Тема 2. Загальні принципи побудови систем передачі даних

Етапи розвитку систем передачі інформації

Перші письмові згадки про винайдення способу передачі повідомлень відносяться до ІІ ст. до н. е. Давньогрецький історик Полібій описує факельний телеграф, який винайшли грецькі вчені Демокліт і Кеоксеон.

1800р. – італієць Вольта створив перше хімічне джерело струму.

1809р. – німецький вчений Дімерінг запропонував хімічний телеграф.

1832р. – росіянин Шилінг в Петербурзі побудував першу телеграфну лінію зв’язку.

1841р. – росіянин Якобі сконструював лінію з пишучим телеграфом.

1850р. – Якобі сконструював букводрукуючий пристій.

1866р. – прокладено кабель зв’язку через Атлантичний океан.

1876р. – Белл запатентував телефон.

1878р. – росіянин Махальський сконструював вугельний мікрофон.

1882-83рр. – побудовано телефонні станції в Одесі, Москві та Петербурзі.

1886р. – росіянин Голубицький розробив нову систему телефонного зв’язку з живленням від центральної батареї.

1895р. – Попов винайшов радіо.

1914р. – побудовано перші іскрові радіостанції.

1935р. – введено першу радіорелейну лінію зв’язку.

1947р. – фірма «Bell» розробила систему з імпульсно-кодовою модуляцією.

1957р. – запущено перший супутник.

1965р. – запущений супутник з ретрансляційною станцією на борту.

1964-66рр. – побудовано перші лазерні лінії зв’язку.

1970р. – американська фірма «Corning Glass Company» одержала надчисте скло. Це був початок ери волоконно-оптичного зв’язку.

Сучасні напрямки розвитку систем передачі інформації

1. Розвиток і вдосконалення систем з імпульсно-кодовою модуляцією ІКМ480, ІКМ1920.

2. Розвиток мобільного зв’язку завдяки застосуванню комп’ютерної техніки

3. Інтернет телекомунікації.

Для сучасного етапу характерна глобалізація і індивідуалізація передачі даних.

На даний час телефонним зв’язком охоплено 40-60% населення, мобільним зв’язком – 25-30%, інтернет зв’язком – 25-40%.

Тема 2. Загальні принципи побудови систем передачі даних

В телекомунікаційних системах загальноприйнятим є перетворення довільного інформаційного сигналу в електричне коливання напруги або в певний тип електромагнітної хвилі. При передачі повідомлення від джерела до отримувача необхідно створити канал зв’язку. Він повинен забезпечити послідовне перетворення інформаційного сигналу а(t) в сигнал повідомлення, транслювати сигнал повідомлення до певного виду, зручного для передачі через певний вид середовища, виділити на приймаючій стороні сигнал і відтворити з нього необхідну інформацію .

Канал зв’язку, що включає передаючу і приймальну частини називають ще системою передачі даних або телекомунікаційною системою. Назва “телекомунікаційна система” пішла від передачі різного типу інформації: акустичних, високочастотних повідомлень, телевізійного зображення і т. д.

В будь-якому каналі зв’язку діють електромагнітні завади, які призводять до спотворення сигналів. В результаті і можуть відрізнятися від їх аналогів на передаючій стороні.

Для перевірки достовірності використовують певні засоби контролю: таблиці кольоровості та контрастності для телевізійних сигналів, розрахунок кількості біт і т. д. Якість передачі даних визначається швидкістю, а відповідно і типом каналу зв’язку. Для передачі інформації використовують електричні і електромагнітні коливання, в діапазоні від до Гц. Діапазон від до називають діапазоном провідного мовлення; використовується для так званого кабельного зв’язку; - діапазон радіозв’язку; - радіорелейний зв’язок; - системи супутникового зв’язку; - системи оптичного зв’язку.