Особливості правильної постави у дітей та підлітків

При обстеженні фізичного розвитку дітей та підлітків оцінка постави має відносно більшого значення, ніж у дорослих, оскільки саме в процесі росту і формування організму найчастіше виникають її порушення.

Формування і розвиток хребта починається в утробі матері. У плода хребет зігнутий рівномірною дугою, після народження дитини він поступово випрямляється. В процесі вертикалізації дитини виникають викривлення хребта у сагітальній площині. За рахунок розгинальних рефлексів на 2-3 місяці життя формується шийний лордоз. На 6-7 місяці, коли дитина починає сидіти, формується грудний кіфоз. На 8-12 місяці, коли дитина навчається стояти і ходити, виникає поперековий лордоз та крижово-куприковий кіфоз. В 6-7 років вигини хребта вже чітко виражені, а в 14-15 років вони стають постійними. Остаточне формування хребта і постави закінчується у 20-25 років. У дітей, у зв’язку зі змінами пропорцій їх тіла в різні вікові періоди, стійке вертикальне положення досягається різним ступенем м’язових зусиль та різним розташуванням частин тіла. Саме тому, характеристика нормальної постави у дітей, особливо дошкільного та молодшого шкільного віку, буде дещо відрізнятися.

У хлопчиків та дівчаток дошкільного віку формування постави обумовлене генетичними властивостями і у великій мірі залежить залежать від рухової активності й інтенсивності їх росту. Як правило, голова, тулуб і нижні кінцівки у них знаходяться на вертикальній лінії над центром тяжіння, плечі розгорнуті, симетричні, груди опуклі, трикутники талії симетричні, лопатки злегка випинають, живіт випинає вперед, намічується поперековий лордоз, ноги випрямлені в колінах,кут нахилу таза для хлопчиків і дівчаток складає 22-25⁰.

У дітей молодшого шкільного віку(7-12 років) голова і тулуб розташовані вертикально, плечі горизонтальні, лопатки прижаті до спини; фізіологічні вигини хребта помірно виражені; остисті відростки розташовані по середній смузі; випинання живота зменшується, проте передня поверхня черевної стінки розташована більш к переду, ніж грудна стінка; кут нахилу таза збільшується, наближаючись до цифр дорослої людини, проте відмічається різниця у куті нахилу таза у дівчат і хлопчиків (28-31⁰). У дітей середнього шкільного віку (12-14 років) постава має всі ознаки дорослої людини (рис. 2.7).

а	б	в
Рис. 2.7. Ознаки правильної постави у дітей шкільного віку: вид спереду (а), збоку (б) та ззаду (в)

Підтримання і збереження нормальної постави залежить від гармонійного розвитку мускулатури та її здатності утримувати в правильному положенні хребет, голову, плечовий пояс, тулуб, кут нахилу таза, кінцівки; стану опорно-зв’язкового апарату; соматичного і психічного здоров’я, умов побуту, навчання, праці тощо. Важливе значення для повноцінного формування постави у дітей має симетричний розвиток сили правої і лівої половин тулуба і кінцівок. У дітей від 4 до 11-12 років м'язи тулуба ще недостатньо добре фіксують хребет при утриманні статичних поз. Постава у них через це нестійка, легко виникають її порушення, тимчасові асиметричні положення.

Порушення постави.Відхилення від правильної постави прийнято називати порушеннями або дефектами постави. Вони пов'язані переважно з функціональними змінами опорно-рухового апарату, при яких утворюються порочні умовно-рефлекторні зв'язки, які закріплюють неправильне положення тіла, а навик правильної постави втрачається. Порушення постави найчастіше виникають у ослаблених дітей, які перенесли інфекційні хвороби або часто хворіють на простудні захворювання. Можуть спостерігатись порушення постави і у практично здорових дітей у разі неправильного фізичного їх виховання, при застосуванні неадекватних віку дитини фізичних навантажень. Вади постави нерідко виникають при радикуліті, артрозах і артритах, гастритах, виразковій хворобі та інших захворюваннях.

У шкільному віці основною причиною порушень постави є звичні неправильні положення тіла при сидінні (за партою чи столом) або стоянні. Крім того, досить часто порушення постави у дітей і підлітків виникають під час так званих «стрибків росту» у препубертатному (перший «стрибок» – в 7-8 років) та пубертатному (другий «стрибок» – у дівчат в 11-13 років, у юнаків – в 13-16 років) періодах, коли спостерігається стрімке витягування скелету у довжину (до 8-10 см), а розвиток м’язів, сухожиль та зв'язок відбувається більш уповільнено.

