Частини судового засідання, їх зміст

Розгляд справи провадиться шляхом послідовного вчинення судом і учасниками справи процесуальних дій, що складають певні частини, кожна з яких має свої завдання і відповідний зміст.

Судове засідання з розгляду цивільної справи складається з чотирьох частин: 1) підготовча; 2) розгляд справи по суті – дослідження обставин справи і перевірка їх доказами; 3) судові дебати; 4) ухвалення і проголошення рішення.

Перша частина має підготовчий характер. В ній суд вирішує питання щодо можливості розгляду справи в даному судовому засіданні, при даному складі суду, секретареві судового засідання, при наявних особах, які беруть участь у справі, при наявності інших учасників процесу (свідків, експертів, перекладачів).

Завдання першої частини реалізуються шляхом послідовного здійснення комплексу процесуальних дій, встановлених статтями 163-172 ЦПК.

1. Головуючий (суддя) відкриває судове засідання й оголошує, яка справа розглядатиметься. Після цього секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з’явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з’явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі (ст. 163 ЦПК).

2. Суд встановлює особи тих, хто з’явився в судове засідання. У кожної з осіб з’ясовується прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, місце проживання та роботи; перевіряються повноваження представників (ч. 3 ст. 163 ЦПК).

3. Головуючий роз’яснює перекладачеві його права та обов’язки і попереджає перекладача під розписку про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384 КК України за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. Головуючий приводить перекладача до присяги. Текст присяги підписується перекладачем, який разом з розпискою приєднується до справи (ст. 164 ЦПК).

4. Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. При цьому судовий розпорядник вживає заходів щодо того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав (ст. 165 ЦПК).

5. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи (ч. 1 ст. 166 ЦПК). Розглядаються заяви про відводи. Заявлений відвід судді або його самовідвід має бути вмотивований підставами, визначеними у ст. 20 ЦПК. Підстави для відводу (або самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача встановлені ст. 22 ЦПК. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами (ч. 3 ст. 23 ЦПК). У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ст. 24 ЦПК). У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею (ч. 1 ст. 25 ЦПК).

6. Головуючий роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’зки, визначені у ст. 27 ЦПК, а для сторін – також ст. 31 ЦПК, про що зазначається в журналі судового засідання (ст. 167 ЦПК).

7. Головуючий повинен запитати в осіб, які беруть участь у справі, чи є у них заяви і клопотання, пов’язані з розглядом справи. Заяви і клопотання розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав (ст. 168 ЦПК).

8. Суд вирішує питання про можливість розгляду справи у зв’язку з неявкою в судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, свідка, експерта, спеціаліста, перекладача.

Суд відкладає розгляд справи в межах встановлених ст. 157 ЦПК строків у разі: 1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки; 2) першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 4) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники (ч. 1 ст. 169 ЦПК).

У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду (ч. 3 ст. 169 ЦПК).

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 169 ЦПК).

Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. Але за клопотанням сторони з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд (ч. 2 ст. 169 ЦПК).

У разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи за відсутністю свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з’явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з’явилися (ст. 170 ЦПК).

9. За відсутності обставин, які роблять неможливим розгляд справи, головуючий роз’яснює експертові його права і обов’язки та попереджає експерта під розписку про кримінальну відповідальність згідно зі статтею 384 КК України за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. Головуючий приводить експерта до присяги, текст якої підписується експертом. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи. Якщо експертиза призначається під час судового розгляду, права, обов’язки експертів і їх відповідальність роз’яснюються головуючим відразу після залучення їх до участі в цивільному процесі. Експерт, який працює у державній експертній установі, подає на вимогу суду засвідчені печаткою експертної установи копії підписаних ним тексту присяги та розписку про ознайомлення з правами і обов’язками експерта та про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, за завідомо неправдивий висновок (ст. 171 ЦПК). Відповідно до ст. 172 ЦПК головуючий роз’яснює спеціалістові його права та обов’язки, встановлені Кодексом.

Виконанням всіх перерахованих дій завершується підготовча частина судового засідання.

Після цього суд переходить до другої частини судового засідання – розгляду справи по суті (ст. 173-192 ЦПК). Змістом цієї частини судового засідання є дослідження на підставі передбачених ЦПК засобів доказування наявності чи відсутності юридичних фактів, що складають предмет доказування у справі.

Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимогта про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання. Після цього з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.

У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визнається.

