Основні поняття податкового менеджменту та його функції.

В економічній літературі поняття «управління, менеджмент» визначаються як сукупність принципів, форм, прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення певного результату.

Об'єктом впливу в податковій сфері є відносини, що виникають між державою та платниками з приводу сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Органи законодавчої та виконавчої влади, контролюючи органи у сукупності з платниками податків створюють коло суб'єктів податкового менеджменту.

Метою податкового менеджменту на макроекономічному рівні є забезпечення доходної частини бюджету та впливу податків на розвиток підприємництва і соціальної сфери.

Метою податкового менеджменту на мікроекономічному рівні є своєчасне та повне виконання зобов'язань платника податків у відповідності з діючим законодавством за умов найбільш повного використання податкових стимулів (вигод, пільг тощо), які забезпечують зростання підприємницького прибутку. Податковий менеджмент на мікрорівні передбачає прогнозування і планування податків, податковий облік, внутрішній контроль оподатковуваних баз, але всі ці функції, звичайно, мають особливості, належні цілям та завданням мікроекономічного рівня.

Функції податкового менеджменту.Очевидно, що управління в сфері оподаткування починається з законотворчої діяльності органів законодавчої та виконавчої влади. В процесі цієї діяльності визначаються принципи оподаткування, встановлюються види податків і обов'язкових платежів та їх елементи (об'єкти, ставки, пільги тощо), розробляється механізм розрахунків з бюджетом.

Основними принципамисучасної податкової діяльності в Україні є:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання, включаючи нерезидентів, при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів;

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів та їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості положень і норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Функцію розробки та прийняття правових актів з оподаткування покладено на органи законодавчої та виконавчої влади.

Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні і міські ради встановлюють механізм справляння та порядок сплати місцевих податків відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України про оподаткування. Вони можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Якщо ратифікованими міжнародними договорами встановлені інші норми, ніж ті, що містяться у внутрішніх законах про оподаткування, застосовуються положення міжнародних угод.

Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів беруть участь у розробці напрямків бюджетно-податкової політики, плануванні податків, здійснюють керівництво виконанням бюджету, приймають нормативно-правові документи з питань оподаткування.

Державна податкова адміністрація України видає порядки, інструкції у випадках, передбачених податковим законодавством, вносить пропозиції щодо його удосконалення.

Органи державної податкової служби також оприлюднюють додаткові роз'яснення окремих положень податкового законодавства. Найбільш пріоритетними з них є роз'яснення Державної податкової адміністрації України, які є обов'язковими до виконання нижчими ланками податкової служби. Але податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта.

Наступною складовою податкового менеджменту є планування податків. Цей вид діяльності тісно пов'язаний з бюджетним менеджментом і передбачає визначення сум податків та обов'язкових платежів, які мають бути сплачені до бюджетів різного рівня.

Планування служить двом цілям, а саме:

- розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);

- визначає можливості збалансування доходів та видатків (аналіз дефіциту).

Фінансове планування (й особливо прогнозування) є важливим інструментом управління і дає реальні переваги, а саме:

- поліпшує якість прийняття фінансових рішень, пов'язує політику і бюджет для досягнення довгострокових планів;

- окреслює фінансове майбутнє і залишає час для запобігання несприятливим подіям, дозволяє визначити альтернативні шляхи вирішення зазначених проблем;

- сприяє відкритості управління і прозорості прийняття рішень. Правильний підхід до прогнозування залежить від періоду часу, який розглядається. Для того щоб бути ефективними, прогнози не обов'язково повинні бути точними. Фактично в прогнозуванні точність менш важлива, ніж процес. Процес сам по собі може підняти ефективність планової діяльності. Наприклад, якщо орган місцевого самоврядування прогнозують недостачу доходів через два роки, розмір дефіциту менш важливий, ніж факт, що він був присутній. Якщо органи місцевого самоврядування своєчасно займуться вирішенням проблеми майбутнього дефіциту - це значить, що процес прогнозування змусив відповідальних осіб за прийняття рішень почати діяти раніше, ніж вони б це зробили, поліпшуючи в такий спосіб майбутню фінансову ситуацію.

Якщо строки визначені днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо кінець строку припадає на день неробочий, то останнім днем вважається перший після нього робочий день (ст.87 Цивільного процесуального кодексу України). Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газета «Урядовий кур'єр» (ст. І Указу Президента України від 10.06.97 р. №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»), а також газета «Голос України» (п. 1 ст. 6.10.3 Регламенту Верховної Ради України від 27.07.94 р. №129/94-ВР).

Метод експертної оцінки покладається на багаторічний досвід, знання й ознайомленість з питаннями доходів та видатків для підготовки прогнозу. Переваги «експертного» методу: здатність складати відносно точні прогнози. Недоліки: відсутність ясної встановленої техніки, що ускладнює визначення того, що було вірно чи невірно при аналізі методики прогнозування.

