Субарктичний географічний пояс

В субарктичному географічному поясі виділяють дві природні зони: тундри і лісотундри. Зона тундри займає північну частину субарктичного поясу: північне узбережжя материка, південну частину Канадського Арктичного архіпелагу і південну, позальодовикову окраїну Гренландії. На сході материка південна межа тундри опускається до 54-55⁰ пв. ш., що пояснюється впливом холодної Лабрадорської течії. Навіть на материку тундрові ландшафти формуються під сильним впливом океану, який особливо помітний в літній час, коли мусоноподібні вітри з Північного Льодовитого океану помітно знижують температуру повітря. Середня температура липня не перевищує + 10⁰С. Середня температура січня – 30⁰С. В рослинному покриві переважають мохово-лишайникові і трав’яно-мохові асоціації із травами тонконіг (Poa abbreviata), вівсяниця коротколиста (Festuca brachyphylla), квасениця (Oxyria digina), жовтець (Ranunculus acer, R. auricomis), крупка (Draba L.), ломикамінь (Saxifraga rivularis), кассіопея (Cassiope tetragona), фіппсія (Phippsia algida), полярний мак, кущиком дріада (Dryas integrifolia) тощо. Проте, на відміну від арктичної тундри, рослинний покрив представлений не тільки мохами і травами, але і окремими видами кущів. У захищених від вітру місцях поширені формації з карликової берези (Betula glandulosa), верби (Salix arctica), вільхи (Alnus ovata), багна (Ledum decumbens), брусниці (Vaccinium vitis), лохини (Vaccinium uliginosum) iз мохами і лишайниками у нижньому ярусі. На заболочених ділянках панують осока (Carex misandra) і пухівка (Eriophorum L.). У грунтовому покриві переважають тундрово-глейові грунти, що поєднуються з торф’янисто- та муловато-болотними.

Тваринний світ тундри бідний і доволі одноманітний. Найбільш характерними є білий ведмідь, полярний вовк, песець, полярна ласка, північний олень карибу, заєць-біляк, лемінг. Іноді зустрічається майже винищений мускусний вівцебик. З птахів зустрічаються сніжна сова, кречет, куріпка.

Зона лісотундри займає південну частину субарктичного поясу в континентальній частині Канади. Літо тепліше і триваліше, ніж в зоні тундри. Середня температура липня сягає + 15⁰С. Проте зима не менш сувора, ніж в зоні тундри. Середня річна сума опадів коливається в межах 150-450 мм. Грунти сильно перезволожені і заболочені внаслідок незначного випаровування і наявності багаторічної мерзлоти. В грунтовому покриві домінують торф’яно-глейові та глейово-підзолисті грунти. Рослинність приблизно у рівній мірі представлена лісовими і тундровими асоціаціями. Тундрова рослинність з широким представництвом чагарників і окремими групами дерев вкриті вододільні простори. Лісова, переважно хвойна рослинність займає долини річок. Найбільш поширеними видами деревної рослинності є чорна (Pikea mariana) і біла (Pikea glauca) ялини, модрина (Larix laricina). Зрідка зустрічаються бальзамічна ялиця (Abies balsamea), бальзамічна тополя (Populus balsamifera) та біла або паперова береза (Betula papyrifera), а також зарості стелюхового ялівця (Juniperus communis). У замкнених зниженнях поширені торф’яні сфагнові болота з чагарничками (брусниця, болотний мирт та ін.) та чорною ялиною і модриною по окраїнах. Тваринний світ набагато різноманітніше тундрового, оскільки для нього характерне поєднання тундрових і тайгових видів. Зустрічаються північний олень карибу, бурий ведмідь, вовк, лисиця, росомаха, горностай, ласка, песець, бобер, норка, ондатра, куниця та ін. Росомаха – смілий та відважний хижак, дуже сильний для своїх розмірів; вона може звалити оленя і навіть молодого лося. Їй потрібна доволі велика територія для полювання, яку вона відважно захищає від посягань порушників. Колись вона користувалась репутацією дуже агресивної тварини, що не піддається прирученню. Проте з’ясувалось, що росомаха може бути дуже розумною, слухняною, ручною твариною.