Після доповіді головуючий з’ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. Заявлені відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін розглядаються судом у порядку, встановленому статтями 174 і 175 ЦПК.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 174 ЦПК). У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 174 ЦПК). У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 4 ст. 175 ЦПК).

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 174 ЦПК). Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 174 ЦПК); також суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 175 ЦПК).

Далі суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. Послідовність виступів осіб, які беруть участь у справі, така: заслуховуються пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також пояснення інших осіб, які беруть участь у справі. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими.

Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть участь їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представників. За клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник.

Законом не обмежено час виступів зазначених осіб, також не регламентовано послідовність викладу ними обставин, на які вони посилаються як на обгрунтування своїх вимог і заперечень. Але якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов’язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них, а якщо зазначені особи, що дають пояснення, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді – “так” чи “ні”.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання один одному.

Після заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, головуючий визначає порядок допиту свідків та дослідження інших доказів у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 179 ЦПК факти, які підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, можуть бути доведені показаннями свідків, письмовими та речовими доказами, висновками експертів.

Допит свідків здійснюється за правилами, встановленими статтями 180-183 ЦПК. Кожний свідок допитується в судовому засіданні окремо. Допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи, якщо суд не дозволить йому залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи (ст. 180 ЦПК).

Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків. Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК засобом доказування у справі є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків. Отже, згідно зі ст. 184 ЦПК, якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки відповідно до правил, визначених статтями 180-182 ЦПК. У такому разі сторони, треті особи, їхні представники попереджаються про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань і складають присягу.

Дослідження письмових доказів. Письмові докази досліджуються в судовому засіданні за правилами, встановленими статтями 185, 186 ЦПК. Письмові докази, а також протоколи їх огляду, складені у порядку виконання окремих доручень (ст. 132 ЦПК), забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК), їх огляду за місцезнаходженням (ст. 140 ЦПК) оголошуються в судовому засіданні та пред’являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках – також експертам, спеціалістам і свідкам. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам.

Дослідження речових доказів у судовому засіданні провадиться в порядку, встановленому ст. 187 ЦПК. Вони оглядаються судом або досліджуються іншим способом, а також пред’являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках – також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред’явлено для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу на ті чи інші обставини, пов’язані з оглядом. Ці заяви заносяться до журналу судового засідання. У випадку неможливості доставити до суду речові докази, вони оглядаються і досліджуються за місцем їх знаходження за правилами, встановленими ст. 140 ЦПК. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. Зазначені особи також можуть ставити питання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали (ст. 187 ЦПК).

Дослідження висновку експерта (ст. 189 ЦПК). Якщо у справі була призначена експертиза, після цього в судовому засіданні досліджується висновок експерта. Спочатку висновок оголошується, а потім для його роз’яснення і доповнення експерту можуть бути поставлені питання. Першою ставить питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник. Суд має право з’ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту зазначеними особами. Викладені письмово і підписані експертом роз’яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.

Під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями (висновками) спеціаліста, з приводу яких спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданих усних консультацій чи письмових роз’яснень (ст. 190 ЦПК).

У деяких справах, що виникають з сімейних, житлових, спадкових правовідносин, беруть участь відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування (органи опіки і піклування, житлово-комунальні, фінансові) для подання висновків у справі з метою здійснення покладених на них обов’язків і для захисту прав, свобод та інтересів інших осіб (ч. 3 ст. 45 ЦПК). Такий висновок оголошується в судовому засіданні. Суд та особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання представникам зазначених органів щодо роз’яснення такого висновку, а також щодо його доповнення.

Закінчується ця частина судового розгляду тим, що головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи. Після їх заслуховування і вирішення заявлених при цьому клопотань осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів (ст. 192 ЦПК).

Судові дебати – це третя частинасудового засідання з розгляду справи, яка складається з промов сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 193 ЦПК). У таких промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. У промовах висловлюються підсумкові судження щодо дослідження обставин справи з приводу всього фактичного матеріалу і доказів, перевірених і з’ясованих у процесі доказування; висловлюються пропозиції, чи підлягає задоволенню правова вимога і на підставі яких законів. Судові дебати провадяться з додержанням принципу рівних процесуальних можливостей осіб, які беруть участь у справі.

Першому надається слово позивачеві, за ним його представникові та третій особі на його стороні, потім – відповідачеві, його представникові, третій особі на його стороні. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники.

