Обов’язкова література

1. Трудове право: підручник / За заг. ред. В.В.Жернакова. – Х.:Право, 2013.

2. Трудове право України: навчальний посібник. – К.: «Центр учбової літератури», 2013.

3. Кадровая документация /ЧО.Чигинцева, В.Матвєєва, В.Кузнєцов.- Х., Фактор, 2013.

4. Трудове право у запитаннях та відповідях: навчально-довідниковий посібник. / За ред. В.В.Жернакова. – Х.,»Одіссей, 2012.

5. Болотіна Н.Б. Трудове право України -Х.: Одиссей, 2012.

6. Пилипенко П.Д. Трудове право України -Х.: Одиссей, 2010.

7. Трудове право України: Курс лекцій / Під ред. П.Д. Пилипенка. -Львів: Вільна Украпїна,2006.

8. Трудовое право Украины: Учеб.-справ. пособие / Отв. ред. Г.И. Чанышева, Н.Б. Болотина. -Х.: Одиссей,2006.

9. Трудовое право России: Учебник для вузов / Отв. ред. Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. -М.: Издательская группа ИНФРА,2006.

10. Трудове право України. Навч. посібн.. Пилипенко П.Д. Одиссей. Харьков. 2006.

11. Конституційне право України. Навч. посіб. Кравченко В.В. К., 2006.

12. Опорний конспект лекцій для самостійної роботи при вивченні курсу „Основи охорони праці” Одеса, ОДЕУ 2006.

13. Трудове право України: Підручник / Під ред. Г.І. Чанишева, Н.Б. Болотіна. -Х., 2005.

14. Основы государства и права. Учебник под ред. Пахомова И.Н. Одиссей. Харьков. 2005.

15. Опорний конспект лекцій з курсу „Правознавство”. – Одеса: ОДЕУ 2007.

16. Трудове право України. Практикум. Харьків. Одіссей. 2004.

17. Марущак В.П., Міхєєв А.С., Журавель О.М. Трудове право: Навчальний посібник. - Херсон: Видавництво “ТЕРРА”,2001.

18. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. -Х., 1998.

19. Венедиктов В.С. Трудовой договор (контракт) по законодательству Украины (КЗоТ, комментарий, образцы документов).-Х.,1996.

Глосарій

Право на працю – це можливість людини заробляти собі на життя працею, яку вона сама для себе обирає чи на яку погоджується.

Державно-нормативний метод трудового права – це метод, у ході якого держава розробляє і приймає закони та інші форми нормативних актів, що спрямовані на здійснення державного управління суспільством у сфері трудової діяльності.

Локальний метод трудового права – це метод, який проявляється переважно у формі колективного договору, що вміщує основні положення з питань праці і заробітної плати, робочого часу, часу відпочинку, охорони

Трудові правовідносини – вольові двосторонні відносини, що виникають між працівником і роботодавцем на підставі укладення і рудового договору, контракту чи іншого юридичного факту з приводу участі працівника в роботі підприємства, установи, організації або у фізичної особи.

Трудова правоздатність – це гарантована законом можливість мати трудові права.

Трудова дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати та реалізовувати трудові права й обов'язки і нести за їх порушення юридичну відповідальність.

Суб'єкти трудового права – учасники індивідуальних, колективних трудових та інших відносин, що є предметом трудового права, які на підставі чинного законодавства наділяються суб'єктивними правами та відповідними обов'язками.

Зміст трудових правовідносин – визначені законом і взаємною угодою права та обов'язки їхніх суб'єктів.

Колективний договір – локально-правовий акт, що є письмовою угодою між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, за допомогою якого забезпечується регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин на підприємстві та узгодження інтересів працівників і власника.

Інформативні умови – умови колективного договору, що містять норми здебільшого централізованого законодавства з питань оплати праці, робочого часу і часу відпочинку, охорони праці і т. ін.

Зобов'язальні умови – умови колективного договору, що містять взаємні зобов'язання сторін.

Нормативні умови – умови колективного договору, в яких сторони на рівні підприємства встановлюють умови праці.

Збори (конференція трудового колективу) – основна організаційна форма здійснення трудовими колективами своїх повноважень, направлених на вирішення основних питань організації праці.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правова угода про працю – договір між працівником і роботодавцем, укладений на певний строк, про виконання працівником визначеної роботи на свій ризик, самостійно організовуючи виконання роботи, не підлягаючи внутрішньому трудовому розпорядку, на основі власних засобів виробництва, за умови отримання грошової винагороди за результат праці.

Випробування – попередня перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

Контракт – особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріальної забезпеченості й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть установлюватися угодою сторін.

Сумісництво – це виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина за наймом.

Суміщення професій і посад – форма організації праці, при якій працівник, за його згодою, протягом робочого дня або робочої зміни за своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, виконує додаткову роботу за іншою професією або на іншій посаді на тому ж підприємстві, в установі, організації, за що отримує відповідну оплату.

Сезонна робота – це робота, яка з природних і кліматичних умов виконується не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше шести місяців.

Тимчасова робота – це робота, яка виконується працівником, прийнятим на роботу на термін до двох місяців, а для заміщення тимчасового відсутнього працівника – до чотирьох місяців.

Тимчасове заступництво – це тимчасова заміна керівника підприємства, установи, організації або іншого штатного працівника в разі їх відсутності.

Надомна робота – це робота, що виконується працівником на основі трудового договору, укладеного з роботодавцем, про виконання роботи вдома особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, що виділяються роботодавцем або за рахунок його коштів.

Переведення – це доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації або посаді, що обумовлені трудовим договором, на тому ж підприємстві, установі, організації або на іншому підприємстві, в установі, організації або в іншій місцевості.

Переміщення – це переведення працівника на тому ж підприємстві, установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості; доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації або посади, що обумовлені трудовим договором.

Зміна істотних умов праці – це зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, установлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад.

Звільнення – це процедура технічного оформлення вже припинених трудових відносин.

Припинення трудового договору – закінчення дії трудового договору.

Відсторонення від роботи – це тимчасове усунення (увільнення) працівника від виконуваної роботи, посади у випадках, передбачених законодавством, із збереженням місця роботи і, як правило, без збереження заробітної плати.

Робочий час – це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.

Нормальний робочий час – це відносно гранична тривалість робочого часу, встановлена законодавством, яка поширюється на найманих працівників підприємств усіх форм власності.

Скорочений робочий час – це зменшена тривалість робочого часу, протягом якого працівник має виконувати трудові обов'язки і має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Неповний робочий час – це неповний робочий день або неповний робочий тиждень, який установлюється за угодою між працівником і власником як при прийнятті на роботу, так і згодом.

Надурочні роботи – це роботи, які виконуються за розпорядженням або згодою власника чи уповноваженого ним органу понад установлену для певної категорії працівників тривалість робочого дня.

Загальний режим робочого часу – такий розподіл норми робочого часу, при якому її виконання досягається за тижневий або інший обліковий період.

Спеціальний режим робочого часу – режим робочого часу, що застосовується лише у виняткових випадках у і відношенні до певного кола осіб.

Час відпочинку – це частина календарного часу, протягом якого працівник звільняється від виконання його трудових функцій і яка надається йому для відновлення його фізичного і морального трудового потенціалу.

Відпустка – це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Дисциплінарна відповідальність – один із видів юридичної відповідальності, який полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами І трудового права.

Матеріальна відповідальність сторін трудового догово­ру – це обов'язок однієї сторони трудового договору (працівника або роботодавця) відшкодувати шкоду, заподіяну другій стороні внаслідок винного, протиправного невиконання чи неналежного виконання сво­їх трудових обов'язків.