ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС МАШИНИ

Бойова машина піхоти (рис. 1.1, 1.2, 1.3) є гусеничною, плаваючою бойовою машиною, яка має озброєння, броньовий захист і високу маневреність. Вона є основним бойовим засобом механізованих підрозділів.

Рис. 1.1. Бойова машина піхоти (БМП - 2). Вигляд ззовні

Призначення машини - підвищити мобільність, озброєність і захищеність піхоти, що діє на полі бою в умовах застосування противником як звичайної, так і зброї масового ураження.

Машина озброєна 30-мм автоматичною гарматою 2А42 з дво-стрічковим живленням, стабілізованою в двох площинах, спареним з гарматою 7,62-мм кулеметом ККТ і пусковою установкою для боротьби з броньованими цілями з машини і поза нею.

Озброєння, встановлене в БМП, дозволяє вести боротьбу з різними цілями, включаючи танки і бойові гелікоптери.

На машині встановлені пристрої, призначені для захисту екіпажу та обладнання всередині машини від дії ударної хвилі і проникаючої радіації при вибуху ядерних боєприпасів, для захисту від хімічної біологічної зброї, а також для захисту екіпажу від радіоактивного пилу при русі машини по зараженій місцевості.

Для постановки димових завіс із метою маскування машина обладнана термодимовою апаратурою і системою пуску димових гранат. Для тралення мін на машину може бути встановлене тральне обладнання.

Машина може долати водні перешкоди на плаву, використовуючи для пересування гусеничний рушій, а також пристосована для авіадесантування.

Бойовий розрахунок машини складається з десяти чоловік: екіпаж – три чоловіки (командир, механік-водій, оператор-навідник) та сім стрільців-десантників. Десант може вести прицільний вогонь з особистої зброї через амбразури машини, розміщені в десантному відділенні і відділенні керування.

Рис. 1.3. Компоновка бойової машини піхоти:

1 – силове відділення; 2 – бойове відділення; 3 – десантне відділення; 4 – відділення керування

Загальна будова. Основними частинами машини є броньовий корпус і башта, озброєння, прилади прицілювання й спостереження, система боєживлення, силова установка, силова передача, ходова частина, електрообладнання та засоби зв'язку, система захисту від зброї масового ураження, пожежне обладнання, система постановки димових завіс, пневмообладнання. На машині є комплект возимих запасних частин, інструменту і приладдя (ЗІП).

Компоновка. За розміщенням екіпажу, механізмів і обладнання всередині машина умовно розділена на чотири відділення (рис.1.3): керування 4 (попереду, зліва), силове 1 (попереду, справа), бойове 2 (посередині), десантне 3 (у кормовій частині).

1.1. Відділення керування

Відділення керування розміщене в носовій частині корпуса машини. Воно обмежене праворуч перегородкою силового відділення, ліворуч – лівим бортом машини. У відділенні керування розміщені робочі місця механіка-водія і десантника. Загальний вигляд відділення керування показаний на рис.1.4.

Робоче місце механіка-водія обладнане: сидінням 56; контрольно-вимірювальними приладами; приладами освітлення і сигналізації; чотирма приладами спостереження ТНПО-170А; гіронапівкомпасом ГПК-59; органами керування машиною, приладами і виконавчими механізмами; апаратом А-3 ТПУ; приладом радіаційної і хімічної розвідки; засобами пожежогасіння 121; системою очищення приладів спостереження.

Робоче місце десантника обладнано: сидінням 53, амбразурою для стрільби з особистої зброї (у лівому борту корпуса), приладами спостереження ТНП-165А і ТНПО-170А, апаратом А-3 ТПУ.

Крім того, у відділенні керування розміщені ФВУ, опалювач, балон пневмосистеми 54, а також місця для укладки ЗІП.

1.2. Силове відділення

Силове відділення (рис.1.5) розміщено в правій передній частині корпуса і відокремлено від всієї машини теплозвукоізоляційною перегородкою, в якій є люки для доступу до агрегатів. У силовому відділенні розташовані агрегати силової установки і силової передачі з системами, які їх обслуговують.

