Основні категорії економічного аналізу

Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробниц­тва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їхнє використання – повсякденна турбота і обов'язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції приводить до зростання ефек­тивності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

Існує чимало видів ресурсів. Серед них – природні, вироб­ничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробниц­тва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) і час. Ресурси можуть бути вихідні, природні і похідні, штучні. До останніх нале­жать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та ін.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чин­ників).

Фактор – це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їхній характер та результат. Інак­ше кажучи, фактор – це причина, яка впливає на пев­ний результат (наслідок). На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв'язків, а отже, факторів (чинників), виявлення, вимір і вивчення яких – важливе завдан­ня економічного аналізу.

Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відпо­відно до простих елементів праці розрізняють трудові і мате­ріальні фактори. Останні складаються із сировинних, енер­гетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Розрізняють також факто­ри кількісні і якісні, інтенсивні та екстенсивні, об'єктивні й суб'єктивні, загальні (комплексні) і поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні і негативні фактори. З останніми часто пов'язують резерви виробництва. Отже, фактор – це попередник виникнення резервів виробництва. Під дією тру­дових або енергетичних факторів ресурси виробництва по­чинають рухатися, взаємодіяти і, врешті-решт, трансформуються у нові речі – матеріальні блага, продукцію. При цьому частина ресурсів залишається невикористаною або витра­чається нераціонально, губиться, псується, накопичується у вигляді відходів, випаровується і звітрюється, залишається у воді. У зв'язку з цим виникає питання про резерви вироб­ництва.

Під час вивчення цієї категорії слід обов'язково усвідо­мити, що поняття “резерв” має два зовсім різні визначення.

Резерв – це запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи будь-якої системи.

Резерв – це невикористана або згаяна можливість чо­гось, наприклад зростання обсягу виробництва, поліпшення якості, підвищення рентабельності тощо.

У першому визначенні резерв характеризує будь-який стра­ховий запас. Згадайте валютні резерви Національного банку (запаси), страхові та резервні фонди держави і підприємств, резервні потужності енергосистем тощо.

Друге розуміння резерву пов'язують, насамперед, з різни­ми втратами ресурсів (псування, пропажа, брак, уцінка), спла­тою штрафів, пені, неустойок та іншими збитками. Це явні, безспірні резерви. Проте є такі, що обумовлюються підвищен­ням норм витрачання ресурсів, перевитратами заробітної плати, несвоєчасним виконанням заходів із впровадження нової техніки і технологій, недозавантаженням вільних ви­робничих потужностей тощо. Одні резерви – це безпово­ротні втрати ресурсів або прибутків, інші можуть бути вико­ристані у наступні періоди часу.