Профілактичні заходи щодо поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості праці

Як свідчать статистичні дані, втрати аграрних підприємств від захворювань внаслідок несприятливих умов у декілька разів перевищують фінансові збитки від аварій та нещасних випадків на виробництві. А вони теж не малі. Мають місце ще й соціальні наслідки високого рівня захворюваності. Широкий спектр професійних, виробничих та неспецифічних захворювань у сільському господарстві робить надзвичайно актуальним проблему профілактичних заходів.

Для ефективного попередження захворювань, збереження здоров’я та працездатності робітників, зменшення соціально-економічних наслідків керівники та менеджери підприємств, їх структурних підрозділів повинні не тільки знати типові захворювання представників аграрних професій, але й вміти розробляти та впроваджувати всі необхідні профілактичні заходи з урахуванням вимог гігієни праці та виробничої санітарії. У першу чергу відмітимо найважливіші серед цих заходів:

– навчання працівників безпечним методам роботи з усвідомленим

урахуванням всіх небезпек та шкідливостей, що несе та чи інша професія;

– професійний відбір кандидатів на посаду з виявленням їх придатності до роботи в умовах впливу того чи іншого негативного фактора;

– проведення регулярних планових медоглядів робітників, які працюють у шкідливих умовах;

– здійснення постійної санітарно-освітньої роботи;

– механізація, автоматизація процесів, проведення технологічних, санітарно-гігієнічних та інженерно-технічних робіт по ліквідації або суттєвому ослабленню джерел шкідливості й небезпечності, зниження важкості та напруженості праці;

– раціоналізація та оптимізація режимів праці й відпочинку або повна

заборона деяких видів робіт (наприклад, з пліснявими матеріалами);

– обов’язкове використання засобів колективного або індивідуального

захисту в шкідливих і небезпечних умовах та виконання всіх вимог гігієни праці й особистої гігієни;

– безкоштовна видача спецхарчування, молока та інших профілактичних

продуктів;

– допомога в наданні хворим працівникам путівок для санаторно-курортного лікування та ін.

Умови праці в рослинництві залежать від рівня механізації культур, що вирощують, від технології їх вирощування, машин, що застосовують, а також від організації праці.

Основним напрямком в оздоровленні умов праці в рослинництві є комплексне використання техніки. Це дозволить зменшити трудомісткість робіт, виключити ручну працю і підвищити ефективність використання машин.

Важливе значення в оздоровленні умов праці має організація праці , яка сприяє рішенню ряду питань, у тому числі усуненню небезпечних і шкідливих факторів, забезпеченню спецодягом, захисними пристосуваннями і пристроями; упровадженню раціональних змінних, добових, тижневих і річних режимів праці й відпочинку.

Складання організаційно-технічних карт по проведенню окремих польових робіт є ефективною формою підвищення рівня організації праці, за якою санітарна служба повинна вести постійний контроль.

Сучасна техніка в основному відповідає вимогам гігієни праці і ергономіки. Практично до допустимого рівня знижений шум на робочих місцях механізаторів, рівень вібрації на сидінні механізатора. Механізатор може відрегулювати сидіння відповідно до свого зросту, жорсткість сидіння – відповідно до маси тіла, тиск у шинах для зменшення вібрації.

Для забезпечення нормального мікроклімату в кабіні механізатор повинен своєчасно і грамотно проводити технічне обслуговування випаровуючого кондиціонеру.

Перед початком роботи з пестицидами необхідно проводити медичне обстеження працівників, навчати їх прийомам само- і взаємодопомоги, санітарно-просвітницьку роботу у формі випуску санітарних бюлетенів, радіопередач, лекцій і бесід.

У період застосування пестицидів необхідно організувати контроль за правильністю їх використання.

При виконанні різних видів робіт, при значному ущільненні робочого дня, з великими енергетичними затратами необхідно запроваджувати короткочасні перерви (10–15 хвилин через 2 години). Такі перерви звичайно не знижують продуктивності праці, але поліпшують функціональний стан організму працівників.

Для проведення оздоровчих заходів в овочівництві відкритого ґрунту важливо:

– забезпечити механізацію в першу чергу найбільш трудомістких і важких робіт (посадка, прополювання, полив, збирання), для чого необхідно прискорити удосконалення конструкцій серійних машин і випуск нових машин, що відповідають гігієнічним вимогам;

– обладнувати складні агрегати, на яких працюють великі групи людей,

раціональною системою двосторонньої сигналізації з кожного робочого місця (томатозбиральні комбайни, розсадопосадочні і прополочні машини);

– з метою ліквідації необхідності в допоміжних робітниках при механізованій посадці розсади забезпечувати вирощування розсади, яка відповідає вимогам стандартів.