Двигун і коробка передач 81 об'єднані в силовий блок, а радіатор системи охолодження 43, радіатор системи змащування двигуна 91, радіатор системи гідрокерування та змащування силової передачі 94, ежектор 90 і повітроочисник – в блок охолодження і повітроочистки.

Праворуч від двигуна розміщені водовідкачувальний насос 85, маслобак 88 із котлом підігрівача, автомат тиску АДУ-2С із вологомасловідокремлювачем і насосним вузлом підігрівача.

1.3. Бойове відділення

Бойове відділення розміщено в середній частині корпуса машини безпосередньо за силовим відділенням. Воно включає башту і частину корпуса, обмежену перегородкою силового відділення спереду і огородженнями сидінь десанту позаду. Загальний вигляд бойового відділення показаний на рис.1.8.

У башті встановлені гармата 2А42 і спарений із нею кулемет ККТ. На підлозі, що обертається, змонтовані магазин ККТ і система, яка забезпечує стрічкове живлення гармати снарядами. На даху башти встановлена пускова установка для ПТКР. У башті обладнані робочі місця оператора (рис. 1.6) і командира (рис. 1.7).

На робочому місці оператора розміщені: сидіння, приціл БПК-1-42, пульт керування стабілізатором, три прилади спостереження ТНПО-170А і один прилад ТНПТ-1, поворотний механізм башти, підніймальний механізм спареної установки, апарат А-2 ТПУ, коробка КР-60 обігріву приладів спостереження, пульт керування системою 902В, стопор башти, балон системи очищення приладів.

На робочому місці командира розміщені: люк командира з приладами спостереження ТКН-ЗБ з освітлювачем ОУ-3ГА2, ТНПО-170А, ТНПТ-1; сидіння; механізм повороту люка командира; приціл 1ПЗ-3; пульт керування стабілізатора; радіостанція Р-173; апарат А-1 ТПУ; бачок і крани системи очищення приладів.

Крім того, в башті встановлені: блок керування і комутації БУ-25-2С, вузли стабілізатора, укладка ПТКР, апаратура керування пусковою установкою 9П135М.

У корпусі бойового відділення на правому борту встановлені кріплення для укладки трьох ПТКР, в ніші правого борту укладається в'ючний пристрій пускової установки 9П135М, передбачені укладки для боєкомплекту і ЗІП.

1.4. Десантне відділення

Десантне відділення розміщене в кормовій частині машини. Воно обмежене правим (рис.1.9) і лівим (рис.1.10) бортами корпуса та розділене на дві частини середнім паливним баком і контейнером електрообладнання.

У десантному відділенні – шість робочих місць для стрільців-десантників, по три в кожній частині. Частково основою для сидінь служать бічні баки, встановлені справа і зліва від середнього бака.

На кожному робочому місці є прилад ТНПО-170А для спостереження за місцевістю при русі по-бойовому, амбразури для ведення стрільби із кулеметів КК (передні) і автоматів АКМ (решта), місця для укладки майна десантників.

Для виходу і входу десанту в кормі машини є двоє дверей. Для спостереження за місцевістю в них встановлено два прилади ТНПО-170А, а в лівих дверях – ще й амбразура для стрільби з АКМ. Над сидіннями в даху розміщені два люки для виходу десанту на плаву, ведення вогню по повітряних цілях і спостереження за місцевістю на марші.

У контейнері електрообладнання розміщені: дві акумуляторні батареї, агрегати електрообладнання та опалювача десантного відділення. Крім того, в десантному відділенні розміщені: коробка КР-60 обігріву приладів спостереження і стекол кульових опор; два вентилятори відсмоктування порохових газів; апарати А-3 і А-4 ТПУ; ручний вогнегасник; водовідкачувальний насос; насос ТДА; місця для укладки боєкомплекту (АКМ, КК), радіостанції Р-126 (у ніші правих дверей) і ЗІП.

Питання для самоконтролю

1. Надати визначення та розкрити призначення бойової машини піхоти.

