ІІІ. Виконавчий лист. Вимоги до змісту виконавчого документа

Для примусового виконання рішення чи ухвали суду видається виконавчий лист. Це – письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції і зобов’язує боржника, інших юридичних і фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду чи сприяти державному виконанню судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалене, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним листом.

На виконання рішення про відшкодування заподіяної шкоди, якщо майно боржника виявилося недостатнім, з метою повного стягнення має бути виписаний другий виконавчий лист для покладання звернення стягнення на заробітну плату чи інший заробіток боржника за місцем роботи чи відбуття покарання. У справах, за якими шкода завдана різними злочинами, виконавчі листи виписуються окремо.

За заявою стягувача може бути видано кілька виконавчих листів за кількістю боржників для виконання рішення, яке передбачає їх солідарну матеріальну відповідальність.

У кожному виконавчому листі обов’язково зазначається загальна сума стягнення і перелічуються всі боржники із зазначенням їх солідарної відповідальності.

Якщо рішенням задоволені різні вимоги, то за кожною з них видається окремий виконавчий лист, наприклад, один лист про передачу грошей кредитору і другий – про стягнення судових витрат в дохід держави. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦПК виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби, які у подальшому виступають стягувачами.

Частиною 4 ст. 368 ЦПК встановлено обов’язок суду видати разом із виконавчими листами копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. Зазначене правило зумовлено необхідністю вирішення питання про доцільність вжиття державним виконавцем запобіжних заходів під час виконавчого провадження. Це правило поширюється на випадки, коли під час розгляду справи судом було вжито заходів із забезпечення позову за заявою тих осіб, на користь яких у подальшому ухвалено судове рішення.

Виконавчі документи можуть видаватися також за заявами правонаступників стягувача.

Варто звернути увагу на те, що виконавчі листи не видаються за заявами осіб, що перелічені у ст. 45 ЦПК, у тому числі і прокурора, навіть тоді, коли вони порушували справу в інтересах інших осіб. Разом з тим, відкриття виконавчого провадження може здійснюватися і за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

До виконавчих документів Закон «Про виконавче провадження» висуває конкретні вимоги, яким вони мають відповідати. Так, відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК і ст. 18 цього Закону, у виконавчому листі повинні бути зазначені:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України (ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавчі листи, що видані судом, підписуються суддею і скріплюються гербовою печаткою.

Визначено також, що законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Виконавчий лист видається після набрання судовим рішенням законної сили, а у справах, у яких допущено негайне виконання, – у день його постановлення.

Ухвали суду також можуть бути виконавчими документами у встановлених законом випадках, що передбачено п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження». Так, ухвала суду про забезпечення позову виступає одночасно і виконавчим документом (ч. 9 ст. 153 ЦПК).

Самостійним різновидом виконавчого документа є судовий наказ (п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»). Слід пам’ятати, що судовий наказ, перш за все, є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 ЦПК. Після набрання судовим наказом законної сили суд видає його стягувачеві для пред’явлення до виконання (ч. 1 ст. 106 ЦПК). За правилами ч. 2 ст. 103 ЦПК судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, що встановлені ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачеві, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання. Зазначені відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Виконавчий лист реєструється в суді, про що одночасно робиться відмітка в самому листі, і видається стягувачеві чи іншій уповноваженій особі під розписку на зворотній стороні судового рішення.

Виконавчий лист може бути пред’явлений до примусового виконання до органу державної виконавчої служби протягом одного року, якщо інше не встановлено законом (п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 1 частини 2 ст. 22 цього Закону визначено, що перебіг зазначеного строку починається з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення. Згідно з частиною 3 ст. 22 цього Закону рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Законом встановлено, що строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо (ч. 4 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження»).

Разом з тим, стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, може звернутися із заявою до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання про поновлення пропущеного строку (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження») Така заява розглядається судом у 10-денний строк, в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку (ч. 2 ст. 371 ЦПК). За наслідками розгляду постановляється відповідна ухвала. Ухвала суду про відмову у поновленні строку може бути оскаржена.(п. 19 ч. 1 ст. 293 ЦПК)

Суд, який видав виконавчий лист, відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Зазначеною нормою встановлено повноваження суду на виправлення помилок у виданому ним виконавчому листі як виняток із загального правила. Так, метою внесення відповідних виправлень є узгодження змісту виконавчого листа з рішенням суду, ухваленим у справі. При видачі виконавчого листа помилка може свідчити про видачу його без достатньої на те правової підстави, або з порушенням порядку видачі, або у зв'язку із виникненням обставин, що виключають виконання постановленного рішення суду.

Виконавчий лист визнається таким, що не підлягає виконанню, якщо неможливо виправити наявну в ньому помилку. Підставами для цього є, зокрема, отримання судом апеляційної скарги, направленої апелянтом без порушення строку, втім фактично отриманої із значним простроченням. Також у випадку добровільного виконання рішення боржником поза виконавчим провадженням тощо.

У разі втрати оригіналу виконавчого листа або судового наказу відкриття виконавчого провадження можливе на підставі його дубліката (ст. 370 ЦПК). Право на видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу належить суду, який ухвалив відповідне рішення. Заява до суду про видачу дубліката виконавчого листа може бути подана стягувачем або це може бути подання державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа

ВИСНОВОК З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Виконавчий лист – це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції і зобов’язує боржника точно і своєчасно виконати рішення суду чи сприяти державному виконанню судового рішення. Порядок видачі виконавчого листа встановлений у ЦПК, Законі України «Про виконавче провадження».