Субтропічний географічний пояс

В субтропічному географічному поясі виділяють 5 природних зон: 1) вічнозелених твердолистих лісів і чагарників; 2) напівпустель і пустель; 3) степів; 4) прерій; 5) мусонних мішаних лісів.

Зона середземноморських твердолистих лісів і чагарниківрозташована на західному узбережжі материка на південь від 42⁰ пн. ш. і до південного кордону США. Зима там тепла (середня температура січня + 8...+ 10⁰С) з рясними опадами (річна кількість атмосферних опадів 500-600 мм). Проте літо прохолодне, що зв’язано з охолоджуючим впливом холодної Каліфорнійської течії. Середня температура найтеплішого місяця (вересень) всього + 14...+ 18⁰С. В зоні виділяють дві підзони: північну і південну.

Відмінною особливістю північної підзони є ліси із секвої вічнозеленої або червоного дерева (Seguoia sempervirens), що росте в нижньому гірському поясі до висоти 1000 м на гірських коричневих грунтах, і секвої гігантської або мамонтова дерева (Seguoiadendron giganteum), що росте у висотному інтервалі 1200-1400 м. Секвоя вічнозелена – гігантське дерево висотою до 112 м і діаметром до 11 м, що росте зазвичай разом із дугласовою ялицею, соснами, дубами, суничним деревом (Arbutus menziesii) і підліском із рододендрона. Секвоя гігантська досягає висоти 85 м при діаметрі стовбуру до 10-15 м і росте разом із сосною Ламберта (Pinus Lambertiana) і ялицею однокольоровою.

Рослинний покрив південної, більш сухої підзони, утворюють вторинні вічнозелені рідколісся і чагарники під загальною назвою чапараль, що дуже нагадують середземноморський маквіс. Ця рослинна формація включає різні види твердолистих вічнозелених дубів і понад 100 видів кущів, з яких найбільш характерними є аденостама або чамиз (Adenostoma fasciculatum) – ксерофіт з голкоподібними листями, толокнянка (Arctostaphylos), цеанотус (Ceanothus cuneatus), жостер шафранний (Rhamnus crocea), лавровишня падуболиста (Prunus ilicifolia). Типовими грунтами чапаралі є сіро-коричневі. На значній площі чапараль випалений і заміщений фруктовими садами.

Зона субтропічних напівпустель і пустель займає південну частину Великого Басейну і північ внутрішньої частини Мексиканського нагір’я. Середня температура січня + 4...+ 8⁰С, проте при вторгненні холодного повітря з півночі температура може знижуватися до – 15...– 20⁰С. Середня температура липня сягає + 25...+ 33⁰С. Середня кількість річних опадів змінюється в межах зони від 50-100 до 400 мм. Для рослинності субтропічних напівпустель і пустель характерні розріджені формації вічнозеленого креозотового куща (Larrea tridentata) і сукуленти. Креозотовий кущ росте на відстані 6-15 м один від одного і може до року обходитись без дощу. Разом із ним зустрічається дрібний напівкущик франсерія (Franceria dumosa). У більш зволожених місцях зустрічається мескитова трава (Hilaria rigida). Серед сукулентів велика кількість різноманітних кактусів, у тому числі ендемічний гігантський канделяброподібний (Carnegica gigantea) висотою до 10-12 м, що живе до 150-200 років (він у змозі накопичувати 2-3 тис літрів води та існувати без її поповнення більше року), колоноподібний (Lemairocereus thurberi), кулеподібний (Ferocactus wislizenii), подушкоподібний (Mammilaria mikrocarpa) тощо. Поширені опунції (Opuntia engelmanii, O. bigelovii), юкки (Jucca), у тому числі деревоподібні висотою до 12 м, агави (Agave amerikana), кактусоподібний колючий кущ окотилло (Fouguieria splendens), деревоподібний кущ пало-верде (Cercidium microphyllum), що живе 300-400 років. Хоча більшість рослин субтропічних пустель є вічнозеленими, лише сукуленти залишаються зеленими цілий рік: під час засухи у них відмирають кінчики коренів. У квітні всі рослини вкриті листям, проте протягом травня-червня (сухий сезон) більша частина рослин висихає. Типовими грунтами зони є сіроземи. У фауні ссавців переважають гризуни: кенгуровий і деревний щури, зайці, кролі, миші, сіра білка та ін. З копитних зустрічаються чорнохвостий олень, антилопа керво, товстоногий баран, пекарі, із хижаків – койот, оцелот, ягуарунді, з плазунів – два види великих і отруйних ящірок отрутозубів, гримуча змія, аспид, степний удав та ін. Різноманітні птахи, що влаштовують свої гнізда серед кактусів: кактусовий в’юрок, американський чиж, коноплянка, джила, карликова сова. Багато комах, особливо жуків, характерні також павукоподібні – скорпіони та ін.