2. Розкрити загальну компановку бойової машини піхоти.

3. Загальна будова бойової машини піхоти.

4. Розкрити бойовий розрахунок машини.

5. Обладнання робочого місця механіка-водія.

6. Обладнання робочого місця десантника у відділенні керування машини.

7. Обладнання робочого місця оператора в бойовому відділенні машини.

8. Обладнання робочого місця командира в бойовому відділенні машини.

9. Обладнання робочих місць стрільців-десантників у десантному відділенні машини.

Розділ 2

БОЙОВА І ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Розділ 3

КОРПУС І БАШТА

Броньовий корпус машини і башта служать для розміщення і захисту екіпажу, озброєння, боєприпасів, агрегатів і механізмів машини від ураження вогнем противника, для захисту екіпажу від проникаючої радіації ядерного вибуху, від пилоподібних радіоактивних речовин, наведеної радіації, дії отруйливих речовин і біологічних засобів.

Корпус

Корпус є остовом, який з’єднує в єдине ціле всі агрегати і механізми машини, сприймає навантаження, що виникають при русі, подоланні перешкод і стрільбі, та, крім того, забезпечує необхідний запас плавучості машини.

Корпус машини виготовлено із сталевих броньових листів, які мають диференційну товщину і являє собою зварну коробку складної конструкції.

Із зовнішнього боку до нижнього похилого листа носової частини машини приварюються буксирні крюки із пружинними защіпками і вушка для кріплення машини при транспортуванні, платики і вушка для кріплення тралового обладнання.

У верхньому похилому листі є отвір, який закривається відкидним ребристим листом 2 (рис. 3.1).

По бортах машини приварені обмежувачі 57 для зменшення вигину передніх балансирів, відбійники 59 гусеничних стрічок для виключення пошкодження корпуса передніх гідроамортизаторів гребенями гусеничних стрічок.

На передніх похилих листах приварені штуцера 65 для з'єднання пневмосистеми тралового обладнання із пневмосистемою машини.

На верхніх бортових листах виконані амбразури для установки і ведення вогню з кулеметів КК і автоматів АКМ. Амбразури закриваються броньовими кришками.

На броньовому листі кормової частини приварені кронштейни для кріплення дверей 31 і вушка 39 для кріплення машини при транспортуванні

Дах корпуса складається із знімного даху 9 і незнімних листів. У даху передбачені люки для доступу до двигуна, для входу і виходу екіпажу й десанту, отвори для заправки ПММ і охолоджувальної рідини, для установки габаритних ліхтарів, повітрозабірної труби, шахти для установки приладів спостереження. З лівого боку корпуса приварені поручні.

Днище корпуса виконане із листів легованої сталі. Для обслуговування агрегатів машини в днищі є отвори з пробками і лючки, закриті кришками. Для поліпшення умов життєзабезпеченості екіпажу силове відділення ізольоване від залюднених відділень машини теплозвукозахистною перегородкою.

У перегородці передбачені люки, закриті кришками 4 (рис. 3.2), 5, 6, 11, 18 для доступу до вузлів силового відділення, отвори для тяг приводів керування, проводів електрообладнання, з’єднувального вала КП.

Крім того, на корпусі приварені інші деталі для кріплення обладнання машини і деталі, що забезпечують жорсткість корпуса.

3.1.1. Люк механіка-водія

Люк механіка-водія розміщений в передній частині корпуса і призначений для входу і виходу механіка-водія та для спостереження за місцевістю при водінні машини по-похідному.

З метою герметизації люка по периметру отвору обичайки приклеєне ущільнювальне кільце, на яке спирається кришка 2 (рис. 3.3) люка, і встановлений додатковий запірний пристрій, що складається з рукоятки 10, яка обертається відносно нерухомого кронштейна 11 та тяги 9, що при закриванні кришки люка вводиться в паз скоби 1, привареної до кришки люка. Для запобігання від ударів об кромку люка передбачено гумове обрамлення.

