Шум – це сторонній звук, який не містять цінної інформації, та заважає людині сприймати корисні звукові сигнали.

НОРМУВАННЯ ОСВІТЛЕННЯ виробничих приміщень

загальні вимоги до освітлення виробничого середовища

Освітлення відіграє важливу роль у будь якій діяльності людини. Світло не тільки сприяє виробничому процесу, але й корегує рівень збудженості працівника. Яскраве світло викликає бадьорість, а сутінки і темрява – призводять до сонливого стану людини, що може стати причиною нещасного випадку на виробництві. Тому одним з найголовніших факторів безпечних умов праці є раціональне освітлення робочих місць і виробничих приміщень взагалі.

Раціональне освітлення повинно бути:

– достатнім і рівномірним;

– не утворювати тіней на робочій поверхні;

– не засліплювати працівника;

– сприяти зручному виконанню роботи.

Світло – це випромінювання електромагнітних хвиль оптичного діапазону, які потрапляючи на сітчатку ока подразнюють її, і відображають на ній обриси предметів, від яких відбилися ці хвилі.

Діапазон електромагнітних хвиль видимого світла становить довжину від 380 до 780 нм (10-9). Цей діапазон розподіляється на під діапазони кольорів, які залежать від довжини електромагнітних хвиль, а саме:

– фіолетовий – 380 ... 450 нм;

– синій – 450 ... 510 нм;

– зелений – 510 ... 575 нм;

– жовтий – 575 ... 620 нм;

– червоний – 620 ... 780 нм.

Випромінювання нижче 380 нм. називається ультрафіолетовим, а випромінювання вище 780 нм. – інфрачервоним.

Ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання не сприймається оком людини, але вони спричиняють як позитивний так і негативний вплив на її організм.

Основні світлові характеристики

Освітлення характеризується кількісними та якісними показниками.

Кількісні показники світла визначають:

– силу світла (J кд);

– світловий потік (Ф лм);

– освітленість (Е лк);

– яскравість (L ніт).

Якісні показники освітленості характеризують:

– коефіцієнт відбиття (ρ);

– фон;

– контраст об’єкта з фоном (К)

КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ СВІТЛА

Сила світла (J кд) – це енергія світлового потоку, що випромінюється від єдиного точкового джерела світла.

За одиницю сили світла прийнята кандела(кд) або свічка (св), яку випромінює абсолютно чорне тіло площею в 1/60 см2, що приймається за світловий еталон.

1 св = 1,005 кд;

Світловий потік (Ф лм) – це інтенсивність світла, що випромінюється в тілесному куті 1 стерадіан від точкового джерела світла в 1 кд.За одиницю світлового потоку прийнятий люмен (лм).

Ф = J · ω (лм);

де: ω – стерадіан (тілесний кут, що утворює на сферичній поверхні радіусом 1 м. площу в 1 м2).

 

Освітленість (Е лк) – це величина світлового потоку, що припадає на одиницю освітлювальної поверхні.

За одиницю освітленості прийнято люкс (лк).

Е = Ф/S (лк).

Яскравість (L ніт) – це частка відбитої предметом сили світла, яка визначає його видимість:

       
   
 
 

 

 


ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ ОСВІТЛЕННОСТІ

Коефіцієнт відбиття (ρ) – характеризує здатність поверхні відбивати світловий потік, що падає на неї:

(раз)

Фон – це освітленість поверхні, на якій розглядається даний предмет.

Фон вважається:

– світлим – при ρ > 0,4;

– середнім – при ρ = 0,2 ... 0,4;

– темним – при ρ < 0,2.

Контраст об’єкта з фоном (К) – це співвідношення яскравостей фону і об’єкту:

Контраст вважається:

– великим – при К > 0,5;

– середнім – при К = 0,2 ... 0,5;

– малим – при К < 0,2.

Для вимірювання світлових величин застосовуються люксметри (Ю-16, Ю-17, Ю-116, Ю-117). Ці прилади мають селеновий фотоелемент, який генерує електричний струм пропорційний світловому потоку, що падає на нього. А величина цього струму вимірюється міліамперметром, шкала якого градуйована в люксах.

Природне освітлення та його НОРМУВАННЯ

 

Природне освітлення – це пряме сонячне проміння та світло, відбите від небокраю. Воно надзвичайно сприятливо впливає на зорові зусилля працівників при виконанні ними будь якої роботи.

Природне освітлення приміщень поділяється на:

бокове –що проходить через віконні пройми в стінах.

верхнє –що проходить через зенітні пройми в перекриттях;

комбіноване –сумісна дія бокового і верхнього освітлення.

 

Природне освітлення виробничих приміщень нормується коефіцієнтом природного освітлення (КПО) або н).

Цей коефіцієнт виражається у відсотках і визначає відношення величини внутрішньої освітленості приміщення вн) до повної зовнішньої освітленості зовн), що діє на відкритій місцевості поза межами даного приміщення.

