Окремо зупинимося на травматизмі в агропромисловому комплексі.

В аграрно-промисловому комплексі збільшується клас професійного ризику галузі, а багато підприємств працюють взагалі за межею професійного ризику.
Світ визнає сільське господарство однією з найбільш травмонебезпечних галузей економіки. Цьому сприяє низка об’єктивних факторів. Це сезонність робіт і стислі терміни їх виконання, нерівномірність навантаження робітників протягом року, розпорошеність працівників на великій території, доступність виробничих площ та робочих місць, вплив погодно-кліматичних факторів, які часто класифікуються як екстремальні, наявність технічних засобів як джерел травмування тощо. Про стан, у якому нині перебуває охорона праці в АПК, «ПБ» свідчить виступ голови Профспілки працівників агропромислового комплексу Володимира Чепури на парламентських слуханнях у Верховній Раді.
Безпрецедентна за масштабами і темпами реформа в аграрному секторі, яку було проведено в Україні, до традиційних проблем охорони праці сільськогосподарських підприємств – складний фінансовий стан, невідповідність вітчизняної техніки вимогам нормативних актів з охорони праці, експлуатація машин, механізмів, що виробили свій ресурс, – додала ще низку економічних і організаційних. По-перше, втрачено систему управління охороною праці, виникли складнощі у кваліфікованому обслуговуванні нових агроформувань, приватних підприємств, фермерських і особистих селянських господарств, кількість яких значно зросла. Сьогодні, наприклад, у приватному секторі виробляється до 80–90% м’ясної та молочної продукції. Робітники повинні бути захищеними, незважаючи на реформування АПК.

Так, повинні. На більшості підприємств питанням охорони праці приділяється певна увага і роботодавцями, і профспілковими комітетами. На жаль, є й такі керівники «нової» генерації, які, проявляючи правовий нігілізм, нехтують законодавством з охорони праці. Вони вважають, що, сплативши до Фонду соцстраху від нещасних випадків символічний тариф у розмірі 0,2% від фонду заробітної плати, вирішили всі проблеми безпеки праці на підприємстві, в організації. В АПК також незадовільно вирішується питання кадрового і фінансового забезпечення охорони праці. І це при тому, що щороку, за оцінками Фонду соцстраху, збільшується клас професійного ризику галузі, а багато підприємств працюють взагалі за межею професійного ризику. Склалася ситуація, коли приватні агрофірми сьогодні не контролюють ні галузь, ні територіальні органи управління на місцях, що призводить до високого рівня виробничого травматизму на таких підприємствах. Проблема охорони праці в АПК – одна з найгостріших у країні, хоч статистика свідчить, що за останні п’ять років виробничий і загальний травматизм знизився більше, ніж удвічі. Це пояснюється значним зменшенням кількості працівників на сільськогосподарських підприємствах, а також відтоком трудового ресурсу у приватний сектор. Однак навіть при такій позитивній тенденції щодо зниження виробничого травматизму рівень його залишається високим і може бути зіставний лише з травматизмом у вугільній галузі. За даними Держгірпромнагляду, за 2005–2009 роки в АПК травмовано на виробництві 10318 осіб, у тому числі 878 – смертельно.

Майже щодня травмується п’ять працівників, у тому числі один – смертельно.
Отже, реальний стан травматизму і в АПК не відповідає статистичним даним. Роботодавці і в АПК не проводять заходи щодо поліпшення умов праці.
На 1 працівника в сільськогосподарському виробництві на охорону праці за рік витрачається менше 100 грн., що не може давати об’єктивно сталого зниження травматизму. Якщо проаналізувати не тільки абсолютні показники травматизму, а й відносні – коефіцієнт частоти, коефіцієнт важкості травматизму, що дають більш повне й об’єктивне уявлення щодо його стану не тільки в системі АПК, але і в цілому по державі, – то побачимо парадоксальні явища, коли при зменшенні коефіцієнта частоти (в АПК – з 1,24 до 1,17) спостерігається збільшення коефіцієнта важкості (з 40,7 до 42,8). Про що це свідчить? Явище, яке спостерігається протягом останніх п’яти років, свідчить, що виробничий травматизм приховується від розслідування або, за результатами розслідування, не пов’язується з виробництвом, що знаходить своє підтвердження у державній формі звітності ф. 7ТНВ. Відповідно до цієї звітності, до 35% і загального, і смертельного травматизму, що трапляється на виробництві в АПК, не пов’язується з виробництвом. Це підтверджується і практичною роботою Профспілки на місцях.

Держгірпромнагляд постійно організовує цільові перевірки підприємств АПК щодо безпеки праці сторожів та охоронників, с.г. підприємств під час виконання весняно-польових робіт, підприємств із зберігання та переробки зерна, підприємств з виробництва солоду та пива, що дали змогу максимально усунути виявлені недоліки з охорони праці.

Державними інспекторами з нагляду в АПК за 2009 р. проведено 19 тис. оперативних перевірок підприємств АПК. Під час перевірок призупинялось понад 28 тис. робіт і об’єктів. До адміністративної відповідальності притягнуто 12293 працівників, з них керівників підприємств – 4270.

Протягом 2009 р. на підприємствах АПК травмовано 1238 працівників, що на 466 менше ,ніж за 2008 р. (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1.