Загальні поняття про управлінські рішення

Управлінське рішення – це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення у відповідності з ціллю системи менеджменту.

Управлінське рішення – це початковий і основний момент в організації діяльності кожного керівника. У зв’язку з цим управлінське рішення може розглядатися як основний зміст процесу управління і важливий інструмент системного підходу до управляючого об’єкту.

Вимоги до управлінського рішення:

- наукова обґрунтованість, що передбачає врахування закономірностей розвитку об’єкта управління (технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності) ;

- цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинно мати мету, пов’язану із стратегічними планами розвитку об’єкта управління ;

- визначеність якісна і кількісна передбачає, що управлінське рішення покликане впливати на об’єкт управління і обов’язково має привести до якихось змін, які повинні бути виражені якісними та кількісними показниками ;

- правомірність передбачає дотримання, не порушення правових норм, що встановлені державою, вищим керівництвом організації, та не виходити за межі компетенції того , хто приймає рішення;

- оптимальність зумовлює потребу економічної доцільності: максимум прибутків при мінімумі затрат ;

- своєчасність передбачає, що терміни підготовки, прийняття, доведення до виконавців та контроль їх виконання не можуть бути надто довгими, щоб рішення встигало запобігти чи вирішити виниклу проблему .

- комплексність передбачає, що управлінське рішення задовольняє вимоги всіх складових процесу вирішення проблеми, як прямих так і опосередкованих; тобто забезпечення виконавців рішення необхідними ресурсами, потужностями, засобами тощо .

- гнучкість – крім того, що не тільки довготривалі рішення, можуть коригуватися під впливом змінних обставин але й мають допускати можливість прояву творчості виконавців для більш раціонального вирішення проблеми .

- повнота оформлення має виключити двоїстість розуміння завдань та непорозуміння між співучасниками їх виконання. Тому рішення належить формулювати лаконічно, чітко, вказуючи поряд з діями, які треба вчинити, і конкретні способи та засоби виконання дій, необхідні ресурси, терміни виконання, склад виконавців, форми контролю та обліку проміжних і кінцевих результатів , порядок взаємодії виконавців, правомірність документів , які можуть бути одержані щодо виконання рішення.

Прийняття рішення є основою управління. Своєчасно прийняте науково-обґрунтоване рішення стимулює виробництво, а слабке, або несвоєчасно прийняте – знижує результативність праці.

Потреба в прийнятті рішень обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми обставинами. Імпульсом до прийняття управлінського рішення є необхідність ліквідувати проблему, зменшити її актуальність.

Основними причинами виникнення проблем є наступні:

· недосконалі принципи діяльності організації;

· помилкові критерії оцінки діяльності організації, підрозділу або окремого працівника;

· порушення процесу досягнення поставленої цілі з помилкової або ініційованої причини;

· непередбачувані обставини (стихійні лиха, техногенні катастрофи, політичні та економічні катаклізми).

Термін „управлінське рішення” вживається в декількох значеннях:

1. обдумане намір зробити будь-що, що припускає попереднє усвідомлення цілей і засобів дії;

2. процес вироблення і прийняття найкращого варіанта (альтернативи) для вирішення виниклої проблеми або завдання;

3. фіксований управлінський акт;

4. вольовий акт керівника організації за вибором варіанта діяльності її персоналу при досягненні поставленої мети.

Найважливішою ознакою управлінського рішення є його безпосередня спрямованість на організацію колективної праці. Крім того, управлінське рішення як керуючий вплив на колективну працю приймається не всяким працівником, а лише суб’єктом управління – керівником організації (лінійним менеджером) або колегіальним органом (радою директорів). Істотним відмітною ознакою управлінського рішення є його прийняття лише в тому випадку, коли необхідно задіяти всю систему управління організацією, включити весь її механізм управління.

Теорія і практика управління підтверджують наступне:

1. прийняття управлінських рішень пов’язане з переробкою інформації, що відноситься до розв’язуваної задачі, і вибором на основі її аналізу і синтезу найбільш кращого варіанту дій;

2. варіант дій вибирається на основі критеріїв, обмежень і певних правил;

3. система критеріїв і правила прийняття управлінських рішень базуються на знанні закономірностей управління, обліку особливостей об’єкта прийняття рішень і конкретної ситуації, в якій воно приймається;

4. процес прийняття управлінського рішення охоплює елементи наукового знання, творчості та мистецтва управлінської діяльності;

5. конкретні управлінські рішення по специфічному змісту розрізняються, але мають також суттєві загальні властивості. Наприклад, в певний клас управлінських (організаційних) рішень звичайно включає відповіді на наступні питання: яка переслідується мета (або цілі); які можна використовувати засоби, ресурси, необхідні для досягнення даної мети; якими є завдання структурних підрозділів керованої організації; які способи слід використовувати для досягнення мети; якими є послідовність і порядок дії персоналу і т. п.

На рис. 1. показано механізм управління організацією та місце в ньому управлінського рішення (виходячи з кібернетичних уявлень).

Рис. 1. Механізм управління виробничим процесом

На рис. 1. керуюча підсистема належить виробничій системі; її управлінська діяльність виконується в замкнутому контурі за допомогою зворотного зв’язку, яка забезпечує вплив на виробничі фактори за рахунок власних ресурсів. Цим досягається самоорганізація виробничих систем. Керуючий механізм здійснює погодження входу і виходу системи. Робота цього механізму координується управлінськими впливами (управлінськими рішеннями осіб, які їх приймають). Особи, які приймають рішення, працюють на основі стратегічного плану, програми, алгоритмів і поточної інформації, що надходить від вищих органів управління, із зовнішнього середовища і виробничого процесу. Зі схеми видно, що управлінське рішення – основа управління.

Сутність управлінського рішення проявляється в людській діяльності, роль і місце рішення в процесі управління. Розробка, прийняття та реалізація управлінських рішень являють собою інтегрований процес людської діяльності, послідовну зміну його станів при виконанні особами, що приймають рішення, і їх апаратом управління функціональних обов’язків.