Для відкриття і закриття кришки люка, а також для фіксації її у відкритому або закритому положенні служить ексцентриковий замок, встановлений в стакані 4. Стакан кріпиться болтами на горизонтальній частині даху праворуч від люка.

На верхньому кінці валика 8 закріплений кронштейн 3, до якого приварена кришка люка. Кронштейн має зовнішній стопор 14 для фіксації кришки люка 6 у відкритому положенні. На нижньому кінці валика 8 закріплена рукоятка 12 з ексцентриками.

На стакані 4 встановлені обмежувач 15 ходу рукоятки і стопор 13 для фіксації рукоятки 12 при закритому люку.

Для підіймання та опускання кришки люка необхідно відтягнути рукоятку 12 і перемістити її у вертикальній площині до упору в обмежувач 15; для відкриття кришки обернути рукоятку 12 в горизонтальній площині, при цьому кришка люка відводиться вправо до упору. Для стопоріння кришки повернути рукоятку 12 вниз і зафіксувати в отворі.

3.1.2. Люк десантника у відділенні керування

Люк розміщений в даху корпуса за люком механіка-водія, призначений для входу і виходу десантника та спостереження за місцевістю в похідному положенні (при відкритій кришці люка).

Герметизація люка по периметру забезпечується гумовим ущільненням 4 (рис. 14), а щільне прилягання кришки до ущільнення – замком клинової дії.

У стакані 3 і на різьбовому валику 5 замка є пази під спеціальний ключ, яким замок відкривається зовні машини.

З середини на різьбовому валику 5 виконаний чотиригранник для кріплення ручки 6 із клином. У гнізді ручки встановлений підпружинний фіксатор 7 для фіксації ручки 6.

Підтискання кришки може регулюватися в процесі експлуатації шляхом вкручування або викручування різьбового валика 5, для чого ручка 6 замка попередньо має бути знята. Регулювання не повинне порушувати роботу кінцевого вимикача закриття люка при закритій до упору ручці 6.

У відкритому положенні кришка 2 фіксується підпружиненим стопором 1 при відкритті кришки до упору.

Для зняття кришки люка зі стопора 1 потрібно повернути рукоятку 8 стопора на себе.

Для полегшення відкриття кришки 2 люка та утримання її від різкого падіння при закриванні встановлений торсіон 9.

3.1.3. Люки у десантному відділенні

Люки служать для виходу десанту на воді, для спостереження на марші при русі по-похідному. Крім того, при необхідності люки можуть бути використані для ведення стрільби. Конструктивно люки виконані однаково.

Кришки люків кріпляться за допомогою порожнистих осей до петель, приварених до даху корпуса. У порожнистих осях проходить торсіон. Один кінець торсіона закріплений в петлі, привареній до кришки люка, а інший – в кронштейні, привареному до кришки корпуса.

Герметизація люка по периметру забезпечується гумовим ущільненням, а щільне прилягання кришки до ущільнення – замком клинової дії.

Втулка 3 (рис. 3.5) кріплення замка вварена в отвір даху. На втулці є обмежувач ходу рукоятки. Усередині втулки встановлений замок 2, на кінці якого кріпиться пальцем 9 кронштейн 8, який з’єднаний з рукояткою 12 валиком 11. На валик встановлюється пружина 10.

Для відкриття кришки 4 люка необхідно відтягнути рукоятку 12 замка вниз (до виходу зуба рукоятки з зачеплення з втулкою 3) і повернути рукоятку 12 проти годинникової стрілки. Рукою підняти кришку 4 до стопоріння її у відкритому положенні. Стопоріння кришки відбувається при збігу отвору в секторі 36 (див. рис. 3.1) із стопором, який під дією пружини входить в отвір сектора. Торсіон служить для полегшення відкриття кришок люків і виключення травмування при їх закриванні.

Щоб закрити кришку люка, потрібно відтягнути рукоятку стопора, кришка опуститься до проміжного положення. Після цього потягнути кришку за ручку 6 (рис. 3.5) до повного прилягання кришки 4 і, відтягнувши рукоятку замка вниз, обернути її за годинниковою стрілкою.