 
 

 

 


Але відношення вн / Езовн ) характеризує пропускну здібність вікон і пропорційне відношенню їх загальної площі (Sвікон) до загальної площі підлоги даного приміщення (Sпідл):

 
 

 

 


Виходячи з цього можна записати:

 

 

Тому загальна площа вікон виробничого приміщення визначається як добуток нормованого коефіцієнту природного освітлення КПО (ен) на повну площу підлоги даного приміщення (Sпідл):

 

 

Величина природного освітлення залежить від географічної широти місцевості, тому для визначення КПО н), територія колишнього СРСР поділена на 5 світлових поясів, карта яких приведена в СНиП ІІ-4-79.

 

Деякі міста, що розташовані у відповідних світлових поясах:

І с.п. –Петрозаводськ, Нарьянмар, Воркута, Мурманськ.

ІІ с.п. –Тула, Магадан, Санки-Петербург, Верхоянськ.

ІІІ с.п. –Якутск, Омськ, Охотськ, Москва, Мінськ, Н-Новгород.

IV с.п. – Київ, Харків, Кишинів, Волгоград, Чита, Владивосток.

V с.п. –Сімферополь, Тбілісі, Єреван, Ташкент, Баку.

Таким чином, територія України розташована в ІV і в V світлових поясах.

 

Значення КПО н), вибирається в залежності від виду природного освітлення (бокове, верхнє, комбіноване) і розряду зорової напруженості роботи (8 розрядів), які приведені в таблиці СНиП ІІ-4-79 для ІІІ світлового поясу.

 

    Характеристика зорової роботи   Найменший розмір об’єкту розрізнювання (мм)   Розряд зорової напру-женості КПО енІІІ, %
  При верхньому освітленні При боковому освітлення
зі стійким сніговим покровом на іншій території
Найвища точність Менше 0,15 мм 2,8 3,5
Дуже висока точність 0,15 – 0,3 мм 2,5
Висока точність 0,3 – 0,5 мм 1,6
Середня точність 0,5 – 1,0 мм 1,2 1,5
Мала точність 1 – 5 мм 0,8
Груба (дуже мала точність) Більше 5 мм 0,4 0,5
Робота в гарячих цехах та з виробами, що світяться   Більше 0,5 мм       0,8  
Загальні спостереження за роботою: · постійне · періодичне (з постійним перебуванням людей у приміщені) · періодичне (з періодичним перебуван-ням людей у приміщені)           0,7   0,5   0,2   0,2   0,1   0,3   0,2   0,1

 

Отримане з даної таблиці значення КПО нІІІ) перераховується для інших світлових поясів з урахуванням орієнтації вікон будівлі відносно сторін горизонту, за формулою:

 

енІ,ІІ,IV,V = енІІІ · m · c; (%)

 

де: m – коефіцієнт перерахунку значення КПО з ІІІ в інші світлові пояса:

 

Номер світлового поясу І ІІ ІІІ ІV V
Значення коефіцієнту m 1,2 1,1 0,9 0,8

 

с – коефіцієнт орієнтації вікон будівлі відносно сторін горизонту.

 

  Світловий пояс При орієнтації вікон відносно сторін горизонту (азимут, градус) Зенітні ліхтарі
В зовнішніх стінах будівель Прямокутні і трапецевидні ліхтарі Ліхтарі типу “шед”
  136-225   226-315 46-135   316-45   69-113 249-293 24-68 204-248 114-158 294-338   159-203 339-23   316-45
І 0,9 0,95
ІІ 0,85 0,9 0,95
ІV північніше 500п.ш. південніше 500п.ш.   0,75 0,7   0,8 0,75   0,95   0,85 0,8   0,9 0,85   0,95 0,9   0,95   0,9 0,85
V північніше 400п.ш. південніше 400п.ш.   0,65 0,6   0,7 0,65   0,9 0,85   0,75 0,7   0,8 0,75   0,85 0,8   0,9 0,85   0,75 0,65

 

Розрахований КПО повинен відповідати його дійсному значенню на рівні робочої поверхні в приміщеннях:

– з боковим освітленням – як мінімальне його значення min), заміряне на відстані 1 м від протилежної стіни, але не далі ніж 12 м від вікна;

– з верхнім та комбінованим освітленням – як середнє його значення сер) в будь якій точці приміщення.

       
 
   
 

 

 


Для цього у формулу розрахунку площі вікон вводяться коефіцієнти:

hвкоефіцієнт світлових характеристик вікон (8,0...15,0);

Kзбкоефіцієнт затінення вікон іншими будівлями (1,0...1,5);

Kз – коефіцієнт запасу (1,5...2,0);

rвкоефіцієнт відбиття світлу в середині приміщення (1,5...3,0);

t0 – коефіцієнт світло пропускної здібності скла вікон (визначається за допомогою таблиць, приведених у нормативних документах).

 
 

 

1.


Штучне освітлення та його РОЗРАХУНОК

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих і побутових приміщеннях у темний час доби, а також там, де недостатньо природного світла. За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, та чергове.

– Робоче освітлення – це освітлення, що забезпечує нормальні умови праці, переміщення людей, та рух транспорту.

