Роль й склад служби забезпечення.

Матеріально-технічне постачання підприємства – це процес постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних відповідно до планів виробництва матеріально-технічних ресурсів. До складу таких ресурсів входять сировина, матеріали, що комплектують вироби, купувальне технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристосування, ріжучий і вимірювальний інструмент), обчислювальне технік і інше устаткування, паливо, енергія, вода, тобто все, що поступає на підприємство в речовинній формі і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного постачання.

Матеріально-технічними ресурсами підприємства забезпечуються службами матеріально-технічного постачання. Їх головна мета своєчасно забезпечити підрозділи необхідними видами ресурсів необхідної кількості і якості з мінімальною їх вартістю при мінімальних витратах на транспортування і зберігання на складах.

У практиці роботи підприємств розрізняють в основному дві форми постачання: транзитну і складську.

Транзитна форма постачання сировиною і матеріалами застосовується тоді, коли підприємство одержує їх безпосередньо від виробників цих ресурсів. Така форма найбільш економічна (без посередників) і застосовується завжди, коли потрібна кількість сировини і матеріалів на даний відрізок часу рівна транзитній нормі постачань. Використання транзитної форми постачання при невеликих об'ємах споживання неминуче приводить до утворення зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей.

Складська форма постачання застосовується тоді, коли необхідні ресурси менше транзитної норми і підприємство одержує їх необхідні об'єми з баз і складів організацій оптово-роздрібної торгівлі.

Функції служб постачання на невеликих підприємствах виконують, як правило, окремі працівники, на середніх підприємствах – структурні підрозділи – відділи (бюро), а на великих – управління матеріально-технічного постачання.

Служба забезпечення підприємства складається з оперативної і виробничої частин.

Оперативна частина служби забезпечення представлена наступними основними відділами (на невеликих підприємствах об'єднані в один):

відділ матеріально-технічного постачання (ОМТЗ) забезпечують програмні і експлуатаційні потреби підприємства матеріалами, сировиною, паливом і спецодягом;

відділ комплектації організує постачання купувальними виробами і устаткуванням, використовуваними для комплектації продукції, що випускається;

відділ зовнішньої кооперації (суміжних виробництв) забезпечує виробничу програму напівфабрикатами, деталями і вузлами, вузлами, що виготовляються у порядку міжзаводської кооперації на інших підприємствах.

Виробнича частина служби забезпечення складається з цехів і ділянок з виробничо-постачальницькими функціями, сприяючими забезпеченню підприємства необхідними матеріалами:

заготівельний цех (якщо він підкоряється ВМТЗ) здійснює розкрій і різку металопрокату і деяких інших матеріалів з подачею їх в цехи у вигляді заготівок деталей;

калібрувальна ділянка призначена для переробки прокату в сталь що калібрується для верстатів-автоматів, а також перетяжки дроту для холодної висадки з одного розміру на іншій;

ділянка кріплення виготовляє гвинти і шурупи, гайки і шайби шпильки, заклепки і інші кріпильні вироби.

Складське господарство має свою диспетчерську службу, контролюючу надходження на підприємство і подачу в цехи основних матеріалів і устаткування.

Окрім вказаних відділів і служб на промислових підприємствах постачанням займаються такі підрозділи:

відділ інструментального господарства забезпечує всім необхідним ріжучим і вимірювальним інструментом і оснащенням;

відділи головного механіка і головного енергетика забезпечують діючий парк устаткування необхідними запчастинами(окрім підшипників і клинових ременів);

відділ устаткування організує постачання устаткування і розміщення замовлень на виготовлення нестандартного устаткування.

В організаційному аспекті відділи, що входять в оперативну частину служби забезпечення, і складське господарство підкоряються, як правило, заступнику директора підприємства по матеріально-технічному постачанню і комерційним питанням. Цехи і ділянки виробничої частини служби забезпечення звичайно підкоряються заступнику директора підприємства по виробництву.

Основні завдання, що вирішуються ВМТЗ, значною мірою визначаються специфікою підприємства, стабільністю і номенклатурної продукції, що випускається, питомою вагою зовнішньої кооперації постачань комплектуючих деталей, вузлів і інше.