Люк над двигуном

Кришка 8 (рис. 3.1) люка шарнірно з’єднана з дахом і кріпиться до неї болтами. Герметичність забезпечується гумовим ущільненням кришки. Для відкриття кришки люка відкрутити болти і підняти її за кільце.

3.1.5. Лючок підігрівача

Лючок підігрівача розміщений на днищі корпуса і призначений для випуску газів при роботі котла підігрівача.

Лючок закривається кришкою. На верхній кінець осі кришки накручена гайка 8 (рис. 3.6) і закріплена рукоятка 7. Вісь і кришка мають ущільнення. Закрите положення кришки лючка фіксується гайкою, а відкрите – стопором 9.

Для відкриття лючка відкрутити гайку 8, встановлену під рукояткою 7, яка має ліву різьбу, і повернути рукоятку від борту до упору. Кришка лючка буде закрита і затягнута, якщо повернути рукоятку 7 до упору болта 5 в упор 2 і закрутити гайку 8.

3.1.6. Двері

Двері 31 (див. рис. 3.1) розміщені в кормовій частині машини. Вони виконані з броньованої сталі, мають шахти для установки приладів ТНПО-170А, а в лівих дверях шарову опору для ведення вогню з автомата. Конструктивно двері виконані порожнистими і служать одночасно паливними баками. Для заправки палива служить заправна горловина, що закривається пробками 33.

Двері закриваються замками. Замки встановлені в отворах обох дверей і однакові за будовою. Кожен замок складається із вставки 22 (рис. 3.7), ввареної в отвір дверей, защіпки 23 і осі 15. На осі встановлені пружина 14, обгінна муфта 26 і дві рукоятки – внутрішня 12 і зовнішня 19. У паз рукоятки 19 встановлений фіксатор 17 для фіксації рукоятки. Зовні цей паз закритий шайбою 20. У фіксаторі і в шайбі є отвір під спеціальний ключ, яким можна вкрутити або викрутити фіксатор. У паз рукоятки 12 встановлена кнопка 29 стопора 13.

Для щільного закривання дверей при русі на плаву обертати штурвал 1 за годинниковою стрілкою. Обертання передається на гвинт 8, який переміщає притискач 7. Двері підтягуються. Для відкриття дверей із середини обернути штурвал 1 проти годинникової стрілки повністю, натиснути на кнопку 29 і повернути рукоятку 12 вниз. При цьому повертаються вісь 15, важіль 25 і зовнішня рукоятка, вісь закручує пружину 14, а важіль 25, стискуючи пружину 30, відводить защіпку 23.

Якщо рукоятка 12 буде відпущена, пружина 14, розкручуючись, поверне вісь 15 у вихідне положення. Вісь, у свою чергу, відведе важіль 25 і звільнить пружину 30, яка видвине защіпку 23.

Для відкриття дверей зовні машини (при вкрученому фіксаторі) спеціальним ключем розстопорити фіксатор 17 рукоятки і повернути рукоятку вниз. Відкрити двері до установки на стопор 38 (див. рис. 3.1). Перш ніж закрити двері, необхідно зняти їх із стопора 38: зовні машини – натисненням на стопор, із середини – натисненням на кнопку 23 (див. рис. 1.10). При натисненні на кнопку дверей попередньо відштовхнути від себе у бік відкриття.

3.1.7. Крила корпуса із спрямувальним апаратом

Крила служать для підвищення запасу плавучості, а разом із спрямувальним апаратом – для підвищення швидкості руху машини на плаву.

Кожне крило складається з трьох частин 44 (див. рис. 3.1), 52, 61 коробчатого типу, виконаних з листів алюмінієвого сплаву, і поплавця 63 із сталевих листів.

Для збереження запасу плавучості машини (при пошкодженні або пробитті листів крил) внутрішні порожнини крил і поплавців заповнені водонепроникним матеріалом.

Крила кріпляться до корпуса болтами з відкидними шайбами, а між собою частини крил з'єднуються планками і болтами.

