Управління фінансуванням необоротних активів

Фінансування відновлення операційних необоротних активів складається з трьох варіантів:

1. Весь обсяг відновлення даних активів фінансується за рахунок власного капіталу.

2. Змішане фінансування відновлення операційних необоротних активів (власний і довгостроковий позиковий капітал).

3. Відновлення активів за рахунок фінансового кредиту (фінансовий лізинг).

Вибір даного варіанта здійснюється з урахуванням таких факторів:

· достатність власних ресурсів для забезпечення економічного розвитку підприємства в майбутньому періоді;

· досягнення співвідношення використання власного і позикового капіталу, що визначає рівень фінансової стійкості підприємства;

· доступність довгострокового фінансового кредиту для підприємства.

Одним з найважливіших завдань у процесі фінансування відновлення окремих видів операційних необоротних активів є вибір альтернативного варіанта, тобто придбання даних активів у власність або їх оренда.

Орендні чи лізингові операції можуть здійснюватися у формі оперативної фінансової, поворотної й іншої форм лізингу (оренди) необоротних активів.

Оперативний лізинг – це господарська операція, яка передбачає передачу орендарю права користування основними засобами, які належать орендодавцю, на термін, що не перевищує їх повної амортизації, з обов'язковим їхнім поверненням власнику після закінчення терміну дії лізингової угоди. Основні засоби, передані в оперативний лізинг, залишаються на балансі орендодавця.

Фінансовий лізинг – придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних засобів з подальшою передачею їх у користування орендаря на термін, що не перевищує періоду повної їхньої амортизації з обов'язковою наступною передачею права власності на ці основні засоби орендарю. Основні засоби, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних засобів орендаря.

Поворотний лізинг (оренда) – господарська операція, яка передбачає продаж основних засобів фінансовому інституту з одночасним зворотним одержанням цих основних засобів в оперативний чи фінансовий лізинг. У результаті цієї операції підприємство отримує фінансові кошти, які може використовувати на інші цілі.

Переваги лізингу (оренди):

1. Збільшення обсягу і диверсифікованість господарської діяльності підприємства без істотного розширення обсягу фінансування його необоротних активів.

2. Економія фінансових ресурсів на початковому етапі використання орендованих основних засобів.

3. Зниження ризику втрати фінансової стійкості (оперативний лізинг не веде до росту фінансових зобов'язань, а є позабалансовим фінансуванням основних засобів).

4. Зниження потреби в активах, у розрахунку на одиницю реалізованої продукції, тому що орендовані види основних засобів перебувають на балансі орендодавця.

5. Зниження бази оподаткування прибутку підприємства. За чинним законодавством орендна плата включається до складу собівартості продукції, що знижує розмір балансового прибутку підприємства.

6. Звільнення орендаря від тривалого використання капіталу в незавершеному будівництві при самостійному формуванні основних засобів (фінансування наукових розробок, будівельно-монтажних робіт, освоєння нового виробництва).

7. Зниження фінансових ризиків, пов'язаних з моральним старінням і необхідністю відновлення основних засобів.

8. Найпростіша процедура одержання й оформлення в порівнянні з одержанням і оформленням довгострокового кредиту.

Недоліки лізингу (оренди):

1. Подорожчання собівартості продукції, тому що розмір орендної плати вищий, ніж розмір амортизаційних відрахувань.

2. Прискорена амортизація може бути здійснена лише за згодою орендодавця.

3. Істотна модернізація устаткування і майна неможлива без згоди орендодавця, що обмежує швидкість його відновлення з метою підвищення рентабельності використання.

4. Недоодержання доходу у формі ліквідаційної вартості основних засобів при оперативному лізингу, якщо термін оренди збігається з терміном повної їхньої амортизації.

5. Ризик непродовження оренди при оперативному лізингу.

При прийнятті управлінських рішень про придбання чи оренду певних видів основних засобів головним критерієм є порівняння сумарних потоків платежів при різних формах фінансування відновлення майна.

Результати розробленої політики управління необоротними активами відображаються в зведеному плановому документі – балансі потреби у відновленні і фінансуванні необоротних активів.

Фінансування оновлення необоротних активів підприємства здійснюється за такими двома варіантами: використання власного капіталу підприємства; змішане фінансування за рахунок власного і позикового капіталу.

При виборі варіантів фінансування необоротних активів підприємства враховуються нижченаведені основні фактори:

- визначається достатність власних фінансових ресурсів для оновлення необоротних активів і забезпечення економічного розвитку підприємства в майбутньому періоді;

- розраховується вартість довгострокового фінансового кредиту в порівнянні з прибутком, що генерується оновлюваними видами необоротних активів;

- вивчається досягнуте співвідношення використання власного і позикового капіталу, що визначає рівень фінансової стійкості підприємства;

- оцінюється доступність довгострокового фінансового кредиту для підприємства.

До традиційних інструментів довгострокового фінансування належать:

- звичайна акція - цінний папір, що дає П власнику право голосу на зборах акціонерів, а також право на одержання дивідендів;

- привілейована акція - цінний папір, що не дає її власнику права голосу на зборах акціонерів, але дає прибуток у вигляді фіксованих дивідендів;

- облігація - цінний папір, що засвідчує вкладення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати її номінальну вартість у передбачений термін зі сплатою фіксованого відсотка;

- кредитування - передбачає придбання підприємством устаткування та інших необоротних активів на підставі використання:

- проектних кредитів. Вони видаються під здійснення конкретних інвестиційних проектів, являють собою найбільш ризиковий вид довгострокового кредитування і видаються під розроблений бізнес-план;

- іпотечних кредитів. Вони являють собою довгострокові кредити під заставу нерухомості і земельних ділянок;

- кредитних ліній. Це найбільш гнучкий вид довгострокового кредитування. При цьому використовуються: рамкова кредитна лінія, що відкривається банком підприємству для оплати поставок у рамках одного великого контракту;

- револьверних кредитних ліній, що використовуються переважно в міжнародній практиці, являють собою ланцюжок продовжуваних в межах установленого терміну кредитних операцій;

- синдикованих кредитів. Ця форма використовується при фінансуванні дуже великих проектів, для яких проводиться спеціальне об'єднання кредитних ресурсів ряду банків, тобто утворюється синдикат.

Довгострокове фінансування необоротних активів підприємства пов'язане з використанням таких нетрадиційних Інструментів: опціон, заставні операції, лізинг, франчайзинг, процентні свопи.

Опціон надає право купувати або продавати певні види власності у певний час, за певною ціною і відповідно до угоди, в тому числі цінні папери.

На практиці використовуються різні види опціонів, у тому числі американський і європейський.

Опціон американський-являє собою опціонний контракт, на підставі якого надається право купівлі або продажу об'єктів опціонної угоди в будь-який момент до закінчення терміну дії опціону.

Опціон європейський - це опціонний контракт, що дає право купівлі або продажу об'єктів опціонної угоди тільки в момент закінчення терміну дії опціону.

Існують такі види опціонних контрактів:

- право на пільгову купівлю акцій;

- варант;

- опціон продавця (опціон ПУТ);

- опціон покупця (опціон КОЛЛ).

Отже, довгострокове фінансування виробничо-господарської діяльності підприємства включає традиційні і нетрадиційні фінансові інструменти. Оптимальне поєднання різних фінансових інструментів дає можливість забезпечити інвестиційну діяльність підприємства необхідними фінансовими ресурсами.