– Аварійне освітлення – призначене для продовження роботи при раптовому вимкненню робочого освітлення. Воно повинно бути не меньше 5% від робочого освітлення (не менше 2 лк в приміщені, і не менше 1 лк зовні приміщенням).

– Евакуаційне освітлення – передбачається на сходинах, в лазах, та інших небезпечних місцях, для екстреної евакуації людей при аваріях, пожежах, та нещасних випадках. Воно повинно бути в приміщеннях не менше 0,5 лк, а на території – не менше 0,2 лк.

– Охоронне та чергове освітлення – це виділена частина робочого або аварійного освітлення в неробочий час.

Джерелами штучного освітлення можуть бути газорозрядні лампиабо лампи накалювання,які розміщаються в спеціальній арматурі світильника.

Найбільш важливими функціями арматури світильників є:

1) ефективний перерозподіл світлового потоку на робочому місці,

2) застереження очей працівників від прямого світлового променю.

Світильники поділяються:

а) За розподілом світлового потоку в просторі на світильники:

– прямого світла;

– розсіяного світла;

– відбитого світла;

б) По конструктивному виконанню – на світильники:

– відкриті;

– закриті;

– захищені;

в) За призначенням – на світильники:

– загального освітлення;

– місцевого освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним або комбінованим (до загального додається місцеве) . Застосування лише місцевого освітлення – забороняється.

Мінімальна освітленість від штучних світильників установлюється санітарними нормами і правилами (СН і П) ІІ-4-79і визначається:

– по характеру зорової роботи з найменшими розмірами об’єкта;

– по контрасту об’єкта з фоном;

– по характеристиці фону.

В залежності від степені зорової напруги, зорова робота розбита на 8 розрядів, для яких визначається степінь освітленості робочого місця.

Наприклад:

І – ІII розряд – найвищої точності (розмір об’єкта від 0,15 до 5 мм)

IV–VІ розряд – роботи дуже малої точності (розмір об’єкта > 5 мм);

VII розряд – роботи з матеріалами що самостійно світяться;

VIII розряд – роботи пов’язані з загальним спостереженням за промисловим процесом з періодичною присутністю людини.

Найбільша нормована освітленість становить 5000 лк (для І розряду), і найменша – в 30 лк (для VIII розряду).

 

  1. ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ ВІД ШУМУ

 

Шум – це сторонній звук, який не містять цінної інформації, та заважає людині сприймати корисні звукові сигнали.

За джерелом утворення шум поділяється на:

– механічний (взаємодія твердих тіл);

– аеродинамічний (витікання повітря та хімічні процеси в газах);

– гідродинамічний (фізичні та хімічні процеси в рідинах);

– електромагнітний (коливання деталей електроустаткування під дією змінного електричного струму).

Механізмом поширення шуму є звукові хвилі, які виникають в джерелах їх утворення і розповсюджуються в повітрі зі швидкістю 340 м/с.

Звукові хвилі виникають при порушені статичної рівноваги оточуючого середовища, і утворюють чергування в повітрі зон заниженого і підвищеного тиску, які характеризуються:

– тональністю звуку f (Гц) – кількість коливань повітря за секунду.

– інтенсивністю звуку І (Вт/м2) – сила, з якою звукова хвиля тисне на площину в 1м2.

Акустичний звук має діапазон коливань від 0 до 100 кГц. Але людина сприймає звукові хвилі лише в діапазоні коливань від 20 Гц до 20 кГц.

Коливання менше 20 Гц – це інфразвук, а коливання більше 20 кГц – це ультразвук, які людина не сприймає органами слуху. При цьому, людська мова також займає не весь чутний звуковий діапазон, а знаходиться в межах від 300Гц до 3,5 кГц.

 
 

 


Сприйняття людиною звукових хвиль залежить і від інтенсивності звукового тиску:

Найменша інтенсивність звуку І0=10-12 Вт/м2, яку людина розпочинає сприймати як шепіт, називаються порогом чутності, а звук з інтенсивністю Іmax=102 Вт/м2, щоспричиняє у людини больові відчуття, називається больовим порогом чутності. Тобто, людина відчуває звук в діапазоні його інтенсивності від 10-12 до 102(Вт/м2).

Визначимо, в скільки разів інтенсивність звуку больового порогу перевищує інтенсивність звуку порога чутності. Для цього (Іmax) поділимо на (І0):

Іmax/ І0 = 102/10-12 = 1014 = 100000000000000 (разів)

Але такі числа неможливо використовувати в практичній діяльності людини. Тому, англійський вчений Белл запропонував ввести логарифмічну шкалу чутності звукових коливань, значення якої вимірюється не в разах, а в Беллах, (за прізвищем цього вченого):

L = lg (Іmax / І0 ) = lg (102/10 –12) = lg 1014 = 14 (Белл);

Тобто, діапазон чутності людини становить всього 14 логарифмічних одиниць (Белл), що також недостатньо для практичного застосування. Тому була введена логарифмічна одиниця в 10 разів менша ніж Белл – децибел (дБ), яка розширила шкалу чутності звуку з 14 до 140 одиниць.








Дата добавления: 2016-10-17; просмотров: 864;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.046 сек.