Зона субтропічних степів розміщується східніше зони напівпустель і пустель, де вже відчувається дія літнього мусону. Замість рідких кущиків лободи і полину там розстеляється густий злаковий покрив. Проте зволоження там менше, ніж в степах помірного поясу, де значну кількість води дає танення снігового покриву. У рослинному покриві домінують аристида або “дротяна трава” (Aristida longiseta), грама (Bouteloua gracilis), мескитова трава (Hilaria rigida). Серед злакового покриву розкидані колючі пустельні чагарники: мескитове дерево (Prosopis juliflora), низькорослі акації (Acacia farnesiana, A. greggi), креозотовий кущ (Larrea tridentata), ефедра, флоуренсія та ін. Поширені і сукуленти: опунція (Opuntia), юкка (Jucca). Під субтропічною степовою рослинністю формуються сіро-коричневі ґрунти. Територія субтропічних степів використовується головним чином для пасовищного скотарства і в меншій мірі для землеробства при наявності штучного зрошення.

Зона прерій розміщується східніше зони степів, ближче до атлантичного сектору материка і тому має більше зволоження при сприятливих температурних умовах. Річні суми опадів складають 700-900 мм. Внаслідок сприятливих кліматичних умов прерія у природному стані являє собою високотравний степ із злаків висотою до1,5 м. У злаковому покриві переважають численні види бородача (Andropogon furcatus, A. saccharoides, A. glomeratus, A. ternarius), ковила (Stipa leucotricha), пирій (Agropyron smithii). До них домішуються представники різнотрав’я із яскраво зафарбованими квитками: флокс (Phlox paniculata, P. setacea), анемона (………………….) та ін. По килиму злакової рослинності розкиданий кущ – мескитове дерево (Prosopis juliflora). Пануючими ґрунтами в зоні прерій є червонувато-чорні і чорноземоподібні або брюніземи.

Зона субтропічних мусонних мішаних лісів. Клімат зони – субтропічний мусонний. Середня температура липня складає + 25...+ 28⁰С, січня – від + 2...+ 4⁰С на півночі до + 12...+ 14⁰С на півдня. Річна кількість опадів дорівнює 1200-1500 мм. Для рослинного покриву характерна значна участь сосен, серед яких домінують тверда або скипидарна (Pinus rigida), короткохвойна (P. echinata), віргінська (P. virginiana), ладанна (P. taeda), довгохвойна або болотна (P. palustris), пізня або озерна (P. serotina), карибська або хлистова (P. caribaea) та ін. Листяні породи представлені багатьма видами дуба (Quercus montana, Q. virginiana, Q. coccinea, Q. velutina та ін.), гикорі (Carya alba), тюльпанним деревом (Liriodendron tulipifera), ліквідамбром (Liguidambar styraciflua), магнолією (Magnolia grandiflora). У знижених місцях панує болотний кипарис (Taxodium distichum), що сягає висоти 45 м. У підліску зустрівається карликова пальма сабаль (Sabal minor). Узбережжя вкриті мангровими лісами. Ґрунти представлені жовтоземами і червоноземами. Їх колір обумовлений нагромадженням у ґрунті окислів кремнію, заліза та алюмінію, які і надають ґрунту жовтого або червоного забарвлення. Червоноземи займають переважно підвищені і краще дреновані ділянки території. Жовтоземи займають низовинні морські узбережжя і особливо велике поширення мають на півострові Флорида.

Для тваринного світу характерні види, що є типовими для зони широколистих лісів: віргінський олень, чорний ведмідь, рись, дика кишка, пума, сіра і звичайна лисиці, видра, ондатра, опосум, єнот, сіра і червона білки. Багато змій, серед яких отруйні гримуча і щитомордник. Крім того, зустрічаються тварини, що є звичайними для тропічних широт, наприклад, міссісіпський алігатор, велика водоплавна алігаторна черепаха, жаба-бик, із птахів – папуги, кілька видів колібрі та ін.