При проведенні заходів по оздоровленню умов праці в овочівництві закритого ґрунту необхідно передбачити:

– боротьбу з перегрівом культиваційних приміщень (затінення покрівель,

інтенсивне провітрювання, застосування систем випаровуючого охолодження та ін.);

– забезпечення відповідним спецодягом для виконання повсякденних і

спеціальних робіт;

– організацію централізованих систем приготування і роздачі робочих

розчинів пестицидів і мінеральних добрив;

– встановлення систематичного контролю за наявністю пестицидів у повітрі робочої зони, овочах і технологічних відходах;

– застосування прогресивних способів обігріву;

– подальше впровадження процесів механізації й автоматизації агротехнічних операцій з використанням механізмів і агрегатів, які виключають забруднення повітряного середовища токсичними і шкідливими домішками (електротрактори, електрокари, електромотиги й ін.);

– впровадження передових прийомів організації праці й відпочинку

овочівників, покращення медичного забезпечення працівників.

При проведенні заходів по оздоровленню умов праці у тваринництві необхідно передбачити:

– удосконалення механізації та автоматизації виробничих процесів з

урахуванням вимог та досягнень гігієни, ергономіки і психофізіології праці;

– загальне санітарне прибирання приміщень;

– забезпечення безперебійної роботи вентиляційних систем;

– герметизація обладнання для кормоприготування і кормороздачі,

механізоване прибирання приміщень від пилу зі зволоженням (для зменшення пилу);

– для зменшення мікробної забрудненості необхідно застосовувати бактерицидні лампи.

У комплексі лікувально-профілактичних заходів, направлених на своєчасне виявлення, лікування та попередження захворювань працівників, значне місце повинні займати попередні та періодичні медичні огляди, профілактичні щеплення.

На кожній виробничій дільниці необхідно організувати санітарні пости з аптечками, навчити механізаторів само - та взаємодопомозі, проводити широку роз’яснювальну, санітарно-освітню роботу (санітарні бюлетені, радіопередачі, лекції, бесіди та ін.).

2.4. Втрати від травматизму, захворювань та аварій (2009–2010 рр.)

Під контролем територіальних органів Держгірпромнагляду перебуває майже 870 тис. підприємств, більше ніж 750 суб’єктів господарювання різних форм власності та видів діяльності, які експлуатують майже 4 млн. виробничих об’єктів. Чисельність працівників, зайнятих на цих підприємствах, –

14 млн. 386 тис. осіб.

В Україні на даний час зареєстровано у Фонді соціального страхування від нещасних випадків 1342278 підприємств, установ і організацій незалежно від їх форми власності та виду економічної діяльності.

Офіційна статистика стану виробничого травматизму в Україні за роки незалежності свідчить про суттєве стійке падіння виробничого травматизму, як загального, так і зі смертельним наслідком. Так, загальний травматизм у 2009 р. зменшився порівняно з 1992 р. у 10 разів, а зі смертельним наслідком – майже у 4 рази.

За цей час на 30% зменшилась загальна чисельність робітників на підприємствах і організаціях. У той же час із розрахунку на 100 тис. працюючих кількість травмованих на виробництві зменшилась із 600 осіб до 86, у тому числі зі смертельним наслідком – з 13 до 5.

Але відношення кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком до кількості випадків травмування на виробництві порівняно з 1992р. збільшилась з 21 до 55. На сьогоднішній день в Україні кожний 18-й випадок травмування – зі смертельним наслідком.

За оцінкою Міжнародної організації праці у світі 1 смертельний випадок – на 763 травмованих. Це свідчить про те, що значна кількість випадків травмування на виробництві з легким і середнім ступенем тяжкості просто приховуєтьсяроботодавцями від розслідування й обліку.

Таке масове приховання випадків травмування працівників на виробництві або переведення їх у категорію, «не пов’язану з виробництвом», звільняють роботодавця від проведення профілактичних заходів щодо створення здорових і нешкідливих умов праці, а Фонд соціального страхування – від необхідності компенсацій шкоди потерпілим. Сотні тисяч травмованих і більше тисячі сімей загиблих на виробництві щорічно залишаються незахищеними від наслідків нещасних випадків. Усе це призводить до зростання соціальної напруги у суспільстві.

