Зовнішні ознаки втоми

Крім того, для вивчення тренувального ефекту застосовується визначення так званих «гострих зрушень», тобто змін в функціональному стані органів та систем всього організму фізкультурників чи спортсменів, які виникають після тренувань чи змагань. Для цього у кожної особи, що займається, до тренування (чи змагання) реєструють функціональні показники серцево-судинної системи (ЧСС, АТ, ЕКГ та ін.), апарата зовнішнього дихання (легеневу вентиляцію, ЖЄЛ, максимальну вентиляцію легенів, насиченість артеріальної крові киснем та ін.), нервово-м’язової системи (тонус і сила м’язів та ін.) і органів почуття. Такі самі показники реєструють після тренування. Найчастіше для визначення «гострих зрушень» використовують прості показники, які можна визначити швидко і точно. Так, до тренування чи змагання та на 1, 3, 5, 10 і 15 хвилинах після їх закінчення визначають ЧСС, вимірюють артеріальний тиск, ЖЄЛ, силу правої та лівої кисті, станову силу.

«Гострі зрушення» вважаються середніми, якщо після фізичних навантажень поряд з підвищенням ЧСС до 160-180 уд./хв. спостерігається підвищення АТ систолічного (до 180 мм рт.ст.), незначне зниження АТ діастолічного (нормотонічна реакція), зниження ЖЄЛ на 100-200 мл, станової сили – на 5-15 кг, сили кистей рук – на 2-3 кг. Відновлення всіх показників відбувається швидко в перші 3-5 хв. з подальшим уповільненням. Великі«гострі зрушення» характеризуються збільшенням ЧСС до 180-200 і більше ударів за хвилину, відсутністю значних змін АТ як систолічного, так і діастолічного (гіпотонічна реакція), зменшенням ЖЄЛ на 300-500 мл, станової сили – на 50-30 кг, сили кистей рук – на 2-6 кг. Відновлення всіх показників в період відпочинку значно уповільнено. У випадках, коли не спостерігається підвищення систолічного АТ, в відновлювальному періоді може відбуватися його зниження нижче вихідних даних. Невеликими«гострими зрушеннями» вважаються такі, що супроводжуються помірними змінами ЧСС та АТ, ЖЄЛ і силових показників. Відновлення всіх показників відбувається швидко.

Спостереження лікаря і тренера, визначення «гострих зрушень» під час поточних та етапних досліджень дозволяють оцінити наявність відставленого і кумулятивного тренувального ефектів, та виявити динаміку впливу тренувальних чи змагальних навантажень на організм спортсменів та фізкультурників.

ІV. Визначення спеціальної працездатності та тренованості:

Для вирішення четвертої задачі лікарсько-педагогічних спостережень розроблено багато методів, але найчастіше використовуються такі: метод повторних навантажень та метод додаткових навантажень.

Метод повторних навантажень передбачає виконання спортсменом чи фізкультурником серії повторних фізичних навантажень, які дозволяють визначити функціональний стан організму і рівень розвитку фізичних якостей, що мають вирішальне значення для досягнення високих результатів в обраному виді спорту. Інтенсивність навантажень має сягати граничних значень для наявного рівня підготовки спортсмена. Метод повторних навантажень доцільно використовувати в видах спорту, які базуються на циклічних вправах, в видах, де кожна вправа є закінченою дією (кидання снарядів, важка атлетика та ін.) та таких, що мають змішані вправи, а саме циклічні та ациклічні (всі види стрибків). В спортивних іграх, боротьбі, боксі, фехтуванні метод повторних навантажень недоцільний, тому, що в цих видах спорту відсутні повторні стереотипні рухові акти або вони мають штучний характер.

Дослідження методом повторних навантажень проводиться таким чином: після розминки спортсмен виконує серію повторних навантажень. Перед розминкою, після неї та після виконання кожного навантаження досліджуються показники головних функціональних параметрів, які детермінують фізичну працездатність в даному виді спорту. Одночасно реєструються спортивно-технічні результати: швидкість бігу, дальність кидання, техніка виконання вправ та ін. Вплив повторних навантажень на організм визначається за характером і типом реакцій функціональних систем та перебігом відновлювального періоду. Добрий функціональний стан організму, зокрема серцево-судинної системи, і хороша спеціальна працездатність характеризуються нормотонічною реакцією пульсу та АТ поряд з високими спортивно-технічними показниками. Виникнення гіпотонічної реакції на фоні високих спортивно-технічних результатів може свідчити про розвиток прихованого стомлення. В цьому випадку треба припинити виконання запланованих навантажень, тому що тренування на такому рівні фізичної роботи може призвести до загального перевтомлення. Якщо вчасно не провести корекцію тренувального процесу, може спостерігатися швидке погіршення спортивних показників внаслідок явної втоми організму. Метод повторних навантажень доцільно проводити при етапних обстеженнях спортсменів чи фізкультурників, шляхом динамічних спостережень. Справа в тому, що приховане стомлення в процесі раціонального тренування з’являється все пізніше, доки зовсім не зникне. Це свідчить про відновлення функціонального стану серцево-судинної системи і спеціальної працездатності спортсмена.

Метод додаткових навантажень передбачає виконання суворо дозованої за тривалістю та потужністю фізичної роботи перед та після тренування чи змагання. До та після виконання навантаження досліджують функціональний стан органів і систем організму. Найчастіше визначають ЧСС і АТ. Зміни їх реакції після повторного проведення додаткового навантаження в порівнянні з реакцією на її перше проведення буде об’єктивно відображувати функціональні зміни в організмі, які трапились під впливом тренувальних (змагальних) навантажень.

