Спеціальні системи електрозв’язку

Існують спеціальні системи електрозв’язку. До них відносяться системи телеметрії (телевимірювань), телесигналізації, телекерування, радіолокації, радіонавігації та інші.

Системи телеметрії призначені для виконання наступних операцій:

- вимірювання параметрів, що характеризують різні процеси, що відбуваються у шкідливих середовищах, в недоступних місцях або на віддалених об’єктах;

- передачі повідомлень про результати вимірювань;

- прийому, накопичення, обробки і видачі даних для використання.

Об’єктами телеметрії можуть бути, наприклад, космічні кораблі, а вимірюваними параметрами – тиск, температура, склад середовища, фізичні і біологічні дані космонавтів, технічні характеристики пристроїв корабля. Передавачі систем телеметрії являють собою автоматичні датчики, здібні вимірювати і перетворювати вимірюваний параметр в електричний сигнал. При передачі таких сигналів зазвичай використовуються телеграфні коди. Сигнали передаються по типовим дротовим і радіоканалам зв’язку. В прийомних пунктах дані або зразу заводяться в ЕОМ, або фіксуються реєструючими пристроями. Системи телеметрії придатні для односторонньої передачі інформації від датчика в пункт збору і обробки даних, являються загальними для багатьох систем.

Системи телесигналізації і телекерування призначені для передачі спеціальних повідомлень – наказів на віддалені або недоступні об’єкти з центру керування. Повідомлення при цьому мають дискретних характер і представляють собою цифрові дані. В передавачах цих систем повідомлення за допомогою кодів перетворюються в дискретні сигнали, що передаються по каналу зв’язку. Приймачі у відповідності з прийнятими сигналами виконують автоматичне включення пристроїв, які виконують визначені функції по сигналізації, регулюванню, настроюванню і керуванню різними процесами.

Системи телеметрії, телесигналізації і телекерування часто працюють взаємозв’язно, утворюючи комплекси, що звуться автоматичними системами керування (АСУ).

Електрозв’язок широко використовується для виявлення нерухомих і рухомих об’єктів при відсутності видимості або великій віддаленості для спостереження, вимірювання і дослідження параметрів пересування або процесів, які відбуваються на об’єктах. Цей напрямок розвитку електрозв’язку отримав назву радіолокації. Принцип радіолокації заснований прийомі відображених від спостережуваних об’єктів радіохвиль, випромінюваних передавачем. Випромінювання і прийом радіохвиль виконується радіо направленою антеною. При цьому положення антени буде вказувати напрямок на ціль (об’єкт), а дальність до цілі буде визначатися швидкістю розповсюдження радіохвиль (3х10⁸ м/с) і часом, що минув з моменту випромінювання імпульсу до прийому відображеної хвилі. Саме ці відображені хвилі фіксуються прийомною частиною системи і використовуються для отримання потрібної інформації. Для аналізу і обробки інформації часто використовуються обчислювальні машини, сполучені з радіолокатором.

Електрозв’язок використовується також для отримання кораблями, літаками і іншими об’єктами свого місцезнаходження на поверхні землі або в космосі. Ці задачі виконують спеціальні системи електрозв’язку, які звуться радіонавігаційними. Вони складаються з двох або декількох стаціонарних і постійно працюючих радіо передаючих станцій з відомими координатами розташування, що називаються радіомаяками. Бортові радіоприйомні і інші пристрої по сигналам, що приймаються від радіомаяків, визначають місце розташування рухомого об’єкта.