За 2010 рік порівняно з 2009 роком кількість травмованих осіб зменшилася на 3,9% (з 13 633 до 13 109), у т.ч. кількість травмованих смертельно знизилася на 8,1% (з 702 до 645).

Значне зниження виробничого травматизму відмічається у таких регіонах України: Волинська область – на 19% (з 339 до 275 осіб); Тернопільська область – на 20% (з 110 до 88); Хмельницька область – на 20% та місто Севастополь – на 22 відсотки.

Проте у деяких регіонах відмічається збільшення виробничого травматизму, зокрема, у Полтавській області – на 26% (з 275 до 346 осіб); Черкаській області – на 10% (з 173 до 191); Харківській області – на 3% (з 476 до 490).

Найбільша кількість страхових нещасних випадків зареєстрована у Донецькій (36,2%), Луганській (14,2%) і Дніпропетровській (7,6%) областях. Кількість травмованих осіб у цих областях складає близько 58% від загальної кількості по Україні.

104 особи (1% від загальної кількості травмованих по Україні) отримали травми на виробництві у стані алкогольного сп'яніння. Зокрема, 58 осіб отримали травми із смертельним наслідком при виконанні таких робіт: вирощування зернових та технічних культур – 25 осіб; будівництво будівель – 12 осіб; будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць та при підземному видобуванні кам'яного вугілля – по 4 особи тощо.

Якщо протягом останніх п'яти років в Україні намітилась тенденція до зниження виробничого травматизму, то ситуація з професійними захворюваннями залишається нестабільною, а їх рівень високим.

У 2010 році порівняно з 2009 роком кількість випадків професійних захворювань на виробництві зменшилася на 18% (з 6048 до 4965).

Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована в Донецькій (28,8%), Луганській (26,6%), Дніпропетровській (19,7%) і Львівській (10,5%) областях. Кількість профзахворювань у цих областях складає близько 85,6% від загальної їх кількості по Україні.

Зниження професійних захворювань відмічається у Донецькій області – на 22% (з 1 834 до 1432); Дніпропетровській області – на 28% (з 1365 до 977); Львівській області – на 18% (з 630 до 519).

Ріст зареєстрованих професійних захворювань відмічається у Вінницькій області – на 6 випадків (з 7 до 13), у Закарпатській області – 3 випадки.

Аналіз професійної захворюваності по галузям промисловості свідчить, що найвищий рівень профзахворювання спостерігається у вугільній, металургійній, та машинобудівній галузях.

Домінантними причинами формування несприятливих умов праці у цих галузях економіки залишаються недосконалі технології, використання застарілого обладнання, машин і механізмів та їх несправність, неефективність та невикористання працівниками засобів захисту, порушення правил охорони праці, режимів праці і відпочинку.

В Україні найбільш травмонебезпечними галузями залишається вугільна, агропромисловий комплекс, машинобудування і соціально-культурна сфера. На підприємствах цих галузей протягом 2009 р. травмувалося 74% від загальної кількості травмованих на виробництві в Україні, а загинуло – 57%. Аналіз свідчить, що 66% нещасних випадків сталися з організаційних причин.

Профілактичних заходів проводиться мало. На відшкодування збитків потерпілим тратиться у 5–7 разів більше, ніж на покращення умов праці. Виплати Фонду соціального страхування на відшкодування збитків потерпілим уже досягли 1,8 млд. грн. щорічно.

Однією з найбільш серйозних проблем виробничого травматизму являється залучення до виконання робіт працівників без оформлення трудових відносин. Як наслідок, роботи підвищеної небезпеки виконуються саме цією категорією робітників, і вони не мають права на соціальний захист, а роботодавець не несе ніякої відповідальності за наслідки нещасних випадків.

Ось чому ніхто не знає точно, скільки людей кожний рік отримують виробничі травми в Україні. Роботодавці безбожно приховують травматизм, навіть смертельний. Заступник голови Федерації профспілок України

С.Я. Українець на парламентських слуханнях у Верховній Раді розповів про те, що вони провели виявлення прихованих нещасних випадків по Україні. За один тільки рік 680 випадків, із них 6 – смертельних, прихованих від розслідування й обліку. Але гірше всього те, що безсоромні роботодавці просто не оформляють трудові відносини із працівниками. За оцінкою профспілок, не менше 2 млн. осіб працюють у шкідливих умовах, не оформлені трудові відносини і числяться до того ж у кадрових агентствах по працевлаштуванню.