Концепція сталого (збалансованого) розвитку

На початку 90-х років з'явилася нова економічна теорія, яка отримала назву концепції "сталого розвитку", а пізніше – "збалансованого розвитку" (англ. мовою – sustainable development).

Концепція сталого розвитку була розроблена внаслідок усвідомлення:

1) катастрофічності сформованого типу економічного розвитку;

2) обмежених можливостей навколишнього середовища асимілювати відходи і забруднення, створені економічними системами;

3) вичерпності невідновлюваних природних ресурсів;

4) взаємозалежності всіх еколого-економічних процесів на нашій планеті.

Згідно з цією концепцією, захист природного навколишнього середовища, економічний та соціальний розвиток є сумісним. Можна сказати, що у 90-х роках відбулася зміна в розумінні і трактуванні традиційних моделей економічного зростання. Якщо попередні економічні моделі були орієнтовані на вкладення капіталу в техніку, технології, інфраструктуру, що забезпечували збільшення доходу, то сучасні концепції розглядають системи, в яких економічну діяльність пов'язано з необхідністю підтримувати рівновагу екологічних систем і використовувати природні ресурси на мінімально критичному рівні. При цьому зміщується акцент з економічного зростання на економічний розвиток.

Якщо економічне зростання передбачало збільшення протягом певного часу рівня реального валового національного продукту або споживання на душу населення, то економічний розвиток визначає процес, спрямований на досягнення не тільки економічних, але й певних соціальних цілей, серед яких освіта, охорона здоров'я, загальна якість життя і зміни, які призводять до покращання або прогресу. Отже, економічне зростання – це кількісна зміна параметрів економічної системи, а економічний розвиток – це виникнення якісних змін в економічній системі суспільства, які приводять до підвищення ефективності її функціонування та удосконалення базових елементів основних структур.

Особлива увага в новітніх теоретичних розробках приділяється збалансованості, що визначається як певні відносини між динамічними економічними системами та більшими за них екологічними системами, при яких існування людства може продовжуватися нескінченно, суспільство досягає матеріального благополуччя, і його культура розвивається. Ефекти від економічної діяльності залишаються в межах, які не дозволяють знищити різноманіття, комплексність та функції систем, які підтримують життя.

Існують відмінності збалансованого розвитку від стабільного зростання. Згідно з науковими концепціями, прийнятими у 80-х роках, стабільне зростання передбачає мінімальні коливання бізнес-циклу і підтримання максимальних темпів зростання внутрішнього валового продукту, тобто стосується лише економічних процесів.

Збалансований розвиток є процесом суспільного розвитку, при якому природні ресурси не виснажуються, підтримуються екологічні процеси і функції і не порушується цілісність екосистем. Навколишнє природне середовище займає центральне місце в економіці і розглядається як частина системи, що підтримує існування суспільства. Збалансований розвиток забезпечує зростання або підтримання матеріального достатку людства протягом тривалого часу. При цьому задоволення потреб сучасного покоління не зачіпає інтереси майбутніх поколінь. Отже, очевидним є те, що макроекономічні цілі суспільства змінюються. За останні півстоліття трансформація цілей відбувалася від економічного зростання до збалансованого розвитку (рис. 2).

Рис. 2. Трансформація макроекономічних цілей суспільства

Суттю концепції є досягнення сталості в трьох взаємопов'язаних системах: екологічній, економічній та соціальній. Суспільство людей покладає певні цілі на кожну з названих систем. Екологічна система повинна забезпечити генетичну різноманітність, сталість, біологічну продуктивність тощо. Цілі економічної системи спрямовані на збільшення виробництва товарів та послуг, забезпечення основних життєвих потреб та зменшення бідності тощо. Соціальна система повинна гарантувати різноманітність культур, соціальну справедливість.

Зважаючи на те, що, по-перше, не можливо досягнути максимум всіх цілей, по-друге, всі три системи є нестабільними, по-третє, існує конфлікт між цілями систем, пропонується визначити пріоритет, який обумовить стратегію розвитку. Для забезпечення збалансованого розвитку мають бути обрані цілі, які є об'єднуючими (інтегруючими), взаємопов'язаними і знаходяться в зоні перетину екологічних, економічних і соціальних систем

Для досягнення збалансованого розвитку суспільству необхідно здійснити:

1) демографічні перетворення для забезпечення збалансованого рівня народонаселення;

Збалансований рівень народонаселення передбачає саме таку кількість населення в країні, яке не створює навантаження на довкілля і не стимулює подальше збільшення масштабів виробництва і споживання;

2) економічні перетворення, спрямовані на реструктуризацію економіки, в основу якої має бути покладене співставлення екологічних можливостей з економічними потребами;

3) енергетичні перетворення, які б забезпечували ефективність виробництва з мінімальною шкодою для довкілля.

Енергетичні перетворення повинні забезпечити технологічні зміни, при яких відбувалося б мінімальне забруднення природного навколишнього середовища і мінімальне використання ресурсів біосфери. Енергетичні перетворення мають передувати процесу переходу від невідновлювальних до відновлювальних ресурсів і мінімальному використанню останніх, тобто до збалансованого використання ресурсів.

4) перехід до використання відновлювальних природних ресурсів;

5) політичні перетворення, спрямовані на перехід всіма державами світу до гармонійного співіснування країн між собою, збалансованого стану їх економічних, соціальних і екологічних систем.

Існують певні відмінності в цілях збалансованого розвитку для різних країн. Так, для розвинутих країн причинами погіршення стану довкілля є нераціональні структури споживання, тому основна мета збалансованого розвитку – свідоме обмеження споживання природних багатств для того, щоб наступні покоління теж могли ними скористатись.

Для країн з перехідною економікою необхідні перебудова нераціональної структури виробництва, подолання бідності, ефективне та бережне використання природних ресурсів, впровадження екологічно безпечних сучасних технологій.