Поняття позову та його елементи

У багатьох випадках законні претензії контрагентами не задовольняються (відхиляються повністю або частково, або у встановлений у договорі строк відповідь на претензію не надходить). Тоді починається основна стадія розгляду господарського спору – подання позовної заяви до господарського суду.

Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цього права, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Позов – це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Для того щоб позов мав змогу виконати роль засобу порушення судової діяльності, він повинен мати певні складові частини (елементи). Ці елементи позову визначають зміст судової діяльності, індивідуалізують позов. За ними проводиться класифікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду й предмет доказування. Елементи позову мають важливе значення для вирішення суддею питання про прийняття заяви, для організації захисту відповідача проти позову, що важливо для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін у господарському процесі. Вони також визначають суть вимог, на які суд повинен дати відповідь у рішенні.

Позов складається з трьох частин (елементів) – предмет, підстава та зміст[41].

Предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Правильне визначення предмета позову має важливе практичне значення, ним визначається суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, проводиться класифікація на окремі категорії справ.

Матеріально-правова вимога позивача має спиратися на підставу позову. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Зміст позову – це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду. Позивач може просити суд винести рішення: про визнання права; про відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; про присудження до виконання обов’язку в натурі; про компенсацію моральної шкоди; про припинення або зміну правовідношення; про стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, – неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Усі елементи позову тісно взаємопов’язані. Юридичні факти, які підтверджують суб’єктивне матеріальне право та є підставою позову, визначають юридичну природу матеріально-правової вимоги, яка складає предмет позову. Водночас матеріально-правова вимога зумовлює процесуальну форму захисту – зміст позову.