Прогнозування тенденцій - це техніка, що цілком покладається на час, як єдину визначальну перемінну. Техніка тенденцій залежить від щорічних змін у перемінній попереднього року (наприклад, джерело доходу). Визначаючи зміни за минулі роки, деякі доходи можна спрогнозувати досить точно. Техніка тенденцій припускає, що рівень росту в майбутньому році буде таким же, як і в останні роки. Це припущення може бути більш реалістичним, якщо зміни та їх вплив більш точно виміряні.

Висновки щодо типу змін, які відбулися, дають декілька варіантів їх використання в прогнозуванні, а саме:

- якщо перемінна в минулому році не змінилася, можна припустити, що вона буде незмінною на прогнозований період;

- якщо перемінна в минулому році постійно зростала, можна припустити, що вона буде продовжувати щорічно зростати приблизно в тих же абсолютних розмірах;

- якщо перемінна щорічно мала, приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу.

Метод тенденцій - надійний інструмент для доходів не занадто чутливих до економічних умов.

Детерміністичний підхід використовує не час, а інші фактори для «визначення» прогнозованих показників. Ці фактори можуть включати зміни в населенні, нові пільги чи інші соціальні й економічні перемінні, які безпосередньо впливають на доходи. Найбільш розповсюджені визначальні прогнози ґрунтуються на попередньо установленій формулі в розрахунку прогнозованих доходів. Наприклад, якщо визначити, що середній розмір сплати фіксованого податку становить 60 гривень з суб'єкта підприємницької діяльності, а також се­редній приріст платників, що переходять на сплату фіксованого податку протягом наступного року, - 1200 осіб, то можна припустити додатково збільшення надходжень у сумі 72000 тис. гри.

«Визначальне» прогнозування покладається на використання середніх величин, які особливо не відчувають значних змін, але використання середніх величин може зменшувати розмір прогнозованих доходів, якщо економіка на підйомі, та переоцінювати їх в економіці, яка переживає спад.

Економетричне чи статистичне прогнозування поєднує економічні принципи і статистичні теорії. Економетричні моделі дозволяють розглянути вплив декількох перемінних на доходи шляхом визначення незалежних перемінних, що найбільш прийнятні для відповідних даних. Ці перемінні можуть використовуватися для прогнозування майбутніх змін джерела доходу (наприклад, податку на прибуток). Тобто економетричне прогнозування найбільш підходить для прогнозування перемінної частини доходів, що залежить від економічних умов.

Щоб забезпечити надходження запланованих сум платежів у бюджет, потрібно здійснювати контроль за дотриманням вимог податкового законодавства. Отже, податковий контроль - це ще одна складова податкового менеджменту. Податковий облік, у свою чергу, створює необхідні умови для реалізації контрольно-перевірочних функцій. Він включає облік платників, облік податкових баз, нарахованих і фактично сплачених сум до бюджету та інших показників. На думку фахівців, податковий контроль залишається основною ланкою серед функцій органів податкової служби. Функції податкових інспекцій на 90% складаються з робіт зі здійснення контролю щодо вчасності подання платниками податків податкових декларацій (розрахунків), правильності визна­чення об'єктів оподаткування, обчислення та сплати податків [63].

Основне навантаження з контролю за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків та обов'язкових платежів лягає на податкові органи. Тому остання складова охоплює питання організації управління в сфері оподаткування. Від структури і функцій податкової служби в значній мірі залежить якість податкової роботи, виконання планів та завдань, ефективність всієї діяльності.

1.1. Державна податкова служба України: структура і завдання.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» визначає статус і правові засади функціонування податкової служби, її структуру, функції, призначення керівників, права і обов'язки посадових осіб податкових органів, основні завдання податкової міліції.

Слід зазначити, як змінилася підпорядкованість органів державної податкової служби. Якщо спочатку вони діяли при Міністерстві фінансів, то з 1996 року Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Крім того, якщо раніше спеціальні підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері оподаткування, підпорядковувались органам внутрішніх справ, то з указаного терміну податкова міліція є структурним підрозділом Державної податкової адміністрації України.

Система органів державної податкової служби має трьохрівневу структуру:

I рівень - Центральний апарат ДПС України;

ІІ рівень - державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

III рівень - державні податкові інспекції (ДПІ) в районах, містах та районах у містах.

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані податкові інспекції.

Державну Податкову службу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Завданнями органів державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів і обов'язкових платежів;

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків.

У складі органів державної податкової служби знаходяться спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція. Податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є:

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

- запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

- забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, Державною казначейською службою України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, уста­новами банків, а також з податковими службами інших держав.

Законом «Про державну податкову службу в Україні» визначено статус посадової особи податкових органів. Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. У разі прийняття на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін від шести місяців до одного року. На роботу до органів державної податкової служби не можуть бути прийняті особи, яких було засуджено за вчинення корисливих злочинів.