків.

Вкладники можуть діяти від імені командитного товариства лише в разі наявності довіреності. Натомість вони мають право ви­магати першочергового повернення внеску (на відміну від повних учасників) у разі ліквідації товариства, вимагати надання ним для перевірки річних звітів і балансів.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50% вартості складеного капіталу товариства, вказаного у заснов­ницькому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожен з вкладників повинен внести не менше 25% свого внеску.

Управління справами командитного товариства здійснюєть­ся тільки повними учасниками. Якщо ж у командитному товаристві тільки один повний учасник, то управління справами товариства здійснюється цим учасником самостійно.

Окрім загальних підстав припинення діяльності господарських товариств (передбачених ст. 91 ГК України, ст. 104 ЦК України і ст. 19 Закону України «Про господарські товариства»), командитне товариство припиняється також у разі вибуття всіх повних учас­ників. При вибутті ж усіх вкладників повні учасники мають право замість ліквідації командитного суспільства реорганізувати його в повне товариство.