Санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень.

Більшість виробництв своїми викидами в атмосферу , скиданням, відходами, генерованим шумом тощо впливають на оточуючу територію і населення, що проживає на ній, а також на умови праці робітників цього та сусідніх виробництв. Тому важливо захищати населення від несприятливого впливу розташованих поряд виробництв, а також зменшувати взаємний негативний вплив як виробництв одне на одне, так і навіть різних технологічних процесів (дільниць, цехів) того самого виробництва. В першу чергу це досягається планувальними рішеннями.

Підприємства, що забруднюють повітряне середовище газами, димом, пилом тощо, в залежності від потужності і умов технологічного процесу, а також від кількості викидів шкідливих речовин поділяються на 5 класів. Для кожного класу встановлена санітарно-захисна зона (шириною від 50 до 1000м) від жилих районів. В санітарно-захисних зонах дозволяється будівництво допоміжних приміщень, гаражів, автостоянок, складів тощо. Їх часто використовують для зелених насаджень.

Благоустрій території підприємства включає озеленення, обладнання пішохідних доріжок, тротуарів, майданчиків для відпочинку та занять спортом. Площа ділянок, передбачених для озеленення, повинна складати не менше 15% загальної площі.

Будівлі і споруди розташовують таким чином, щоб у місцях організованого забору повітря системи вентиляції вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГДК для повітря робочої зони виробництв.

На території виробничої ділянки розташовуються водопровідна і каналізаційна мережа, влаштовується зовнішнє штучне освітлення, а також транспортні дороги і пожежні проїзди.

За санітарними нормами відстань від будівель, що освітлюються природним освітленням через вікна, має бути не менше найбільшої висоти протилежних будівель.

За пожежними нормами відстань між сусідніми будівлями залежить від їх ступеня вогнестійкості і пожежної небезпеки виробництва.

Входи і виходи з виробничих приміщень влаштовують з урахуванням безпечного пересування робітників і зручності транспортування вантажів і рухомого складу. Звичайно їх влаштовують окремо для пішоходо- і вантажопотоків. Виходи з приміщень, які знаходяться поблизу залізничних колій, влаштовують так, щоб напрямок руху людей при виході через двері був уздовж колії.

Згідно з санітарними нормами об’єм виробничих приміщень на одного працівника повинен складати не менше 15м², а площа приміщень – не менше 4,5м².

Для запобігання накопиченню пилу робочі приміщення необхідно своєчасно прибирати мокрим або пневматичним способом.

Конструкція підлоги та властивості матеріалів покриття підлоги повинні захищати приміщення від проникання ґрунтових вод і газів, забезпечувати достатню теплоізоляцію, бути стійким до механічного впливу (ударів, вібрації) і дії агресивного середовища і токсичних речовин.

На кожному виробничому підприємстві передбачають будівлі і приміщення для розташування адміністративно-управлінського апарату, громадських організацій, а також для санітарно-побутового і культурного обслуговування працівників: гардеробні для зберігання вуличного (домашнього) і робочого одягу, санвузли, умивальні, душові, кімнати особистої гігієни жінок, медичні пункти, а також буфети, їдальні і кімнати для приймання їжі.

На залізничних станціях, крім того, передбачають приміщення для захисту від атмосферних опадів, сонячної радіації влітку, а також для обігріву працюючих взимку.

Питання до розділу___________________________________

1. Поняття про “фізіологію праці”, “гігієну праці”, “психологію праці”, “виробничу санітарію”.
2. Психофізіологічна основа праці.
3. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
4. Шкідливі речовини та заходи оздоровлення повітряного виробничого середовища.
5. Види вентиляції та опалення; основні правилі їх експлуатації.
6. Види освітлення та основні правилі їх експлуатації.
7. Вплив шуму та вібрації на людину.
8. Заходи і засоби захисту від шуму та вібрації.
9. Санітарно-побітове забезпечення працюючих.

Розділ 3.