Певним чином постава пов’язана з психоемоційним станом людини. З одного боку, вона впливає на психофізіологічні показники, а з іншого боку, психологічний стан відображається на поставі. Зокрема, слід відзначити первинні позиційні порушення в підлітковому віці. Так, юнаки та дівчата підліткового віку, під впливом різних психоемоційних комплексів, деформують поставу – висувають обидва плеча вперед і «горбляться». В результаті запускається циклічна перебудова м'язових груп і формується патологічна постава. Погана постава, в свою чергу, сприяє закріпленню психоемоційних порушень і зумовлює формування неврозів.

Порушення постави можуть виникати як в сагітальній площині – при змінах фізіологічних вигинів хребта; так і у фронтальній площині – при бокових викривленнях хребта (яких, навіть найменших, в нормі не буває). В деяких випадках порушення постави у сагітальній і фронтальній площинах можуть бути поєднаними.

Основні види порушення постави в сагітальній площині– сутулувата та кіфотична постава, постава з плоскою спиною, кіфолордотична та лордотична постава (рис. 2.8).

а	б	в	г	д
Рис. 2.8. Основні види порушення постави в сагітальній площині: а – нормальна; б – кіфотична; в – з плоскою спиною; г – кіфолордотична; д – лордотична

Сутулувата або кіфотична постава: голова нахилена і висунута уперед, сьомий шийний хребець випинає більш різко, ніж звичайно, форма спини сутулувата або кругла, грудна клітина приплюснута або запала, плечові суглоби зведені уперед, лопатки розташовані симетрично, але їх нижні кути відстають від грудної клітини (крилоподібні), живіт випнутий. З віком така постава стабілізується і стає характерною для осіб похилого віку.

Пряма постава: голова розташована прямо, шия довга, плечі опущені, форма спини плоска, грудна клітина слабо розвинена – сплющена або плоска, живіт втягнутий або випинається уперед, особливо у нижньому відділі (із-за слабкості м’язів черевного пресу), спостерігається зменшення кута нахилу таза. У осіб з даною поставою знижена витривалість до статичних навантажень, частіше виявляються бокові викривлення та захворювання хребта.

Кіфолордотична постава: голова дещо нахилена уперед, шия начебто «посунута» уперед та здається укороченою, сьомий шийний хребець випинає більше, ніж в нормі, надпліччя підведені; форма спини кругло-увігнута, грудні м’язи скорочені, а м’язи спини – розтягнуті; живіт випнутий, спостерігаються крилоподібні лопатки, кут нахилу таза збільшується до 60⁰ і більше; збільшення нахилу таза веде до посилення поперекового вигину хребта та випинання сідниць. Така постава найчастіше спостерігається у хлопчиків із слабо розвиненими м’язами спини, живота та при гіпотрофії. У деяких випадках говорять про «мляву, старечу» поставу, для якої характерні виражені (глибокі) усі вигини хребта. При цьому голова нахилена вперед, плечі зведені, грудна клітина плоска, спина згорблена, лопатки відстають, живіт обвислий, ноги злегка зігнуті в колінах. Така постава притаманна для старечого віку, при зниженні тонусу мускулатури та при деяких ураженнях хребта.

Лордотична постава: форма спини плоско-увігнута, кут таза круто нахилений уперед, внаслідок чого збільшується тиск кишечнику на черевну стінку, розтягуються м’язи черевного пресу, знижується їх тонус, формується обвислий живіт, що в свою чергу призводить до порушення функції внутрішніх органів, атонії кишечнику і т.п. При такій поставі, так як і при прямій поставі, значно зменшуються ресорні властивості хребта, підвищена схильність до травматизації і захворювань хребта.

Основні види порушення постави у фронтальній площині: типовим порушенням постави у фронтальній площині є асиметрична – сколіотична – постава, коли визначається викривлення хребта в бік (вправо або вліво) та певна асиметрія між правою і лівою половинами тулуба. Для оцінки рейтингу постави у фронтальній площині запропонована спеціальна карта, яка включає 14 соматоскопічних ознак (табл. 2.1).

Таблиця 2.1