Група маркетингу постачальників ресурсів маркетингові дослідження ринку постачальників по видах ресурсів, що цікавлять підприємство, і здійснює їх вибір, враховуючи прийнятність цін на ресурси, простоту схем і стабільність постачань.

Завдання групи нормування і планування: розробка і коректування нормативів витрати основних видів ресурсів; аналіз ефективності використання ресурсів; відстежування тенденції зміни норм і розробка випереджаючих нормативів витрати ресурсів.

Група управління запасами виконує наступні роботи: розраховує нормативи різних видів запасів (оборотний, страховий, витратний) по основних видах ресурсів; оптимізує запаси по видах ресурсів; організує поповнення запасів; веде облік і контроль витрати ресурсів; виконує технічне забезпечення управління запасами. Завдання групи забезпечення робочих місць ресурсами: організація оперативного забезпечення робочих місць всіма необхідними видами ресурсів (матеріалами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами); облік, контроль і аналіз використання ресурсів на робочих місцях.

Група управління ефективністю використання ресурсів розробляє заходи щодо поліпшення використання різних видів ресурсів, знаходить споживачів і реалізує їм відходи виробництва (вторинні ресурси).

Планування матеріального забезпечення

Матеріально-технічне забезпечення виробництва як компонент підсистеми, що забезпечує, багато в чому визначає якість процесу переробної підсистеми. При низькій якості «входу» системи неможливо одержати високу якість її «виходу».

Основною метою матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) виробництва є своєчасне постачання підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів необхідної якості і необхідної кількості для безперебійного функціонування переробної підсистеми.

Планування матеріально-технічного забезпечення здійснюється на основі плана, який базується на затверджених планах виробництва й випуску продукції по номенклатурі, строкам, етапам, а також на нормах витрат матеріалів. План матеріально-технічного забезпечення розробляється на певний період – рік, квартал, партію продукції. Він має форму балансу, в якому відображені, потреби матеріальних ресурсах, а з іншої – джерела забезпеченості потреб.

До основних шляхів економії матеріалів відносяться:

зниження маси машин й виробів;

зменшення виробничих втрат й відходів;

правильний (технологічний) вибір) й підготовка сировини й матеріалів до виробничого споживання;

впровадження нової техніки й сучасних прогресивних технологічних процесів;

підвищення культури виробництва й ліквідації брака;

підвищення рівня використання високоефективного обладнання й інтенсифікація виробничих процесів;

підвищення організації виробництва й розвиток спеціалізації;

утилізація відходів виробництва й комплексне використання сировини;

забезпечення відповідних умов збереження й транспортування сировини, матеріалів, палива, виробу;

зниження понаднормативних запасів сировини й матеріалів, попередження утворення неліквідів.

Управління збутом.

Збут товару, або його поширення — фізичне переміщення товару від виробника до споживача. Основні функції збуту можна об’єднати в три групи: планування (розробка перспективних й оперативних планів продаж, аналіз й оцінка кон’юнктури ринку, вибір каналів розподілу), організація (організація складського й тарного господарства для готової продукції, організація проведення рекламних компаній й заходів по стимулюванню збуту), контроль й регулювання (оцінка результатів збутової діяльності, контроль за виконанням планів збуту).

Необхідно враховувати особливості їх реалізації кожним товаровиробником, що в більшості визначається номенклатурою й масштабами виробництва; кількістю й географією споживанням, чисельністю й інтенсивністю каналів розподілу, характером й формою організації каналів товароруху.

До основних закономірностей збуту товарів відносять закон попиту та пропозиції, що говорить про те, що вартість товару (або суспільно необхідні витрати на даний продукт) визначається ціною товару на рівні збігу попиту та пропозиції; а також закон граничної корисності, що характеризує убування корисності товару для споживача з ростом кількості подібних товарів у його розпорядженні.

Найбільш розповсюджена функціональна форма структурної побудови відділів збуту. До оперативного планування збуту продукції відноситься розробка календарних завдань по постачанню, планування відвантаження. Безпосередньо оперативну роботу по змісту охоплює контроль за прибуттям продукції з виробництва, її прийомку, підготовку до відправки й відправку споживачам.

Планування та організація матеріальних запасів

1. Запаси: поняття, мета створення.

2. Управління запасами.