Обмін білків у тварин

1. Обмін білків – центральна ланка всіх біохімічних процесів, які лежать в основі живого організму. Інтенсивність обміну білків характеризується балансом азоту, оскільки основна маса азоту організму припадає на білки. При цьому враховується азот кормів. Азот організму і азот продуктів виділення. Баланс азоту може бути додатнім (коли відбувається збільшення маси тварин і затримка азоту в організмі),таким, що дорівнює нулю, або спостерігається азотиста рівновага(з організму виводиться стільки азоту ,скільки надходить з кормами) і від’ємний (розпад білка не компесується білками кормів).

Баланс азоту характеризуєтьсябілковим мінімумом – найменшою кількістю білка в кормах, яка необхідна для збереження в в організмі азотистої рівноваги,(розраховується 1гр/1кг маси)

Білки кормів поділяють наповноцінні і неповноцінні. Повноціннібілки містять залишки незамінних амінокислот, які не можуть бути синтезовані організмом тварин: валін, ізолейцин, лейцин, лізин, мітіонін та інші. До умовно незамінних амінонкислот відносять гістидін. оскільки його незначна нестача в кормах поновлюється синтезом мікрофлорою в травневому каналі. Решта амінокислот замінні і можуть синтезуватися в організмі тварини: аланін, аспарагінова і глутамінова кислоти, серин.

При розщепленні складних білків організм отримує вітаміни, мікроелементи, пуринові та піримідинові основи, Р і інші органічні речовини.

У травневому каналі білки зазнають розщеплення до амінокислот і простетичних груп.

У шлунку білки розщеплюються під дією ферментів шлункового соку,які відносяться до класу гідролаз. Шлунковий сік складається з 95% води та 5% щильної рідини. Щильна рідина представлена ферментами песином,г астрексином желатіназою, ліпазою. Вона також має мукоїни, глобуліни, альбуміни. Основним ферментом шлункового соку є пепсин, а кислотю, яка створює умови для його каталітичної дії, - соляна. В утворенні пепсину беруть участь головні клітини залоз дна шлунку. В утворенні соляної кислоти -окладові.

Соляна кислота створює необхідну кислотність для каталітичної дії ферментів, для перетворення пепсиногену на пепсин. прискорює розщеплення білків на складові частини, їх денатурацію, набрякання і розпушування, перешкоджає розвитку в шлунку гнилісних і бродильних процесів.

Пепсин діє на внутрішні пептидні зв'язки,в ільні амінокислоти на 30%,хмотрепсин-50%.Пептидні зв'язки ,які залишилися не розщепленими, під дією кишкового соку - карбоксипептидазами аміно пептид - розщеплюються.

2.Аминокислоти всмоктуються поступово у клітини, де і перетворюються. Амінокислоти не повинні накопичуватись у клітинах, а повинні піддаватися глибокому розпаду.

В організмі амінокислоти піддаються реакціям дезамінування: 4 вида

Гідролітичне дезамінування за участю води :

Окислювальне дезамінування відбувається в організмі вищих тварин і у людини.відбувається у 2 стадії

Відновлювальне дезамінування з утворенням карбонових кислот

Внутрішньомолекулярне дезамінування

Всі реакції дезамінування відбуваються за участю ферментів декарбоксилаза результаті сполучаються активні аміни та СО₂

Під впливом гнилисних бактерій у кишечнику ідуть реакції дезамінування і дезкарбоксилювання. При процесі гниття триптофана утворюються яди, індол і скатол, які мають токсичні властивості. При розпаді тіроксина утворюються тірамін, при розпаді гістидіна -гістамін, при розпаді лізіна -надовирин, орнітіна -путринін.