Спрямувальний апарат 42 складається з корпуса і п'яти жорстко закріплених на ньому лопаток. Апарат кріпиться до борту і до полиці корпуса.

3.1.8. Хвилевідбивний щиток

Щиток призначений для оберігання носової частини машини від заливки водою і для створення додаткової підіймальної сили при русі на плаву. Він є алюмінієвим штампованим листом і кріпиться петлями до нижнього похилого листа корпуса.

Піднімання та опускання хвилевідбивного щитка здійснюється пневмоциліндрами через систему важелів, встановлених на бортах машини. Повітря в пневмоциліндри подається краном 7 (див. рис. 12.8) керування хвилевідбивним щитком. Рукоятка 5 (див. рис. 12.8) крана має два фіксовані положення – ПІДН. і ОПУЩ., відповідно піднятому та опущеному положенням щитка.

Конструкція лівого і правого важільних механізмів керування хвилевідбивним щитком однакова. При переведенні рукоятки крана в положення ПІДН. повітря під тиском поступає в порожнину а (рис. 3.8) пневмоциліндра 6. Поршень починає переміщатися, шток 7 втягується і зв’язана з ним рейка 8 провертає зубчастий сектор 10, встановлений на шліцьовому кінці вала 12 проти годинникової стрілки. Закріплений на зовнішньому кінці вала важіль 15, повертаючись разом із віссю, через важіль 17 діє на щиток і піднімає його. На скосі корпуса під важелем 15 встановлений упор 14, що обмежує поворот важеля 15. Висота упору підібрана така, щоб важіль 15 при повороті пройшов лінію, що з’єднує вісь обертання важеля 15 з віссю пальця 20, при цьому унеможливлюється складання щитка під натиском води. Самовільному поверненню важеля 15 запобігає пружина 4.

Коли рукоятка 5 (див. рис. 12.8) крана буде переведена в положення ОПУЩ., повітря поступить у порожнину б (рис. 3.8) пневмоциліндра, шток 7 висунеться, рейка 8 проверне зубчастий сектор 10 за годинниковою стрілкою, а важелі 15 і 17, діючи на щиток, складуть його.

3.1.9. Захисний ковпак механіка-водія

Ковпак служить для захисту механіка-водія від пилу, дощу і снігу при русі по-похідному і встановлюється на люк механіка-водія.

Основні деталі захисного ковпака – три щитки 2 (рис. 3.9), 5, 11 і тент 22. Кожен щиток складається з рамки із подвійним електрообігрівним склом. Переднє скло 4 має склоочисник 7.

Кріплення щитків ковпака на основу 13 – шарнірне, що дозволяє складати його перед укладкою в сумку.

До основи 19 приклепаний тент 22. Щитки 2, 5, 11 з основою 13 і тент 22 з'єднуються за допомогою крючків 3, 8 і замків 24. До люка механіка-водія захисний ковпак кріпиться замками 12, 17, 21.

3.1.10. Установка і зняття ковпака механіка-водія

Встановити передній щиток 5 і бічні щитки 2, 11 у вертикальне положення так, щоб у пази бічних щитків зайшли скоби переднього щитка 5 і крючки бічних щитків.

При установці тенту 22 до щитків необхідно завести крючки основи 19 за пальці основи 13 і натягнути уверх так, щоб торці щитків зайшли в обідки 18, 23, після чого затягнути замки 24.

Продіти крючки основи 13 в скоби на корпусі, накинути крючки в люку механіка-водія, замки 12, 17, 21 – затягнути.

Від'єднати від коробки КР-55 обігріву приладів спостереження розетку кабелю підключення обігріву приладів спостереження механіка-водія. Приєднати розетку 15 роз'єму до коробки КР-55 обігріву.

При знятті ковпака необхідно від'єднати розетку 15 роз'єму від коробки КР-55 обігріву і приєднати кабель підключення обігріву приладів спостереження механіка-водія. Зняти ковпак, скласти і укласти в сумку.

3.1.11. Промивання механізму замків дверей

Інструмент і приладдя: ключ 19х22, молоток, вороток (у ящику механіка-водія), дизельне паливо.