Вивчення додаткових джерел.

Такими джерелами можуть бути: книги і публікації інших авторів з аналогічної тематики, рецензії, критичні статті, праці з історії науки і культури, біографічні видання. Їх виявляють за допомогою відповідних довідкових видань і бібліографічних посібників.

Відбір відомостей, що характеризують документ.

При анотуванні творів, створених в минулі епохи, наводять біографічні відомості про автора, звертають увагу на їх наукову і художню цінність для сучасності. В анотаціях на твори сучасних авторів наводиться об’єктивна, обґрунтована оцінка, оскільки автор анотації не може покладатися тільки на особисті враження і пристрасті. Поширеним прийомом в анотуванні є цитування. В одному випадку цитуються слова автора, в другому - відгук ученого, критика, очевидця або учасника подій, спогади сучасників.

4. Літературне редагування і оформлення анотації.

Відмінна риса літературного оформлення анотації - її лаконічність. Задача полягає в тому, щоб об’єднати розрізнені відомості, виділивши при цьому найістотніше, головне. Наприклад, щоб привернути увагу читача до конкретної книги, в самому початку рекомендаційної анотації можна повідомити про цікавий факт (події) або відзначити її значення і місце серед інших, близьких за змістом.

Реферування

Історія існування реферату як інформаційного документа налічує понад три століття. РЖ були однією з найперших форм інформаційних видань і протягом останнього сторіччя набули значного поширення серед даного виду посібників. А реферат і анотація є одними з найважливіших засобів комунікації, які функціонують самостійно в окремих системах (науково-технічної інформації, бібліотек з їх довідково-інформаційними фондами, видавництв та ін.) і водночас виконують роль зв'язку під час передачі інформації від однієї системи до іншої.

У системі наукової комунікації реферат є основною інформаційно-комунікативною одиницею, що зумовлено його споживчими властивостями:

1 - серед усіх видів вторинних інформаційних документів реферат відрізняється найбільшою інформативністю в розкритті змісту першоджерела;

2 - використання реферату для пошуку поточної або ретроспективної інформації дає змогу зекономити до 90 % часу, необхідного в разі звернення до первинних документів;

3 - форма подання інформації у вигляді реферату зручніша для тривалого зберігання у фондах довідково-інформаційних служб й ШС, полегшує та прискорює підготовку інформаційних видань і створення інформаційних масивів - БД рефератів (на їх підґрунті в подальшому можливе створення БД повнотекстових електронних документів);

4 - у деяких випадках реферат може замінити першоджерело (коли необхідна користувачеві інформація стосується не основної теми роботи, а суміжних питань.

Реферат - це багатофункціональний вторинний документ. Він виконує безліч функцій: інформативну та науково-комунікативну, прогностичну, довідкову і адресну, індексування й індикативну. Відповідно до завдань реферат може надавати необхідну систематизовану фактографічну інформацію, оцінювати, узагальнювати, синтезувати її, рекомендувати найбільш нові, цінні та корисні повідомлення для конкретного користувача.

Особливу роль відіграє інформативна функція. З усіх вторинних документів саме реферат розкриває зміст первинного документа найповніше, у цілісному, узагальненому вигляді, вчення першоджерел із залученням рефератів суттєво економить час.

Реферат можна розглядати і як ІПС, одержувати за його допомогою необхідні довідки. Користуючись рефератами, абонент здійснює пошук довідкової та фактографічної інформації. Разом з тим, реферат виконує функцію пошукового образу документа, що дозволяє широко використовувати його в ІПС із залученням сучасних технічних засобів.

Наявність у рефераті точного бібліографічного опису документа забезпечує виконання рефератом адресної функції, без чого неможливий документальний інформаційний пошук. Такий пошук, як правило, пов'язаний з переглядом рефератів, представлених у певному зібранні (РЖ, картотека тощо). Особливо важливу роль відіграє РЖ, оскільки містить реферати первинних документів, де б дані документи не знаходилися, і завдяки цьому дозволяє користувачам ознайомитися з великою кількістю не тільки вітчизняних, а й зарубіжних джерел.

Реферати, які друкуються в РЖ, виконують також сигнальну функцію, оскільки повідомляють про вихід у світ і наявність первинного документа. Для НІД особливо важливо, щоб реферати готувалися та були отримані користувачем перш ніж вийдуть з друку первинні документи. В конкретних установах реферати можуть використовуватися для сигнального повідомлення про нові надходження літератури до фондів.

Ще одна функція реферату - можливість індексування змісту первинних документів без залучення текстів першоджерел. Така методика у 2-4 рази скорочує витрати часу на проведення цієї роботи.

Для того щоб реферат ефективно виконував пошукову функцію, його зміст повинен адекватно відбивати суть первинного документа. Відображенням цієї вимоги є індикативність реферату. Здійснюючи індикативну функцію, він вказує на наявність відповідного документа, характеризує окремі елементи змісту та висвітлює бібліографічні дані.

Кожен реферат виконує й інформативну, й індикативну функції, але одна з них переважає, що дає можливість віднести вторинний документ до групи індикативних або інформативних рефератів.

Реферування застосовується в інформаційних центрах, спеціалізованих бібліотеках. Це процес аналітико-синтетичної переробки інформації, яка міститься в первинному документі. Головне – витяг з первинного документа найважливіших в смисловому відношенні відомостей: основних положень, фактичних даних, результатів, висновків. В результаті досягається скорочення фізичного об’єму первинного документа при збереженні основного смислового його змісту.

Текст реферату відрізняється конкретністю, чіткістю, лаконічністю: в ньому не повинно бути другорядної інформації - міркувань, доказів описів, прикладів (критичні зауваження референта або його довільна інтерпретація тексту первинного документа можливі тільки у виняткових випадках). В реферат не включаються відомості, які вже наведені в бібліографічному описі початкового документа.