Методи оцінки фізичного розвитку

При оцінці фізичного розвитку необхідно аналізувати не окремі показники, які його характеризують, а їх співвідношення та взаємозв’язок. Величина будь-якого показника фізичного розвитку оцінюється обов’язково з урахуванням віку та статі обстежуваного. У спортсменів важливо враховувати спортивну спеціалізацію і кваліфікацію, оскільки один і той же за величиною показник може бути сприятливим або несприятливим для спортсменів різної спеціалізації. Оцінка фізичного розвитку може бути якісна і кількісна. З цією метою використовують найбільш поширені методи: метод стандартів, антропометричного профілю, індексів, кореляції, перцентилей та ін.

Метод стандартів. Оцінка фізичного розвитку методом стандартів проводиться шляхом порівняння отриманих показників обстежуваного із відповідними стандартами. Таблиці стандартів створюються під час обстеження певних соціальних груп населення, які формуються за статтю, віком, професією, спортивною спеціалізацією в даному регіоні або навіть країні. Таблиця містить ростові групи, перелік показників фізичного розвитку (довжина тіла, маса тіла, об’єми грудної клітини, показники динамометрії та ін.). В ростових групах обрахована медіана – середня величина (М) та похибка – середнє квадратичне відхилення (± σ).

Отримані антропометричні дані обстежуваного порівнюють з відповідними середніми величинами в таблиці. Спочатку визначають ростову групу, до якої відноситься обстежуваний. Потім, в даній ростовій групі знаходять середню величину (М) ознаки, що оцінюється, і порівнюють її з фактичною. Якщо наявна різниця – необхідно встановити величину похибки. Для цього отриману різницю ділять на величину сигми, яка є в таблиці. Обчислювати відхилення величин необхідно з точністю до десятих. Якщо показники фізичного розвитку обстежуваного вищі від стандартних, то похибка (σ) отримує знак «+», якщо менші – то «–».

Наприклад: маса тіла обстежуваного, яка дорівнює 75 кг, при довжині тіла 173 см. По таблиці знаходимо, що обстежуваний відноситься до ростової групи 171-175 см. У цій ростової групі середня маса тіла (М) – 69,6 кг. Знаходимо різницю: 75 кг – 69,6 кг = 5,4, тобто в даному випадку маса тіла на 5,4 кг більша ніж середня. Отриману різницю слід розділити на сигму для маси тіла в даній ростовій групі, яка, згідно таблиці, дорівнює 4,9 кг. Отримуємо 1,1 σ. Оскільки величина маси тіла більше середньої величини, то в карті обстеження слід записати + 1,1 σ.

Оцінка. Величини сигмальних відхилень застосовуються для оцінки показників фізичного розвитку. Рекомендовані наступні критерії оцінки ФР (табл. 2.3):

Таблиця 2.3