Наукові напрями вивчення трудової діяльності людини.

Україна у своєї політиці в галузі охорони праці виходить з пріоритету життя і здоров’я працюючих по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємств. Держава ставить перед власником завдання щодо створення сприятливих та безпечних умов праці, недопущення нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань, зведення до мінімуму впливу на працівників шкідливих та небезпечних факторів матеріально-виробничого середовища та персональну відповідальність за їх виконання. Це зумовлене тим, що поряд з іншими негативними процесами на сучасному етапі розвитку особливе занепокоєння викликає низька якість робочої сили, тобто такі показники, як працездатність, стан здоров’я, тривалість життя. Сьогоднішня ситуація вимагає приділити більше уваги поліпшенню умов і безпеки праці.

Умови праці, як система елементів і факторів вивчаються, аналізуються, оцінюються, передусім науковими дисциплінами. До таких наук, які займаються вивченням трудової діяльності людини відносяться:

Фізіологія праці–наука, яка вивчає зміни функціонального стану організму людини під впливом трудової діяльності;

гігієна праці–наука, яка вивчає вплив різних факторів виробничого середовища і організації праці на здоров’я людини, яка розроблює гігієнічні заходи щодо усунення різноманітних професійних шкідливостей та збереження здоров’я працюючих, підвищення їх працездатності і продуктивності праці;

психологія праці–наука, яка вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, зокрема: психологічні особливості особистості працюючого, його міжособисті стосунки під час праці тощо;

інженерна психологія–наука, яка вивчає трудову діяльність людини або групи людей у процесі взаємодії з технічними засобами.

Комплексним вивченням і проектуванням трудової діяльності людини з метою оптимізації умов праці займається наука ергономіка. Ергономіка вивчає можливості і особливості функціонування організму людини під час трудових процесів з метою створення таких умов, методів і організацій трудової діяльності, які роблять працю найбільш продуктивною і разом з тим сприяють всебічному фізичному і духовному розвитку людини, забезпечуючи комфорт і безпеку праці, збереження здоров’я і працездатності.

Ергономіка органічно пов’язана з технічною естетикою–наукою, яка вивчає соціально-культурні, технічні і естетичні проблеми формування гармонічного виробничого середовища. Машини, механізми, обладнання мають відповідати вимогам безпеки; їх зовнішній вигляд – має бути естетичним, робоче місце – зручним, управління – легким, параметри шуму, освітленості і вібрації знаходиться в межах встановлених норм. Поліпшення виробничого середовища базується на створенні комфортних умов повітря, світлового клімату, зменшення рівнів шуму, вібрації, випромінювань, раціонального кольорового рішення виробничих інтер’єрів, обладнанні вигідних санітарно-побутових приміщень і ін.

Таким чином, ергономіка разом з іншими науками створює для людини такі умови, які забезпечують високопродуктивну і безпечну працю.

На практиці впровадження всіх досягнень наук про трудову діяльність на виробництво здійснює виробнича санітарія.

2.2. Психофізіологічні фактори трудової діяльності.

Кожна конкретна праця вимагає певних фізичних зусиль, нервово-психічних витрат, емоційної напруги та здійснюється в різних санітарно-гігієнічних та кліматичних умовах.

Виробниче середовище і фактори трудового процесу, які ще називають психофізіологічними факторами, становлять в сукупності умови праці.

Психофізіологічну основу праці складає працездатність, тобто здатність організму підтримувати під час трудового процесу відповідне фізичне і нервово-психологічне навантаження та забезпечувати нормальний біг трудової діяльності у визначений час.

Динамічні зміни психофізіологічних функцій, які виникають як безпосередній результат праці та викликають зниження працездатності людини, мають назву виробничого стомлення, а пов'язаний з ним психологічний стан втомою.

Втома – сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників.

Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомленості – суб’єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі. Фізіологи оцінюють відчуття стомленості як натуральне попередження про втому, яка починається. Як правило, втома та стомлення проявляються одночасно, але це буває не завжди. Іноді відчуття стомленості може виникнути, коли немає достатніх підстав говорити про втому. Це може бути при монотонній, одноманітній, нецікавій роботі. Варто лише перейти до іншого виду діяльності, як працездатність повністю відновлюється. З іншого боку, можна спостерігати настання явища втоми без відчуття стомленості. Це може мати місце під час великої зацікавленості роботою.

Перевтома – сукупність стійких несприятливих для здоров’я працівників функціональних порушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми.

Перевтомачасто виникає внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи та темпом перебігу відновних процесів. Перевтома знижує опірність організму до шкідливих впливів зовнішнього середовища, зокрема до токсичних речовин, може призвести до розвитку захворювань центральної нервової системи – неврозів, неврастенії, істерії.

В сучасних умовах високий рівень нервово-емоційного напруження виконавців зумовлений розвитком науково-технічного прогресу, який характеризується збільшенням обсягу інформації, зростанням ступеня відповідальності за результати діяльності, ускладненням стосунків між людьми, істотною зміною виробничої обстановки та умов праці. Так, хронічне психоемоційне напруження (конфліктні ситуації в колективі, тривала робота на самоті, відповідальність за прийняті рішення, дефіцит часу .переживання за одержаний результат та розходження з очікуваною та реальною виробничою обстановкою (успіх чи відсутність його) призводить до стійких порушень системи імунітету організму: захворювань серцево-судинної, нервової систем, зниження уваги, працездатності і, як наслідок, створює передумови для травматизму, нещасних випадків, аварій.

Зняття або зменшення стомлення, перенапруження, перевантаження досягається розумним чергуванням організації праці і відпочинку, тобто ритмом діяльності.

Ритм – основа виробництва, особливо з важкими та шкідливими умовами праці. Змінюванням виробничих операцій декілька разів за час праці, а також чергуванням їх з відпочинком, досягається поступового відновлення працедіяльності внаслідок позачергового вмикання в роботу півкулею головного мозку, які надають одна одній відпочинок.

Пасивний відпочинок (положення сидячи або лежачи) бажано надавати робітникам, які працюють у важких фізичних умовах праці або на працях, пов'язаних з постійними переходами чи виконуються стоячи.

Активний відпочинок шляхом зміни діяльності або шляхом виконання фізичних вправ надається робітникам, які працюють у сприятливих умовах.

Найважливішими показниками, що визначають зниження стомлення є такі умови :

раціональна організація робочого місця, правильне розташування на ньому обладнання щодо запобігання зайвих рухів.

дотримування загального ритму працедіяльності, тобто чергування праці і відпочинку (пасивного чи активного) в залежності від умов праці.

створення максимально сприятливої, комфортної робочої зони.