Коливальний – шум, рівень якого безперервно змінюється у часі.

Перервний – шум, рівні якого змінюються ступенево (на 5 дБ і більше), причому тривалість інтервалів, протягом яких рівень шуму залишається постійним, складає одну секунду і більше.

Імпульсний – шум, який складається з одного або декількох звукових сигналів, кожний тривалістю менше однієї секунди.

В залежності від походження : механічний, аеродинамічний, гідродинамічний, електромагнітний.

Джерелом механічного шуму являються механічні вібрації поверхонь машин і обладнання, а також удари деталей, конструкцій тощо.

Джерелами аеродинамічного шуму являються нестаціонарні і стаціонарні явища під час течії газів і рідин.

Гідродинамічний шум виникає в гідродинамічних установках (насоси, турбіни) під час явища кавітації (порушення суцільності текучої рідини з утворенням гідравлічного удару і появленням характерних шиплячих звуків).

Джерелами електромагнітного шуму являються механічні коливання електротехнічних пристроїв (трансформаторів тощо), які збуджуються змінними магнітними і електричними полями.

Вплив шуму на організм людини.

Звук з рівнем звукового тиску менше деякої величини, яку називають порогом чутності, не сприймається людиною. Поріг чутності у кожної людини різний і залежить від віку, стану слуху, стомлення, індивідуальних особливостей організму, а також від частоти звуку (на низьких і дуже високих частотах він підвищується). На низьких частотах чутливість слуху нижче, ніж на високих.

Як загальнобіологічний подразник шум діє на організм в цілому і, в першу чергу, на центральну нервову систему. Шум сповільнює реакцію людини на подразнення, знижує увагу, чим сприяє підвищенню травматизму під час роботи в умовах інтенсивного шуму. Спостерігається почастішання пульсу, дихання, підвищення кров’яного тиску. Під впливом шуму настає безсоння, знижується працездатність.

Найбільш вираженим є специфічний вплив шуму на органи слуху, при цьому можуть спостерігатися різні ступені ураження: від незначного зниження слуху до повної глухоти. Зниження слуху розвивається поступово і залежить від інтенсивності шуму, стажу роботи та індивідуальної чутливості (схильності) організму до шуму.

Розрізняють п’ять ступенів дії шуму на людину в залежності від рівня звукового тиску. Якщо рівень звукового тиску нижче порогу чутності, що відповідає повній тиші (перший ступінь дії шуму), то людина відчуває психологічний дискомфорт. Вона мимоволі прислухається до шуму свого дихання, процесу травлення тощо. У природі такі умови практично не зустрічаються. Звичайно людину оточує нормальний, звичайний для неї шумовий фон (другий ступінь дії шуму) з рівнями звукового тиску на середніх частотах 15 - 35 дБ. Такий шум необхідний для нормальної життєдіяльності людини.

При підвищенні рівня звукового тиску до 40 – 70 дБ починається третя, психологічна, область дії шуму. Цей шум, особливо якщо він не контролюється і несе певну інформацію, надає подразнюючу дію, не змінюючи функцій слуху і не заважаючи сприйняттю корисних сигналів. Він може знизити продуктивність розумової праці, погіршити самопочуття. Прикладом такого шуму являються музика чи розмова, що заважає, шум санітарно-технічного або інженерного обладнання будівель тощо.

Рівні звукового тиску 75 – 120 дБ (четвертий ступінь дії шуму), які характерні для виробничих і транспортних шумів, викликають несприятливу фізіологічну дію. В цьому випадку значно раніше, ніж уражається орган слуху, страждають центральна нервова і серцево-судинна системи. працівники, які зазнають дію такого шуму, часто скажуться на уразливість, головний біль, зниження уваги і пам’яті, порушення сну, підвищену стомленість. Тривала дія таких шумів призводить до часткової або повної втрати слуху.

Шум з рівнями звукового тиску більше 120 дБ викликає больові відчуття, а понад 140 дБ – акустичну травму з механічним пошкодженням органів слуху (п’ятий ступінь дії шуму). Шум понад 170 дБ може призвести до контузії і смерті людини.

Нормування і вимірювання шуму.