Органи і особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.

Суд не обмежує тривалість судових дебатів певним часом. Але головуючий може зупинити промовця, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом або повторюється. Промовці з дозволу суду можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Варто звернути увагу на положення ч. ч. 8, 9 ст. 193 ЦПК, згідно з якими не можна подавати під час судових дебатів нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог. Так само і позовну заяву від третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, заборонено приймати після початку судових дебатів, а інакше суд своєю ухвалою зобов’язаний повернути зазначену заяву.

Заключною (четвертою) частиною розгляду справиє ухвалення та проголошення рішення (ст. 195, 196 ЦПК). Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Судді не мають права розголошувати хід обговорення рішення у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 214 ЦПК у нарадчій кімнаті при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Якщо при ухваленні рішення виявляється необхідність з’ясування будь-якої обставини через повторний допит свідків або іншу процесуальну дію, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Такий розгляд провадиться виключно в межах з’ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Залежно від його результатів суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і після їх закінчення виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Але якщо з’ясування цих обставин в судовому засіданні виявилося неможливим, суд постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву (ст. 195 ЦПК).

Суд ухвалює рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду – суддями, які розглядали справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд повинен проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна і резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи (ст. 209 ЦПК).

Зокрема у справах, розгляд яких процесуальним законом передбачений у колегіальному складі суду, при ухваленні рішення головуючий не має жодних переваг, всі питання вирішуються шляхом голосування більшістю голосів. Суддя, не згодний з ухваленим рішенням, зобов’язаний його підписати, однак він має право письмово викласти свою окрему думку. Це викладена в письмовій формі позиція одного з суддів, яка не збігається з позицією більшості складу суду щодо того, яке рішення повинно бути ухвалено в конкретній справі. Цей документ не проголошується в судовому засіданні, але приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення (ст. 19 ЦПК).

Ухвалене рішення суду або його вступна та резолютивна частини головуючим проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно крім випадків, встановлених у ЦПК. Всі присутні в залі судового засідання вислуховують його стоячи в знак поваги до суду і його акта, який ухвалюється іменем України. Потім головуючий роз’яснює зміст ухваленого і проголошеного рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду (ст. 218 ЦПК). Після цього головуючий оголошує судове засідання у даній справі закритим.

ВИСНОВКИ З другого ПИТАННЯ::

Судове засідання проводиться за процедурою, визначеною у ЦПК. Нововведенням є проведення судового засідання у формі відеоконференції.

Судовий розгляд можна розглядати як інститут цивільного процесуального права і як стадію цивільного процесу.

Судовий розгляд як інститут цивільного процесуального права – це система норм, що регулюють суспільні відносини між судом та іншими учасниками процесу і діяльність суду та інших учасників процесу, спрямовану на розгляд і вирішення цивільно-правових спорів.

Судовий розгляд як стадія цивільного процесу – це система процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих на розгляд і вирішення цивільно-правового спору по суті.

Варто розрізняти поняття “судовий розгляд” і “судове засідання”. Ст. 158 ЦПК передбачає, що судовий розгляд відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд та вирішення цивільної справи є змістом стадії судового розгляду, а судове засідання – процесуальною формою.

Судовий розгляд є обов’язковою стадією процесу у справі. Незалежно від того, чим закінчується справа – ухваленням рішення, постановленням ухвали про закриття провадження у справі, про зупинення провадження чи залишення заяви без розгляду – існує стадія судового розгляду, яка є центральною у цивільному процесі, тому що тільки у цій стадії справа вирішується по суті. Саме у цій стадії найбільш повно реалізуються принципи цивільного процесуального права: усності, безпосередності, гласності та відкритості, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності, диспозитивності та інших. На суд покладено обов’язок вживати передбачених законом заходів щодо всебічного і повного з’ясування обставин справи, дійсних взаємовідносин сторін, їх прав та обов’язків.

Значення стадії розгляду цивільних справ визначається змістом діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій – це здійснення правосуддя в цивільних справах і виконання завдань цивільного судочинства, захист прав, свобод чи інтересів фізичних і юридичних осіб, інтересів держави. У судовому розгляді особи, які беруть участь у справі, можуть активно здійснювати доказову діяльність, спрямовану на досягнення мети цивільного процесу.

Цивільні справи розглядаються та вирішуються судом першої інстанції протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на п’ятнадцять днів (ст. 157 ЦПК).