Додаткові навантаження можуть бути специфічними і неспецифічними. Специфічні навантаження – такі самі, як в методі повторних навантажень, тобто вони повторюють тренувальні вправи, але виконуються один раз, без повторень. Неспецифічні додаткові навантаження – будь яка функціональна проба (20 присідань, 15-секундний біг на місці в максимально швидкому темпі, сходження на сходинку, робота на ергометрі та ін.). Додаткове навантаження після тренування треба проводити не раніше 5 хв. по закінченні, тому що в перші хвилини відпочинку процеси відновлення організму ідуть дуже швидко і функціональні показники значно відрізняються від вихідних. Вже після 6-15 хв. відпочинку вони уповільнюються і наближаються до вихідних.

Оцінка результатів дослідження проводиться за трьома типами реакції: I тип характеризується відсутністю значної різниці в реакції ЧСС і АТ на додаткове навантаження після тренування в порівнянні з попереднім виконанням і свідчить про відсутність суттєвих змін в функціональному стані спортсмена. Такий тип реакції зустрічається у добре підготовлених атлетів або в тих випадках, коли тренувальне чи змагальне навантаження було занадто мале. При II типі спостерігається гіпотонічний варіант реакції ЧСС і АТ після тренування в порівнянні з нормотонічним на початку. Це свідчить про недостатню підготовленість спортсмена або про занадто великий обсяг виконаних навантажень. При III типі реакції спостерігається на початку заняття нормотонічний тип реакції серцево-судинної системи на додаткове навантаження, а наприкінці – різко гіпотонічний, гіпертонічний або дистонічний тип. Це свідчить про значне погіршення функціонального стану організму спортсмена, є ознакою його низької підготовки чи надмірного навантаження.

Варіантом проведення додаткового навантаження є методика тренд-аналізу (Кару Т.Е.). ЇЇ проводять наступним чином: перед початком тренування обстежуваний виконує короткочасне додаткове навантаження – 30 сходжень на сходинку заввишки 30 см протягом 1 хвилини або 15-сек. біг на місці в максимально швидкому темпі з високим підніманням стегон. Проводиться підрахунок пульсу за 10-секундні інтервали до навантаження (PS₀), на початку 1-ї (PS₁) та 3-ої (PS₃) хвилин відновлення. Максимальний (систолічний) АТ визначається до навантаження (АТs₀) та після навантаження за ті 50 секунд, що залишаються після вимірювання пульсу на 1-ій (АТs₁) та 3-ій (АТs₃) хвилинах відновлювального періоду. За 15 хвилин після завершення тренування всі дослідження повторюють. На основі отриманих даних розраховують тренд пульсу (Т_PS) та тренд максимального (систолічного) артеріального тиску (Т_АТs). Тренди пульсу та максимального АТ до тренування розраховуються за наступними формулами:

PS₀ + PS₁ + PS₃

Т_PS0=

АТs₀ + АТs₁ + АТs₃

Т_АТs0 =

Далі розраховується індекс трендів (ІТ₀) згідно наступної формули:

Т_АТs0

ІТ₀ =

Т_PS0

Так само розраховуються аналогічні показники за даними, отриманими після тренування (Т_PS1, Т_АТs1 та ІТ₁). Наприкінці визначається величина впливу навантаження (ВВН) на організм за формулою: ВВН = ІТ₁ – ІТ₀

Величина впливу навантаження оцінюється за спеціальною шкалою (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Величина впливу навантаження*

* Примітка: знак “мінус” не враховується.

Тренд-аналіз особливо доцільно використовувати в видах спорту, які тренують якість витривалості і мають циклічні фізичні навантаження.

Достатньо точним і перспективним методом визначення і оцінки спеціальної працездатності у спортсменів є реєстрація ЕКГ під час тренувань чи змагань за допомогою холтерівського моніторування або радіотелеметричного запису ЕКГ. Серед сучасних клінічних методів при ЛПС використовуються і такі методи, як вестибулометрія, біохімічні дослідження (визначення рівня молочної кислоти, сечовини, неорганічного фосфору, рН, глюкози крові та ін.).

У спортсменів, які мають добру підготовку, спостерігається підвищення ЧСС до 170 і більше уд./хв. поряд зі збільшенням амплітуди зубця Т. Відразу по завершенню навантаження амплітуда зубця Т знижується, з 30 секунди відпочинку – підвищується, з 3 хвилини відпочинку – знижується, а на 7-8 хвилині досягає вихідних значень. При недостатній підготовленості спортсмена під час фізичного навантаження спостерігається зменшення амплітуди зубця Т поряд з підвищенням ЧСС. Відразу по завершенню навантаження вона збільшується, з 3-4 хвилини відпочинку зменшується і стає менше вихідних даних. Нерідко на 7-8 хвилинах відновлення зубець Т стає негативним. Такі зміни під час виконання тренувальних фізичних навантажень можуть бути підставою до зниження їх інтенсивності та внесення необхідних коректив в процес тренування.

V. Регуляція та вдосконалення процесу тренувань:

Регуляція та поліпшення якості процесу тренувань з медичної точки зору – п’ята задача лікарсько-педагогічних спостережень. Для її вирішення лікар і тренер повинні проаналізувати всі результати, які були отримані при попередніх дослідженнях. Тільки на підставі цих даних можливо провести ефективне керування удосконаленням процесу тренувань.