Об’єднання позовних вимог. Відмова від позову. Зустрічний позов

У ст. 58 ГПК України зазначено, що в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об’єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Об’єднання вимог позивачів обумовлено здебільшого такими причинами:

- об’єднання сприяє економії процесуальних коштів і часу;

- спірні вимоги розглядаються одночасно одним і тим самим судом;

- оперативність провадження стосовно вирішення спору і зменшення судових витрат;

- правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог.

Об’єднання кількох позовних вимог має на меті забезпечити належну організацію розгляду господарської справи, щоб суттєво не ускладнювати її розгляд.

При об’єднанні позовних вимог необхідно звертати увагу на те, що вони мають бути пов’язані між собою підставою виникнення або поданими доказами. Пов’язаними між собою підставою виникнення є ті вимоги, які виникають з одних і тих самих правовідносин.

Як зазначає М. Й. Штефан, зв’язок однорідних вимог, які можуть бути об’єднані, обумовлюється особливостями спірних матеріальних правовідносин. Такі вимоги можуть випливати з одних цивільних правовідносин. Коли вимоги випливають з різних правовідносин, урегульованих різними галузями права, і спрямовані на досягнення різної мети, особливо коли їх розгляд пов’язаний з різними методами дослідження, які ускладнюють процес розгляду та вирішення справи, тоді об’єднання видається недоцільним[43].

Згідно з роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України

№ 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (п. 3, 4) позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта державного органу і про відшкодування заподіяної у зв’язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленого одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов’язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об’єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті самі сторони, надане також судді. Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ст. 63 ГПК).

Господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача) і в цій позовній заяві об’єднані вимоги, які ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, обґрунтованими іншими документами. Суддя має право об’єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Таким чином, право на об’єднання кількох позовних вимог мають як позивач, так і суддя, але останній ще додатково має право на об’єднання кількох справ.

Частиною 4 ст. 22 ГПК передбачені права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. Але ці права можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, якщо вимога про визнання угоди недійсною замінюється вимогою про розірвання договору і наводяться інші підстави відповідної вимоги, то має місце зміна предмета і підстави позову. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві[44].

Згідно з ч. 4 ст. 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до ч. 5 цієї самої статті приймає рішення про задоволення позову в разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв’язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача – про визнання позову. На підставі ч. 6 ст. 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиїсь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником цього судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 60 ГПК відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Відповідач не обмежується якимось терміном на подання ним зустрічного позову у межах строку вирішення спору.

У разі подання відповідачем зустрічного позову і необхідністю у зв’язку з цим дослідження в стислі терміни додаткових доказів або проведення додаткових процесуальних дій застосовуються положення 69 ГПК.

Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. М. Гайворонський звертають увагу на те, що зв’язок зустрічного позову з первісним можливий у різних формах. Зустрічний позов може бути поданий на той самий матеріальний об’єкт, що й первісний. Наприклад, первісному позову про усунення перешкод користування правом власності протиставляється аналогічна зустрічна позовна вимога.

Зустрічний позов може бути пов’язаний з первісним позовом обставинами виникнення незалежно від різних умов вимог. Так, позову покупця про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку продукції може бути протиставлений зустрічний позов про стягнення вартості відвантаженої продукції, від сплати якої позивач відмовляється, обґрунтовуючи це втратою інтересу до неї через несвоєчасну поставку[45].

Зв’язок зустрічного позову з первісним, на думку інших авторів, може бути зумовлений різними причинами і відповідно мати різний зміст:

- відповідач протиставляє вимогам позивача однорідну вимогу, строк якої настав, подаючи її для зарахування первісної вимоги;

- задоволення зустрічного позову виключає повністю чи частково задоволення первісного позову;

- закон припускає й інші випадки взаємного зв’язку між первісним і зустрічним позовами, якщо їх спільний розгляд забезпечить більш швидке й правильне вирішення спору[46].

У практиці господарського судочинства відсутність обмежень для подання зустрічного позову в ході вже розпочатого господарського процесу дає відповідачу можливість необґрунтовано затягувати терміни розгляду первісного позову. Зокрема, позивач, одержавши зустрічний позов на одному з останніх судових засідань, відчуватиме дефіцит часу для підготовки заперечень за ним, якщо зацікавлений вирішити спір у цілому в межах загальних строків, установлених ст. 69 ГПК України.

В аналогічній ситуації може опинитися й господарський суд, якому також знадобиться час для вивчення нових вимог і доказів, особливо, якщо справа є складною. А оскільки чинне законодавство не регламентує ні строки, ні кількість зустрічних позовів, що можуть бути заявлені в межах одного судового засідання, відповідач має можливість заявити їх не відразу, а послідовно, затягуючи тим самим розгляд первісного спору[47].

При прийнятті зустрічного позову до розгляду кожен із позовів (первісний і зустрічний) зберігає самостійне значення, і вони підлягають вирішенню господарським судом спільно в одному процесі. За кожним із них суд повинен дати відповідь у своєму рішенні про задоволення зустрічного позову або про відмову в позові повністю чи частково.