Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і отруєнь.

Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі — профзахворювання) підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичних установ та закладів охорони здоров’я, яким надано таке право. У разі необхідності до роботи експортної комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Зв’язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається відповідною установою (закладу) державної санітарно-епідеміологічної службою за участю спеціалістів підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці потерпілий не підпадав під дію чинників виробничого середовища, що могли викликати профзахворювання, враховується його попередня робота, пов’язана з дією несприятливих виробничих факторів.

На кожного потерпілого від профзахворювання клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями профзахворювань лікувально-профілактичних закладів складається повідомлення за встановленою формою. Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання повідомлення надсилається підприємству, виробничі чинники якого сприяли виникненню профзахворювання, санпідстанції та лікувально-профілактичній установі (закладу), яка обслуговує це підприємство, відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець організовує розслідування причин кожного випадку виявлення профзахворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення.

Розслідування профзахворювання проводиться комісією у складі представників: санпідстанції (голова комісії), лікувально-профілактичної установи (закладу), підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники інших органів.

У розслідуванні причин професійних захворювань інфекційної та паразитарної етіології обов’язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології санпідстанції.

Комісія з розслідування зобов’язана:

скласти програму розслідування причин профзахворювання, розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

провести розслідування обставин та причин профзахворювання;

скласти акт розслідування за встановленою формою, в якому намітити заходи щодо запобігання розвиткові профзахворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також визначити осіб, які не виконали норми (правила, гігієнічні регламенти).

Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов праці хворого за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і досліджень, вивчає приписи державного нагляду за охороною праці, одержує письмові пояснення посадових осіб і працівників з питань, пов’язаних з розслідуванням профзахворювання.

Акт розслідування причин профзахворювання складається комісією з розслідування протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем хворому, лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, профспілковій організації, членом якої є хворий, робочому органу виконавчої дирекції Фонду. Один примірник акта надсилається санепідемстанцією для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Перший примірник акта розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років.

Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення розслідування причин профзахворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання профзахворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення профзахворювання.

1.18. Соціальне страхування

Всі працівники, у тому числі практиканти та учні, зайняті на будь-якому підприємстві, у будь-якій організації чи в будь-якій установі на постійній, тимчасовій, сезонній або випадковій роботі, незалежно від віку, статі, національності, розміру доходів і від того, працюють вони за повну чи часткову винагороду або без винагороди, підлягають соціальному страхуванню.

Для оформлення страхування не потрібна згода або заява працівника. Сам факт вступу на роботу або навчання людини свідчить про те, що вона застрахована.

Роботодавцям та працівникам, які зайняті індивідуальною працею і не займають робочої сили, надається право добровільного страхування.

Працівники, а у відповідних випадках і члени їх сімей забезпечуються в порядку державного соціального страхування:

допомогою по тимчасовій непрацездатності, а жінки, крім того, допомогою по вагітності, родах і догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років;

допомогою з нагоди народження дитини; допомогою на поховання;

пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годувальника, а також пенсіями за вислугу років, встановленими для деяких категорій працівників.

Кошти державного соціального страхування використовуються також на санаторно – курортне лікування працівників, обслуговування їх профілакторіями та будинками відпочинку, на лікувальне (дієтичне) харчування, на утримання піонерських таборів та на інші заходи по державному соціальному страхуванню.

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується при хворобі, каліцтві, тимчасовому переведенні на іншу роботу в зв’язку з захворюванням, при догляді за хворим членом сім’ї, карантині, санаторно–курортному лікуванні і протезуванні – в розмірі до повного заробітку. Допомога по вагітності і родах виплачується протягом усієї відпустки по вагітності і родах в розмірі повного заробітку.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування Верховною радою України прийнято закон "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;

відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Згідно з цим законом в Україні створено Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який :

своєчасно та повністю відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я або в разі його смерті;

сприяє створенню умов для своєчасної та кваліфікованої долікарської допомоги потерпілому при нещасному випадку, швидкої у разі необхідності його госпіталізації, ранньої діагностики професійних захворювань;

організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілих у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірних засадах — в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;

організовує робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності;

Питання до розділу___________________________________

1. Поняття про охорону праці. Мета і завдання предмету.

2. Основні законодавчі акти та нормативно-технічні документи з охорони праці.

3. Умови укладення та виконання трудового договору.

4. Право працівника на ОП при укладанні трудового договору та під час роботи.

5. Права працівників на пільги і компенсації.

6. Охорона праці жінок і неповнолітніх.

7. Медичні огляди працівників.

8. Сутність системи управління охороною праці на державному і відомчому рівнях, а також на рівні підприємства.

9. Порядок проведення державного нагляду, відомчого, громадського і оперативного контролю за охороною праці.

10. Види і порядок покладення відповідальності за порушення законодавства про охорону праці.

11. Порядок проведення навчання та інструктажів з охорони праці.

12. Причини травматизму і професійної захворюваності на виробництві. Небезпека роботи на залізничному транспорті.

13. Основні заходи до запобігання причин виробничого травматизму.

14. Соціальне страхування від нещасних випадків.

15. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.

16. Порядок розслідування професійних захворювань.

Розділ 2.